про залишення апеляційної скарги без руху
15 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/2161/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Медуниця О.Є.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача (вх.№1612Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено 20.07.2023) у справі №922/2161/23
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ,
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз", м. Харків,
про стягнення 629 290,00 грн.
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення штрафу в розмірі 314 645,00 грн. та пені в розмірі 314 645,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 у справі №922/2161/23 позов задоволено повністю.
Не погодившись із означеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на користь Антимонопольного комітету України штрафу в розмірі 314 645,00 грн. та пені в розмірі 314 645,00 грн.
За змістом апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, викладене з посиланням на ч.2 ст.256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення суду відповідач отримав 28.07.2023.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Перевіривши апеляційну скаргу на предмет відповідності її форми та змісту вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 названого Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, у розглядуваному випадку за подання позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 9 439,35 грн. (629 290,00 грн. * 1,5%).
Відповідно до пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
У свою чергу, частиною 3 ст.4 означеного Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи ставки судового збору, а також те, що апеляційну скаргу відповідачем подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», у розглядуваному випадку за подання апеляційної скарги сплаті підлягає судовий збір у розмірі 11 327,22 грн. (9 439,35 грн. * 150% * 0,8).
Апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору. Разом з тим у апеляційній скарзі міститься клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на військовий стан в Україні та руйнування виробничих приміщень, інших будівель та споруд Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (на підтвердження надано фото зруйнованих будівель і споруд та Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальними провадженнями за №№42022221750000309, 42022221750000320).
Суд, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу ст.8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст.8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у пунктах 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями; батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; членами малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п.3 ч.1 ст.8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у ст.8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення, є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 вказаного Закону не поширюються на юридичних осіб незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, апелянт не належить до переліку осіб, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", та зазначені ним у клопотанні підстави не передбачені вказаною нормою.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, обставини, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні та руйнуванням виробничих приміщень, інших будівель та споруд Приватного підприємства "Автоентерпрайз", не можуть вважатися підставами для звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору не піддягає задоволенню.
Враховуючи наведене, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху в порядку ст.174 та відповідно до приписів ч.2 ст.260 ГПК України.
Згідно з приписами ч.6 ст.260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішує суддя-доповідач.
Клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги буде вирішено після усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу залишити без руху.
3. Апелянту усунути допущені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11 327,22 грн.
4. Роз'яснити, що при невиконанні вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Є. Медуниця