Номер провадження 1-кп/754/335/23
Справа№754/2795/20
Вирок
Іменем України
15 серпня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100030001429 від 25.02.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, громадянина України, з середньою освітою,не одруженого, не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимий:
-08.07.2019 Дніпровським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185
КК України до штрафу у вигляді 850 грн., ухвалою суду від 12.1.20019р. покарання у вигляді штрафу, замінено на покарання у вигляді 50 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
25.02.2020 року приблизно о 14 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м.Київ, пр.Маяковського, 17, у приміщенні торгівельної зали магазину «Еко маркет», побачив на полицях товари, після чого у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, що належить ТОВ «Еко маркет».
Реалізуючий свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до полиць з товаром, з яких взяв чуже майно, яке належить ТОВ «Еко маркет», а саме, зубну пасту «Sensodyne відновлення», 2 шт. загальною вартістю 150 грн. 32 коп.; зубну пасту «Sensodyne довготривалий захист» 2 шт., загальною вартістю 150 грн. 32 коп., а всьго товару на суму 300 грн. 64 коп. та заховав його під куртку, у яку був одягнутий.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 тримаючи вищевказане майно при собі, пройшов через касову зону, при цьому не розрахувавшись за товар, таким чином виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак з причин, які не залежали від його волі, кримінальне правопорушення не було закінчено, оскільки ОСОБА_4 був затриманий працівниками охорони магазину.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.
Відповідно до ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка згідно ст.66 ч.1 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття у вчиненому.
Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом 2 групи, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини які пом'якшують покарання, відсутність обставин які обтяжують покарання, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
При цьому, судом також встановлено, що ОСОБА_4 08.07.2019 року був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 12.11.2019 р. ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу замінено на покарання у виді 50 годин громадських робіт.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи, а відповідно вимог ст. 37 КВК України умови відбування покарання у виді громадських робіт стосовно особи, яка після ухвалення судового рішення визнана особою з інвалідністю першої або другої групи або досягла пенсійного віку,, а також жінки, яка стала вагітною, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання. Що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 був позбавлений можливості відбути покарання у вигляді громадських робіт, оскільки є інвалідом другої групи.
Крім того, згідно з положеннями статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Зазначена норма кримінального процесуального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Крім того, частиною третьою статті 80 КК України передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 13 частини 1 цієї статті, подвоюються. Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності. Проте ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, а саме лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. дана позиція закриплена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 році у справі № 487/3326/15-к
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що факт ухилення ОСОБА_4 від виконання покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 08.07.2019 р., зі змінами, згідно ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 12.11.2019 р., за належною процедурою судом встановлено не було, а тому підстави для зупинення перебігу строку виконання зазначеного вироку та призначення ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків на підставі частини 1 статті 71 КК України відсутні.
Питання з речовими доказами, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Зобов'язати ОСОБА_4 , згідно ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази - DVD-R- залишити при матеріалах кримінального провадження; інші речові докази залишити у розпоряджені власника.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1