Провадження № 22-ц/803/6458/23 Справа № 202/6928/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
15 серпня 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача:Новікової Г.В.
суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2015 року ТОВ «Українська боргова компанія» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалося на те, що 20.06.2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/1437813, відповідно до умов якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 52000 грн., а останній зобов'язався повернути кредит не пізніше 19.06.2016 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80%.
31.03.2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» був укладений договір про відступлення права вимоги № 03/14-ІІІ, відповідно до умов якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» відступило ТОВ «Купер Прайс» право вимоги за кредитним договором № 1/1437813 від 20.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді Агріколь Банк».
02.04.2014 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Купер Прайс» був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/УБК-14, відповідно до умов якого ТОВ «Купер Прайс» відступило ТОВ «Українська боргова компанія» право вимоги за кредитним договором № 1/1437813 від 20.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді Агріколь Банк».
ОСОБА_1 не виконав своєчасно умови кредитного договору, таким чином порушивши їх. Станом на 06.08.2015 року виникла заборгованість у розмірі 66361,33 грн., що складається з: 46127,72 грн. - заборгованості по кредиту; 18424,56 грн. - пені; 520,00 грн. - штрафу; 1289,05 грн. - 3% річних.
Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 66361,33 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 64552,28 грн., яка складається з: 46127,72 грн. - заборгованості по кредиту; 18424,56 грн. - пені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір в розмірі 645,52 грн..У задоволенні решти вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що: нарахування комісійної винагороди здійснюється протиправно, є незаконним та таким, що спрямоване на заволодіння грошовими коштами апелянта; строк позовної давності щодо стягнення пені пропущено; ТОВ “Українська боргова компанія” до державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи не набувала, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувала, договір від 02 квітня 2014 року, укладений між ТОВ “Купер Прайс” та ТОВ “Українська боргова компанія” набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 та відповідно похідний від нього договір від 30 грудня 2015 року між ТОВ “Українська боргова компанія” та ТОВ “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” є протиправними, оскільки за своїм
змістом відповідають договору факторингу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 66361,33 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведення належними і допустимими доказами вимог позову в частині стягнення заборгованості за кредитом та пенею.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата
неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/1437813, відповідно до умов якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 52000 грн., а він зобов'язався повернути кредит не пізніше 19.06.2016 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80%.
Пунтком 3.1 кредитного договору передбачено,що при несвоєчасному повернення і кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної обліковї ставки НБУ.
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 52000 грн підтверджується меморіальними ордерами від 20 червня 2013 року за №1/1437813.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, котра станом на 06.08.2015 року становила 66361,33 грн. та складалася з: 46127,72 грн. - заборгованості по кредиту; 18424,56 грн. - пені; 520,00 грн. - штрафу; 1289,05 грн. - 3% річних.
Розмір заборгованості підтверджується зазначеним у позовній заяві позивачем розрахунком.
31.03.2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» був укладений договір про відступлення права вимоги № 03/14-ІІІ, відповідно до умов якого ПАТ «Креді Агріколь Банк» відступило ТОВ «Купер Прайс» право вимоги за кредитним договором № 1/1437813 від 20.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді Агріколь Банк» (а.с. 18-22).
02.04.2014 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Купер Прайс» був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/УБК-14, відповідно до умов якого ТОВ «Купер Прайс» відступило ТОВ «Українська боргова компанія» право вимоги за кредитним договором № 1/1437813 від 20.06.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № 30/12-ФК_У від 30.12.2015 року ТОВ «Українська боргова компанія» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право вимоги за кредитним договором №1/1437813 від 20.06.2013 року, укладеним між ПАТ «Креді Агріколь Банк»» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 4.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення), яке було чинним на час пред'явлення позову, залежно від виду операції
та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Пунктом 4.6 Положення передбачено, що меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів /паперових або електронних/, що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).
На підтвердження позовних вимог в частині заборгованості за кредитним договором позивач надав розрахунок, згідно якого заборгованість за тілом кредиту становить 46127,72 грн. та за пенею-18424,56 грн..
ТОВ «Українська боргова компанія» посилалась на існування у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, на підтвердження чого надала меморіальні ордери від 11 серпня 2014 року, які містять інформацію про розмір заборгованості за окремими складовими боргу.
Надані позивачем зазначені докази суд першої інстанції правильно визнав належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором і нічим не спростовані.
Оскаржуючи рішення суду, відповідач своїх розрахунків, які б спростовували розрахунок позивача, не навів.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); (стаття 258 ЦК України).
Згідно стаття 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/1437813 строком до 19.06.2016 року.
Пунтком 3.1 кредитного договору передбачено, що при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної обліковї ставки НБУ.
Позивачем розрахунок пені проведено за період з 01.09.2014 року 06.08.2015 року в сумі 18424,56 грн..
На момент звернення до суду із позовом про стягнення пені -25 серпня 2015 року строк дії договору не сплив, нарахування та сплата пені не були визначені у графіку погашення кредиту щомісячними платежами. Розрахунок пені проведено в межах строку позовної давності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку тим обставинам, що договори переуступки прав вимоги за кредитним договором є правомірними, оскільки на момент їх вчинення вони були правомірними і ця презумпція ніким не спростована.
Доводи про те, що стягнення комісії є подвійним нарахуванням є безпідставними, оскільки
судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 66361,33 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: