Провадження № 22-ц/803/6065/23 Справа № 202/32128/13 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
15 серпня 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача:Новікової Г.В.
суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
15 лютого 2012 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалося на те, що 17 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір №DNI0A80000111740, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 16 505, 20 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16,92% на рік з кінцевим терміном повернення 16 липня 2013 року та щомісячним платежем у розмірі 510,60 дол.США.
Також, з метою забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 20 жовтня 2010 року між банком та АТ «А-Банк» було укладено договір поруки. ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14 лютого 2012 року становила 18 032, 17 доларів США., та складалась з 11 187, 19 дол.США - тіла кредиту; 2 023, 98 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 188, 36 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 744,17 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафи: 31,29 (фіксована частина), 857, 19 дол.США - (процента складова).
Просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNI0A80000111740 від 17 липня 2008 року у сумі 18 032, 17 доларів США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки «MAZDA», модель 3, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобіля АТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням АТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; витребувати у ОСОБА_1 та передати у заклад шляхом опису АТ КБ «Приватбанк» предмет застави: автомобіль марки «MAZDA», модель 3, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий седан-В, № реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також стягнути з відповідачів у солідарному порядку 10 000, 00 грн.
В лютому 2023 року позивач змінив предмет позову по справі, та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNI0A80000111740 від 17 липня 2008 року у сумі 7 619, 99 дол.США , яка складається з 2 023, 98 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 188, 36 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 744, 17 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31, 29 дол.США - штраф (фіксована частина); 857, 19 дол.США - штраф (процентна складова); 775 дол.США - три проценти річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України (нарахованих за період з 15 травня 2019 року по 7 березня 2023 року). Окрім того позивач просив стягнути з АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 солідарно 10 000,00 грн. та судові витрати.
Зміна предмета позову була обумовлена фактичною зміною обставин, а саме: реалізацією предмета застави, ухвалення рішення у іншій справі щодо кредитних зобов'язань відповідача за кредитним договором, за невиконання умов якого у даній справі позивач просив звернути
стягнення на предмет застави.
Враховуючи, що коштів від реалізації автомобіля (предмета застави) виявилось недостатньо для повного задоволення вимог позивача, банк пред'явив вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором (без врахування тіла кредиту, який було стягнуто рішенням по справі № 205/9604/13), яка існувала станом на 14 лютого 2012 року (дата звернення до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом про звернення стягнення на предмет застави).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 3% річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 565,38 дол.США за період з 15 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року за кредитно-заставним договором від 17 липня 2008 року за №DNI0A80000111740, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ..
В іншій частині позову відмовлно. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги, що позивачем доведено розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, процентами, пенею та комісією. Також не прийнято до уваги, що строк поруки встановлено договором в 5 років.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 57592,51 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги,суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача, розрахунки, надані позивачем не містять інформацію про більшість платежів, які було здійснено відповідачем і що підтверджено відповідними квитанціями. Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6 777,08 доларів США, доказів сплати відповідачем зазначеної суми не надано, а тому суд дійшов висновку про застосвування ст.625 ЦК України та задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право
вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитно-заставного договору від 17 липня 2008 року за №DNI0A80000111740, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому був наданий кредит у розмірі 16 505, 20 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16,92% на рік з кінцевим терміном повернення 16 липня 2013 року та щомісячним платежем у розмірі 510,60 дол.США (далі - кредитний договір). Кредит надавався на придбання автомобіля марки «MAZDA», модель 3, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий седан-В.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитно-заставному договору від 17 липня 2008 року за №DNI0A80000111740 у заставу банку було передано вищевказаний автомобіль.
20 жовтня 2010 року між банком та ПАТ «А-Банк» було укладено договір поруки з лімітом відповідальності у 10 000, 00 грн. Договором передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.
У зв'язку з неналежним виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість, яка станом на 14 лютого 2012 року, визначена банком у сумі 18 032, 17 доларів США, що еквівалентно 144 077, 07 грн, яка складається з: 11 187, 19 доларів США - заборгованості за кредитом, 2 023, 09 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 188, 36 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 744, 17 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31, 29 доларів США - штраф (фіксована частина), 857, 19 доларів США - штраф (процентна складова).
У матеріалах справи наявний акт від 20 березня 2013 року, який містить відомості про передачу ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіля «MAZDA» 3, для реалізації. Також у матеріалах справи міститься додаток до договору фінансового лізингу від 08 травня 2013 року, в якому наявні відомості про передачу ТОВ «Автокредит плюс» у лізинг автомобіля «MAZDA» 3.
Згідно довідки Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/5849 від 04 вересня 2015 року автомобіль марки «MAZDA», модель 3, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий седан-В, був зареєстрований за ОСОБА_1 , але 21 березня 2013 року даний автомобіль був знятий з обліку для реалізації, а 04 червня 2013 року автомобіль було перереєстровано на іншого власника із заміною номерного знаку.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року по цивільній справі №205/9604/13, позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNI0A80000111740 від 17 липня 2008 року у сумі 7 227,08 дол. США. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 777,08 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 450 дол. США.
Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року змінено та резолютивну частину викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6 777,08 доларів США та судовий збір у розмірі 1 768,81 грн».
Мотивами для зміни рішення слугувало те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахували, що після звернення АТ КБ «ПриватБанк» з позовом про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет застави, змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору, тобто на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, у зв'язку з чим суди не звернули уваги на те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилося і кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення, зокрема, процентів.
На підтвердження наявності заявленої до стягнення заборгованості, у даній справі, зі сторони
позивача було надано виписку по рахунку та розрахунки заборгованості.
Так, згідно останнього розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 3 лютого 2023 року, заборгованість відповідача складається з наступного: залишок за наданим кредитом (тілом кредиту) - 6 777, 08 дол.США; заборгованість за процентами - 2 807, 13 дол.США, заборгованість з комісії - 2871, 87 дол.США; штраф (фіксована частина) - 0, 00; штраф (процента частина) - 0,00.
Слід звернути увагу, що відповідно до вказаного вище розрахунку, станом на 10 лютого 2012 року, заборгованість відповідача складалась з заборгованості за процентами - 2 012,61 дол.США, 2 694, 23 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В свою чергу, зі сторони відповідача було долучено копії квитанцій на підтвердження оплати кредитної заборгованості.
Так, 18 травня 2010 року відповідачем було сплачено 511,00 дол.США, 22 липня 2010 року - 510, 00 дол.США, 27 жовтня 2010 року - 865, 53 дол.США, 25 лютого 2011 року - 1 025, 38 дол.США, 8 липня 2009 року - 128, 07 дол.США, 7 серпня 2009 року - 1 000,00 дол.США, 7 серпня 2008 року - 511,00 дол.США, 9 вересня 2008 року - 511, 00 дол.США, 16 січня 2009 року - 340,00 дол.США, 18 травня 2009 року - 131,06 дол.США, 2 липня 2009 року - 127,38 дол.США, 17 липня 2009 року - 30, 00 дол.США, 17 липня 2009 року - 844,88 дол.США, 1 квітня 2010 року - 1 130,00 дол.США, 1 квітня 2010 року - 1 084, 62 дол.США, 12 квітня 2010 року - 265, 08 дол.США, 26 квітня 2010 року - 226,04 дол.США, 18 травня 2010 року - 357,54 дол.США, 15 червня 2010 року - 156,64 дол.США.
Звернувшись 15 лютого 2012 року з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком, який викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Звертаючись із позовом, позивач посилався, що станом на 14 лютого 2012 року утворилася заборгованість в сумі 18032, 17 доларів США., та складалась з 11 187, 19 дол.США - тіла кредиту; 2 023, 98 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 188, 36 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 744,17 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафи: 31,29 (фіксована частина), 857, 19 дол.США - (процента складова).
В рахунок богашення боргу відповідачем було передано позивачеві заставний автомобіль МАЗДА, який останнім реалізовано за 8820,22 доларів США 06 червня 2013 року.
Станом на 14 грудня 2016 року, що зафіксовано в судових рішеннях , позивач зазначав, що заборгованість за кредитним договором складає 43 740,88 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 6 777,08 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 2807,13 дол. США; заборгованість з комісії за користування кредитом - 2 871,87 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 31 284,80 дол. США.
Станом на 3 лютого 2023 року заборгованість відповідача складається з наступного: залишок за наданим кредитом (тілом кредиту) - 6 777, 08 дол.США; заборгованість за процентами - 2 807, 13 дол.США, заборгованість з комісії - 2871, 87 дол.США; штраф (фіксована частина) - 0, 00; штраф (процента частина) - 0,00.
В лютому 2023 року позивач змінив предмет позову по справі, та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 7 619, 99 дол.США , яка складається з 2 023, 98 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 188, 36 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 744, 17 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31, 29 дол.США - штраф (фіксована частина); 857, 19 дол.США - штраф (процентна складова); 775 дол.США - три проценти річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.
Не дивлячись на те, що після звернення із зазначеним позовом заставний автомобіль було реалізовано в рахунок боргу, сума боргу за комісією, пенею, штрафом залишилася незмінною, як і на момент пред'явлення позову в лютому 2012 року.
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст.12, ч.1 ст. 81, 84 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність заборгованості позивачем не доведена, при зверненні до суду з позовами позивач зазначав різні суми заборгованості, які протирічили одна одній. Позивачем не спростовані квитанції про суми сплати заборгованості за кредитом, надані відповідачем.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припиненя поруки.
В постановах Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 зазначено, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року, у справі №205/9604/13, з урахуванням постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 6 777,08 дол. США.
За відсутності доказів погашення заборгованості за тілом кредиту суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних від вказаної суми заборгованості з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України,відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 57592,51 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: