15 серпня 2023 року
м. Харків
Справа № 612/441/21
Провадження № 22-ц/818/1037/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - керівник Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»,
Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації,
Міністерства розвитку громад та території України
Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом керівника Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад та території України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року, постановлене суддею Лобановською С.М.,
У серпні 2021 року керівник Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад та територій України звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» заборгованість в сумі 40911,04 грн, в тому числі: погашення поточної заборгованості за кредитом, наданим за рахунок бюджетних коштів у сумі 34872,50 грн, відсотків в сумі 3047,50 грн, сплати пені за прострочення повернення кредиту з відсотками в розмірі 2991,04 грн та судові витрати.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» заборгованість за договором № 1391/0311п від 07.11.2011 року в сумі 40911,04 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст.23 Закону України керівник Лозівської окружної прокуратури в позовній заяві зазначив в якості позивачів, в інтересах яких він звертається Комунальне підприємство «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»,Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та Міністерство розвитку громад та території України, але не обґрунтував чому ними не здійснювався або неналежним чином здійснювався захист інтересів держави в межах розгляду даної справи. Вважає, що керівником Лозівської окружної прокуратури порушено вимоги абз.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній має застосовуватись лише, коли суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави є суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи, що узгоджується з практикою Верховного суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 07.11.2011 року між КП «Харківський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 укладено договір № 1391/0311п про довгостроковий кредит на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку в сумі 70 000,00 грн. За умовами зазначеного Договору Фонд надав ОСОБА_1 пільговий довгостроковий кредит строком на 10 років для придбання житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2.4.3. ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати відсотки по кредиту одночасно з погашенням кредиту відповідно до таблиці п. 2.4.2.
З метою забезпечення повернення отриманого ОСОБА_1 кредиту, 04.11.2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є поручителями ОСОБА_1 , за зобов'язаннями по своєчасному поверненню 70000,00 грн та зобов'язались солідарно за вимогою Фонду сплачувати в рівних частках по позиці та нараховані відсотки в строк та в розмірах, передбачених зобов'язаннями боржника.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», з урахуванням строку позовної давності та сплачених ОСОБА_1 платежів, на підтвердження яких надані квитанції, сума заборгованості за Договором станом на 10.11.2021 року складає 40 911,04 грн, в тому числі: поточної заборгованості за кредитом, наданим за рахунок бюджетних коштів у сумі 34 872,50 грн, відсотків в сумі 3 047,50 грн, пені за прострочення повернення кредиту з відсотками в розмірі 2 991,04 грн.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/19, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Указу Президента України від 27.03.1998 року № 222/98, 25.11.1998 року створено Комунальне підприємство «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», який виконує державну програму забезпечення сільських громадян житлом.
Комунальна установа «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» є неприбутковою установою.
Діяльність Фонду чітко регламентована нормативними актами, згідно з якими основним джерелом формування коштів Фонду є державний бюджет.
Надання пільгових кредитів є єдиним видом діяльності Фонду.
Статтею 11 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» передбачено, що уряд України, місцеві державні адміністрації сприяють розвитку індивідуального житлового будівництва в межах сіл і селищ, а також за межами сіл і селищ у відокремлених фермерських садибах, створюють сільським забудовникам (місцевому населенню і громадянам, які переселяються до сільської місцевості на постійне проживання) пільгові умови щодо забезпечення будівельними матеріалами і обладнанням, надання їм послуг і пільгових довгострокових державних кредитів.
Кредити надаються за рахунок бюджетних коштів відповідно до Правил надання кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 №1597 зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п.п. 1, 3, 37 Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1597 від 05.10.1998 (надалі - Правила), головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми «Державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників на будівництво (реконструкцію) та придбання житла» є Мінрегіон, а одержувачами бюджетних коштів - фонди. Кредитування фондами будівництва житла на селі є прямим, адресним (цільовим), зворотним і здійснюється у межах наявних кредитних ресурсів фондів. Кошти, які надходять від погашення кредитів, наданих позичальникам за рахунок державного бюджету зараховуються на відповідні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних органах Казначейства, з подальшим спрямуванням на кредитування індивідуального житлового будівництва на селі.
Відповідно до п. 6 Правил кредит індивідуальному забудовнику надається на термін до 20 років, а молодим сім'ям (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповним сім'ям (мати(батько) віком до 35 років) - до 30 років, з внесенням за користування ним плати у розмірі трьох відсотків річних.
Згідно з п. 26 Правил у разі невиконання позичальником умов кредитного договору фонд відповідно до законодавства здійснює заходи щодо стягнення заборгованості та інші дії, передбачені умовами кредитного договору.
В даному випадку, суб'єктами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Міністерство розвитку громад на території України (до 02.09.2019 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства) (далі - Міністерство) та КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі - Фонд).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України.
Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року №197 (в редакції постанови від 25.09.2019 року №850) Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань здійснює організаційне забезпечення з питань державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла, формування житлового фонду соціального призначення, розгортання молодіжного житлового будівництва, кредитування індивідуальних сільських забудовників, реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду та реалізації інфраструктурних проектів; підтвердження придатності будівельних виробів до застосування (видає технічні свідоцтва) та оцінки відповідності у визначеній сфері діяльності.
Колегія суддів зазначає, що повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до імперативних вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час звернення з позовом в цій справі) не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Доводи апелянта ОСОБА_2 щодо залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з порушенням прокурором прямої заборони, наведеної в абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», судова колегія не приймає, оскільки прокурором при зверненні до суду з позовною заявою та при подачі відзиву на апеляційну скаргу обґрунтовано наявність підстав для представництва відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру.
В постанові ВП від 21.06.2023 року справа № 905/1907/21 визначено, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що посилання апелянта щодо недоцільності звернення органів прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад та території України є безпідставними.
Що стосується стягнення суми заборгованості з позичальника та її поручителів, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її дії, частина 4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12 (провадження №14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі №6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.
Разом з тим, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України).
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Тобто за змістом наведених правових норм строк не може визначатися вказівкою на подію.
Враховуючи наведене, в договорі поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України. Тому в цьому випадку необхідно застосовувати припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/1, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Закону України №2478-VIII частину четверту статті 559 ЦК України викладено в такій редакції: «4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
У даній справі договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно з пунктом 1 договору поруки, поручителі солідарно-поручаються перед Кредитором - Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі - за виконання боржником усіх зов'язань за договором повернути кошти наданого кредиту в сумі 70000,00 (сімдесят тисяч гривень 00 коп), одержаного на купівлю домоволодіння, що розташоване, по АДРЕСА_1 , сплатити проценти за користування цими коштами та виконати усі інші зобов'язання боржника за договором, на умовах та з наслідками, що передбачені нижче. Але в любому випадку розмір відповідальності поручителів не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в цьому Договорі.
Пунктом 2 договору визначено, що з моменту настання зобов'язань поручителів за цим договором поручителі нестимуть солідарну з боржником відповідальність за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором. Як свою додаткову відповідальність поручителі гарантують виконання забезпечених цією Порукою зобов'язань згодою на звернення стягнення на усе належне ним майно.
З укладеного між поручителями та ОСОБА_1 договору поруки також вбачається, що з моменту настання зобов'язань поручителів за цим договором поручителі нестимуть солідарну з боржником відповідальність за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором та положеннями ст. 554 ЦК України.
Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, зокрема щодо періодичності сплати платежів, умов договору поруки; встановивши, що позивач звернувся до суду з даним позовом 17.08.2021 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви - колегія дійшла висновку, що порука кожного із поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в даному випадку припинена лише в частині обов'язків поручителів, що існували у період до 17.02.2018 року, тобто за межами строку, що передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини з припинення поруки є триваючими. Тобто, з настанням кожного наступного дня, у випадку непред'явлення позичальником вимоги (позову) до поручителя, порука за межами встановленого частиною 4 ст. 559 ЦК України строку, припиняється.
Отже, за період з 17.02.2018 року (згідно позовних вимог) заборгованість підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителів; заборгованість, що сформувалась у період до 16.02.2018 року, підлягає стягненню лише з позичальниці ОСОБА_4
ОСОБА_1 порушено вимоги договору кредиту щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у терміни встановлені графіком, досудові попередження залишились без реагування, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_1 в установлений договором строк не сплатила суму кредиту в повному обсязі, тим самим не виконала зобов'язання належним чином відповідно до умов договору кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості, наданого КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», з урахуванням строку позовної давності та сплачених ОСОБА_1 платежів, на підтвердження яких надані квитанції, сума заборгованості за Договором станом на 10.11.2021 року складає 40 911,04 грн, в тому числі: поточної заборгованості за кредитом, наданим за рахунок бюджетних коштів у сумі 34 872,50 грн, відсотків в сумі 3 047,50 грн, пені за прострочення повернення кредиту з відсотками в розмірі 2 991,04 грн.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 в установлений договором строк не сплачено суму кредиту в повному обсязі, не виконано зобов'язання належним чином і відповідно до умов договору кредиту та договору поруки, сума загальної заборгованості в розмірі 40911,04 грн підлягає стягненню як з неї так і з поручителів в солідарному порядку на користь КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі».
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення апеляційним судом факту припинення поруки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині зобов'язань, що існували у строк до 17.02.2018 року; враховуючи зміст позовних вимог, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Станом на 10.11.2021 року:
- солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по тілу кредиту в сумі 26 250,00 грн, відсоткам за користування кредиту в сумі 1 890,00 грн, а всього 28 140,00 грн;
- з позичальника ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в сумі 8 622,50 грн, відсоткам за користування кредиту в сумі 1 157,50 грн та сплати пені за прострочення повернення кредиту з відсотками в розмірі 2991,04 грн, а всього 12 771,04 грн.
Зазначена вище заборгованість підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, які викладені у зручній табличній формі, є арифметично правильними та не спростовані відповідачами.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, враховуючи, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви (2270 грн), з поручителів пропорційно задоволеній частині по 520,43 грн., з кожного, та з позичальниці ОСОБА_1 пропорційно задоволеній до неї частині в розмірі 1 229,14 грн.
Проте апеляційна скарга ОСОБА_2 також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 31,22 %, тому з Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 063,04 грн (31,22 % від 3 405,00 грн).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу боргу та судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2022 року - змінити .
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» заборгованість за договором № 1391/0311п від 07.11.2011 року по тілу кредиту в сумі 26 250,00 грн, відсоткам за користування кредиту в сумі 1 890,00 грн, а всього 28 140,00 грн;
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором № 1391/0311п від 07.11.2011 року по тілу кредиту в сумі 8 622,50 грн, відсоткам за користування кредиту в сумі 1 157,50 грн та сплати пені за прострочення повернення кредиту з відсотками в розмірі 2991,04 грн, а всього 12 771,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви по 520,43 грн, з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1 229,14 грн.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 063,04 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук