Справа: № 953/6490/22 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/1237/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
обвинуваченій
10 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самої обвинуваченої ОСОБА_9 , належним чином повідомленої про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 02 08 2023 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 30 вересня 2023 року, без визначення суми застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
У разі ж залишення без змін оскаржуваної ухвали просить визначити ОСОБА_7 мінімальний розмір застави у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, які б виправдовували тримання ОСОБА_7 під вартою.
Прокурором не було надано жодних доказів наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано наступні обставини, а саме незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 . Зазначає, що у зв'язку з перебуванням в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у обвинуваченої погіршився стан здоров'я, вона має сильні болі у спині та хребті. Вважає, що в умовах тримання під вартою належна медична допомога ОСОБА_7 не надається, а подальше перебування останньої у слідчому ізоляторі буде лише погіршувати її стан.
Крім того, наголошує на відсутності у ОСОБА_7 попередніх судимостей, наявності постійного місця проживання, перебування у шлюбі, наявність вищої освіти та малолітньої доньки на утриманні.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги та просив про їх задоволення.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
В порядку підготовки до апеляційного розгляду, апеляційним судом було постановлено ухвалу про призначення розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції та доручено представнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити участь обвинуваченої ОСОБА_7 у судовому засіданні.
Проте, забезпечити участь обвинуваченої ОСОБА_7 не надалось можливим, оскільки за повідомленням представника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» обвинувачену ОСОБА_7 було етаповано до Харківської виправної колонії №54.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника обвинуваченої, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна, або без такої, яке відноситься до категорії тяжкого.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченою, тяжкості покарання, у разі доведення її винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченої та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпечність та вчинення до того ж в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченої стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 є особою раніше не судимою, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які їй інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для обвинуваченої при вчиненні протиправних діянь. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Що стосується посилання захисника на наявність у обвинуваченої певних захворювань та неможливість здійснення лікування в умовах перебування у слідчому ізоляторі, колегія суддів констатує, що неможливісь надання у разі необхідності медичної допомоги ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора не доведено.
Крім того, матеріали кримінального провадження містять висновки судово-медичної експертизи №08-77/09-788/2023, з яких вбачається, що стан здоров'я ОСОБА_7 є задовільним і остання термінового лікування не потребує.
На думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останній запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченої.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 02 08 2023 року про продовження щодо обвинуваченої за ч.5 ст.111-1 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 30 09 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4