ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 серпня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/329/21(916/846/23)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін у справі:
Ліквідатор ТОВ "БЕЛРУМ" - арбітражна керуюча Бова Дарія Володимирівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Антощук С.І. (Райчева С.І.), м. Одеса, повний текст ухвали складено 22.05.2023
по справі № 916/329/21(916/846/23)
за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 135 300, 00 грн.
В межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ"
Описова частина.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражна керуюча Бова Д.В. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 135 300,00 грн. у порядку ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 відкрито провадження у справі №916/846/23 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" до ОСОБА_1 про стягнення 135 300,00 грн. Справу постановлено розглядати у межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/329/21(916/846/23).
27.03.2023 позивач звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову. У вказаній заяві Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах на території України, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову, у межах 138 284,00 грн., що дорівнює сумі позовних вимог та судовим витратам у даній справі, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із її розглядом.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" про забезпечення позову - відмовлено.
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що доводи Позивача і Відповідача в однаковій мірі викликають обґрунтований сумнів щодо добросовісного виконання Відповідачем рішення суду, у разі задоволення позову, та добросовісного виконання Позивачем обов'язку щодо повноти поданих доказів, зважаючи на ймовірну обмеженість права Відповідача на свій захист з підстав, викладених у клопотанні про зупинення провадження у справі. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позову є надмірним тягарем стосовно Відповідача.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23).
Апелянт зазначила, що у даному випадку наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити або унеможливити повернення безпідставно набутих ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки вважає, що поведінка останнього має ознаки недобросовісності.
На підтвердження зазначених тверджень, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" посилається на обставини, встановлені у справах №916/329/21(916/3073/21), № 916/329/21(916/3265/21), № 916/329/21(916/2710/21), які розглядались у межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
Крім того, апелянт посилається на судові справи, провадження по яким не закінчено, у яких ОСОБА_1 є обвинуваченим, та постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.01.2023 у справі №511/271/23, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
На думку апелянта існує імовірність того, що ОСОБА_1 буде вчиняти дії з метою неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" безпідставного набутих коштів, що у результаті може призвести до неможливості виконання рішення суду.
Апелянт також вказує, що хибними є посилання суду про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки у розмірі 138 284,00 грн. є надмірним тягарем для відповідача, що порушить баланс інтересів у справі з урахуванням запропоновано зустрічного забезпечення, адже судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що ТОВ «БЕЛРУМ» знаходиться у процедурі банкрутства і при відсутності коштів запропонувати інші умови зустрічного забезпечення практично не можливо.
З огляду на викладене вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.
20.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23).
Відповідач вказав, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідач вважає, що арешт грошових коштів може значно ускладнити його матеріальний стан та позбавити його грошових коштів, необхідних для задоволення як базових побутових потреб, так і потреб, пов'язаних з купівлею медикаментів, що використовуються ним під час реабілітації від отриманих поранень під час виконання службових обов'язків у лавах ЗСУ.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/329/21(916/846/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/329/21(916/846/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.07.2023; призначено справу № 916/329/21(916/846/23) до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 10 серпня 2023 року о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
10.08.2023 у судовому засіданні прийняла участь ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражна керуюча Бова Дарія Володимирівна. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3, 7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, якою призначено справу № 916/329/21(916/846/23) до розгляду на 10 серпня 2023 року о 11:00, направлялася засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 .
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач зареєстрований в «Електронному суді», має власний «кабінет» в «Електронному суді».
Відповідно до Довідки помічника судді: «Документ в електронному вигляді "(пПЗАГС) Ст.262 ГПК Відкриття апеляційного провадження" від 26.06.23 по справі № 916/329/21(916/846/23) (суддя Богатир К.В.) було надіслано одержувачу Маркунтовичу Владиславу Феліксовичу (код ІПН/ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 26.06.23 15:44.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, датою вручення копії ухвали апеляційного господарського суду від 26.06.2023, якою призначено справу № 916/329/21(916/846/23) до розгляду на 10 серпня 2023 року о 11:00, є 26.06.2023.
Тобто відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.
Обізнаність відповідача про дату, час та місце судового засідання також підтверджується відзивом на апеляційну скаргу, в якому представником відповідача повідомляється про обізнаність щодо змісту ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, якою призначено справу № 916/329/21(916/846/23) до розгляду на 10 серпня 2023 року о 11:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 28.06.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 10.08.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23), до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23), не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність відповідача чи його представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражна керуюча Бова Д.В. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 135 300,00 грн. у порядку ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 відкрито провадження у справі №916/846/23 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" до ОСОБА_1 про стягнення 135 300,00 грн. Справу постановлено розглядати у межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/329/21(916/846/23).
27.03.2023 позивач звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову. У вказаній заяві Позивач просила суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах на території України, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову, у межах 138 284, 00 грн., що дорівнює сумі позовних вимог та судовим витратам у даній справі, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із її розглядом.
В обґрунтуванні цієї заяви Позивач зазначила, що має підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити або унеможливити повернення безпідставно набутих ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки вважає, що поведінка останнього має ознаки недобросовісності.
На підтвердження зазначених тверджень, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" посилалася на обставини, встановлені у справах №916/329/21(916/3073/21), № 916/329/21(916/3265/21), № 916/329/21(916/2710/21), які розглядались у межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", судові справи, провадження по яким не закінчено, у яких ОСОБА_1 є обвинуваченим, та постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.01.2023 у справі №511/271/23, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі вищенаведеного, Позивач зазначила, що існує імовірність того, що ОСОБА_1 буде вчиняти дії з метою неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" безпідставного набутих коштів, що у результаті може призвести до неможливості виконання рішення суду.
22.05.2023 до Господарського суду Одеської області надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" про забезпечення позову.
Відповідач у своїх запереченнях із доводами Позивача не погодився та вказав, що останнім не доведено належними та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У зазначених запереченнях ОСОБА_1 підтвердив укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" договору б/н від 06.09.2017 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого Відповідач отримав у користування грошові кошти у розмірі 3 824 000,00 грн. Відповідач зазначає, що усі грошові кошти отримані за вказаним Договором ним було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" на підставі платежів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ», відкритий в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», а в призначенні таких платежів було посилання на відповідний договір про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 06.09.2017.
ОСОБА_1 також зазначив, що у зв'язку із проходженням служби у лавах ЗСУ не має можливості отримати у банку копії платіжних доручень, однак Позивач має можливість перевірити вказану інформацію самостійно.
Таким чином, Відповідач вказав, що позовні вимоги у даній справі є безпідставними, а заява про забезпечення позову необґрунтованою. На думку відповідача, арешт грошових коштів на суму 135 000 грн. може значно ускладнити його матеріальний стан та позбавити його грошових коштів, необхідних для задоволення як базових побутових потреб, так і потреб, пов'язаних з купівлею медикаментів, що використовуються ним під час реабілітації від отриманих поранень під час виконання службових обов'язків у лавах ЗСУ.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення грошових коштів. Отже, предметом позову є вимога майнового характеру.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач в обґрунтуванні заяви про забезпечення доказів посилається на недобросовісність поведінки Відповідача та можливе ухилення від виконання рішення, у випадку, якщо позов буде задоволено. Разом з тим, Відповідач надає до суду пояснення стосовно необґрунтованості позовних вимог з посиланням на недобросовісне використання позивачем права на захист.
Частинами 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням наведеного, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи Позивача і Відповідача в однаковій мірі викликають обґрунтований сумнів щодо добросовісного виконання Відповідачем рішення суду, у разі задоволення позову, та добросовісного виконання Позивачем обов'язку щодо повноти поданих доказів, зважаючи на ймовірну обмеженість права Відповідача на свій захист з підстав, викладених у клопотанні про зупинення провадження у справі.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2023 ОСОБА_1 було мобілізовано та станом на 17.03.2023 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . На підтвердження зазначеного Відповідачем надано копію довідки вих. №14/516 від 17.03.2023 форми 5 військової частини НОМЕР_3 .
18.04.2023 ОСОБА_1 був поранений під час виконання службових обов'язків та госпіталізований до лікарні у м. Дніпрі та 25.04.2023 року виписаний на наступний етап евакуації (для подальшого проходження реабілітації), зазначене підтверджується копією довідки № 4464 від 25.04.2023 та копією виписки із медичної карти від 25.04.2023.
26.04.2023 ОСОБА_1 був доставлений до Комунального підприємства «Ківерцівська Центральна районна лікарня Ківерцівської міської ради» для подальшого лікування з діагнозом: відкритий вогнепальний перелом ліктевої кістки лівого передпліччя, ВОСП м/т правої кисті з наявністю уламка, акубаротравма з порушенням цілісності барабанних перетинок, двобічний травматичний розрив барабанних перетинок, гостра двобічна нейросенсорна приглухуватість, ангіопатія сітківок, П/Т коньюктивіт, пресбіобсія, де був прооперований та проходив лікування до 02.05.2023, що підтверджується випискою ОСОБА_1 із медичної карти від 02.05.2023 та довідкою № 700 від 02.05.2023.
Довідкою № 56 від 04.05.2023, виданою КП «Ківерцівська ЦРЛ Ківерцівської міської ради» підтверджується, що з 02.05.2023 ОСОБА_1 знаходиться у вказаному закладі на стаціонарному лікуванні.
Також довідкою № 47/778 від 08.05.2023 про обставини поранення ОСОБА_1 , виданою Міністерством оборони України, а саме - військовою частиною НОМЕР_4 , встановлено наступне:
«Бойове поранення сержант ОСОБА_1 отримав під час ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Вітчизни, збройної агресії з боку росії та незаконних збройних формувань російської федерації.».
Таким чином, вищезазначеними документами підтверджується не тільки служба ОСОБА_1 у складі ЗСУ, а й безпосередня участь у бойових діях, прямому зіткненні зі збройними формуваннями російської федерації та отримання поранення у зазначених обставинах. Що в свою чергу свідчить про необхідність проходження ОСОБА_1 реабілітації для відновлення після поранення.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиття заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах на території України, які відкриті станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть відкриті після застосування заходів забезпечення позову, у межах 138 284, 00 грн., що дорівнює сумі позовних вимог та судовим витратам у даній справі, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із її розглядом, є надмірним тягарем стосовно Відповідача, якому дані кошти можуть знадобитися для реабілітації після поранення, та відсутність доступу до даних коштів може ускладнити таку реабілітацію відповідача, що може перешкодити повноцінній реабілітації та призвести до більшої шкоди його життю та здоров'ю.
Крім того, вжиття заходу забезпечення позову з урахуванням запропонованого відповідачем заходу зустрічного забезпечення в розмірі 1 % від суми підданих арешту грошових коштів, а саме 1 382,84 грн., порушить баланс інтересів сторін у справі.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни про забезпечення позову у справі №916/329/21(916/846/23).
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражної керуючої Бова Дарії Володимирівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/329/21(916/846/23) - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2023.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран