Ухвала
14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 456/85/22
провадження № 61-11436 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», подану його представником Борисом Володимиром Юрійовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», про захист прав споживача, скасування заборгованості за послуги з електропостачання,
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила скасувати нараховану їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ Львівенергозбут») заборгованість за послуги з електропостачання у розмірі 17 798,79 грн.
2. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірним нарахування ОСОБА_1 боргу за спожиту електроенергію в сумі 17 798,70 грн. та скасовано такий. Визнано заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ Львівенергозбут» за спожиту електроенергію за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року в сумі 4 068, 97 грн.
4. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Львівенергозбут», подана його представником Борисом В. Ю., на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
6. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8. Частиною четвертою статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження, зокрема, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
9. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, щодо спадкування, щодо приватизації державного житлового фонду, щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу, в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
10. Предметом спору у справі № 456/85/22 є вимоги, заявлені з підстав порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів», ціна позову у справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
12. Так скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики вказує на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про ринок електричної енергії», «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312, Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергія, який є додатком до вказаних правил, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року, постанови НКРЕКП «Про затвердження Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період» від 28 грудня 2018 року № 2118 та вирішення питання чи вправі суди у справах за позовом споживача до постачальника, про захист прав споживачів, скасовувати обсяг електроенергії, який не визначається відповідачем (постачальником), а визначається оператором систем.
13. Також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, оскільки невирішене вищевказане питання сприяє невизначеності у правовідносинах між споживачами та постачальниками у випадках оскарження споживачами до постачальника, а не до оператора систем розподілу, обсягу електроенергії та відповідно і вартості такої енергії.
14. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання скаржника на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, обґрунтоване відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, є виконанням вимог процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадках передбачених частиною другої статті 389 ЦПК України, і саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
16. Доводи скаржника фактично полягають у його незгоді з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Також, Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені скаржником доводи щодо того, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, не дають достатніх підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення.
18. Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували б на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
19. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
20. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
21. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
22. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
23. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
26. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Враховуючи наведене, оскільки ТОВ «Львівенергозбут» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
29. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
30. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 та 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», про захист прав споживача, скасування заборгованості за послуги з електропостачання, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», поданою його представником Борисом Володимиром Юрійовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
А. І. Грушицький
Є. В. Петров