Номер провадження 2/754/3765/23
Справа №754/7914/23
Іменем України
15 серпня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Париста А.С.
за відсутності сторін
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів.
Свою позовну заяву позивач обґрунтував наступним.
23 лютого 2021 року Позивач - ОСОБА_1 уклала шлюб із Відповідачем - ОСОБА_2 .
05 червня 2023 року між позивачем та відповідачем було розірвано шлюб рішенням Деснянського районного суду м. Києва ( цивільна справа №754/3339/23).
Від даному шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Сімейне життя подружжя не склалося, постійно виникали сварки та, як наслідок, вони фактично припинили спільно проживати та вести спільне господарство. Позивач зазначає, що життя з відповідачем погіршилося з причин відсутності взаєморозуміння та різних поглядів на життя та виховання дитини. Спору щодо місця проживання дитини між подружжям не має. Між позивачем та відповідачем на момент пред'явлення позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини, а також утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. В зв'язку з тим, що протягом останніх років відповідач не підтримував позивача та їх спільну дитину фінансово, на момент подання цього позову позивач не має достовірних відомостей про те, де саме працює відповідач та розмір його доходів їй не відомий. Однак вона знає, що значну частину доходів він отримує від офіційних джерел та офіційно працевлаштований. Крім того, позивач зазначає, що у відповідача є фінансова можливість підтримувати та виховувати дитину, іншої родити та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, на утриманні не має.
Позивачка просить суд: стягнути з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягнути на її корись аліменти на її утримання в розмірі частини зі всіх видів доходу (заробітку) від дня пред'явлення і до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Позивач до судового засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2021 року, актовий запис №281.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року даний шлюб розірвано.
Відповідно до Свідоцтва про народження, яке видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві, актовий запис №778 народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади Київська територіальна громада номер витягу № 2023/004365532 від 11.06.2023 року, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 74734721 від 30.11.2021 р. Відділом з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА , додаток № 13 позивачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 ( копія довідки додається ). Таким чином мати та дитина зареєстровані та проживають за однією адресою.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері , батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч.2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Положенням ст. 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вонапрацює та незалежно від її матеріального становища, за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.
Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006р. передбачено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що законодавчо визначеним мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину є розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Разом з тим, обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дитини Відповідачем не доведено. Відповідач перебуває в працездатному віці, інших утриманців не має, являючись батьком неповнолітньої дитини зобов'язаний утримувати її до повноліття.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Враховуючи наведене, виходячи з того, що дитина сторін проживає разом із Позивачкою, у зв'язку з чим обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, враховуючи вік дитини, стан її здоров'я, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення малолітнього сина сторін трирічного віку.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Як Відповідач, так і Позивач, в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дітей.
Розподіл судових витрат регулюється ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.155,180,195 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13 червня 2023 року і до досягнення малолітнім сином сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: