Справа №:755/6630/23
"15" серпня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Німченко Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, просив скасувати постанову серії ІАС №6981691 від 12 травня 2023 року, винесену інспектором роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Німченко Олександром Миколайовичем, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження, мотивуючи позов тим, що 12 травня 2023 року відносно ОСОБА_1 , інспектором роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Німченко Олександром Миколайовичем, було складено постанову ІАС №6981691, про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, 12 травня 2023 року о 21:06:35, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса авто, зупинено відповідно до ст. 35 п. 4 Закону України «Про національну поліцію», чим порушив п. 2.1. ґ Правил дорожнього руху України (відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач не згоден із вказаною постановою та вважає, що вона не відповідає вимогам закону та складена незаконно, оскільки підставою винесення інспектором постанови про накладання адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП стали результати перевірки інспектором за допомогою єдиної централізованої бази даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Викладені обставини не свідчать про причетність позивача до вчинення адміністративного правопорушення, оскільки відсутність даних щодо автомобіля в централізованій базі даних не свідчить про вчинення його водієм адміністративного правопорушення, оскільки цим автомобілем може керувати особа, звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відомості щодо складання протоколу про порушення позивачем правил дорожнього руху або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди в матеріалах справи відсутні, а перевірка поліцейським єдиної централізованої бази даних щодо наявності чинного страхування полісу на вказаний транспортний засіб є нічим іншим, як контролем за наявності договорів автострахування всупереч вимогам закону. Оскільки відсутні законні підстави для зупинення транспортного засобу інспектором поліції, тому у позивача не виникало обов'язку пред'являти поліс страхування транспортного засобу. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є не доведеним з боку інспектора поліції.
Також позивач у позові наголошує, що інспектором було здійснення зловживання посадовим становищем та перевищення службових повноважень, оскільки у відповідності до п. 1 ст. 237, п. 1 ст. 238, п. 244, ст. 245, ст. 246 Цивільного кодексу України, інспектором патрульної поліції Німченко О.М. зобов'язаний мати довіреність органу, якого він представляє, оформлюючи юридичні акти відносно водії на автомобільних шляхах/дорогах тощо. Управління патрульної поліції у Київській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не є юридичною особою, не має самостійного статусу. Згідно положень про управління патрульної поліції у Київській області, яке затверджене наказом Департаменту патрульної поліції 29 грудня 2017 року №6461, Управління патрульної поліції у Київській області, є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції. Юридичною особою є Департамент патрульної поліції, у формі державної власності, який на підставі рішення контролюючого органу ДФС №1626584301121 від 07 грудня 2016 року є неприбутковою організацією. А банківський рахунок: НОМЕР_1 , на який інспектор патрульної служби, своєю постановою зобов'язує позивача внести накладений штраф, не належить органам поліції, його власника не відомо, тому є незаконним актом.
Крім того позивач зазначив, що під час зупинення патрульними поліцейськими були вчинені інші службові правопорушення, які полягають в наступному, зокрема інспектор Німченко О.М. зупинив позивача на стаціонарному поліцейському блокпосту у військовий час, без дозволу/наказу військового командування. Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено фактів порушення позивачем правил дорожнього руху, які б, відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснювати зупинку транспортного засобу. У зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції, водій не був зобов'язаний виконувати. Тому всі складені процесуальні документи відносно позивача, не можуть бути належними та допустимими доказами щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Крім того, поліцейським транспортний засіб, яким користувалися поліцейські в зоні дій спеціального блокпосту, стояв без включених маячків.
29 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про повернення заявнику заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Німченко Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі.
29 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Положеннями ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заява по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
19 червня 2023 року представник відповідача Управління патрульної поліції у Київській області Департамент патрульної поліції - Милова Руслана Сергіївна подала до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи.
07 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив з викладенням своїх міркувань по суті предмету відзиву з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
21 липня 2023 року представник відповідача Управління патрульної поліції у Київській області Департамент патрульної поліції - Милова Руслана Сергіївна подала до суду заперечення у відповідь на відзив, з посиланням на норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 262 Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Як вбачається з позовної заяви та постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6981691 від 12 травня 2023 року, оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до постанови серії ЕАС № 6981691 від 12 травня 2023 року, встановлено, що «о 21:06:35, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса авто, зупинено відповідно до ст. 35 п. 4 Закону України «Про національну поліцію», чим порушив п. 2.1. ґ Правил дорожнього руху України (відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, зазначено, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.1 ґ Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення користування засобами транспорту, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення ч.1 ст.276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015№ 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі).
Згідно п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена за ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Підпунктом (а) п. 2.4 Правил дорожнього руху України, визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Відповідно до п. 2.1 правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком «Діти»; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів - документацію відповідно до вимог встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів"; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух», зазначено, що водій зобов'язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з статтею 13.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Згідно ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.п. 3 п. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію України», зазначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевіряти документи особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомку, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію України» , встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що невиконання вимог, а саме: не пред'явлення на вимогу поліцейського та/або відсутність поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини 1 статті 126 КУпАП.
Згідно положень статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення правил дорожнього руху, за що, передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, представником відповідача Управління патрульної поліції у Київській області Департамент патрульної поліції - Миловою Русланою Сергіївною, долучено до відзиву DVD-R диск, на якому містяться інформація (даних) у цифровому вигляді, а саме: Video ID: 9702801eab28ad0042c064b74eb6546f ; Video ID: 04365037ea 0b01b128063c0a1810615e; Video ID: c5c57536c26b23fa37c516ca2db1db95 ; початок запису: 12 May 2023 21:00-21; кінець: 12 May 2023 21:18:28; записано: 0000468 (0000468 Німченко О.М. ); ID реєстратора: 475241.
На вказаному відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_4 , та зупинку на вимогу поліцейського, о 21:00:40 інспектором батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Німченко Олександром Миколайовичем було роз'яснено водію причину зупинки транспортного засобу, оскільки в інформаційній підсистемі «Гарпун» міститься інформація щодо розшуку транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», в подальшому при перевірці документів, було встановлено, що водій не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. Положень про єдину центральну базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, положення розроблене відповідно до статей 11 та 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.
Основними функціями єдиної централізованої бази даних є: накопичення інформації про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників; накопичення інформації щодо показників діяльності з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування; надання інформації обмеженого доступу страховикам - членам МТСБУ, а також органам державної влади відповідно до їх компетенції, встановленої законом. (п. 1.4. Положення про єдину центральну базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з відомостями офіційного сайту Моторно (транспортного) страхового бюро України, котрі є у відкритому доступі, станом на 12 травня 2023 року, щодо транспортного засобу за державним номерним знаком НОМЕР_4 , не знайдено чинного полісу.
Також слід зауважити, що з відеозапису DVD-R диск з бодікамери №475241, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , у відповідь на запитання інспектора відповів: (21:05:15) «у вас є база, перевіряйте, якщо не має полісу, то складайте протокол»; також (21:05:21) позивач зазначив, що має поліс, однак не має при собі»
При цьому, жодних належних та допустимих доказів, які б спростували факт вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме наявності у позивача полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 12 травня 2023 року на час прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, так само, як і на момент розгляду справи судом, позивачем не надано.
Поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов'язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №572/703/17 (провадження №К/9901/24041/18)
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі страхового полісу або не пред'явила його на вимогу поліцейського є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
У наведених положеннях КУпАП, визначено систему правових механізмів, щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 2, 3 Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, встановлено, що службове посвідчення є офіційним документом, що посвідчує належність особи до Національної поліції, підтверджує її повноваження, встановлені законодавством України. Службовим посвідченням присвоюються серії, перелік, яких наведено в додатку 1 до цього Порядку, індивідуальні для центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, вищих навчальних закладів МВС та відповідні порядкові номери. На лицьовому боці у верхній частині службового посвідчення темно-синім кольором наносяться написи, які відповідають найменуванню уповноваженого органу, який їх видав та якому вони належать.
З відеозапису DVD-R диск з бодікамери №475241, прослідковується, що після зупинки транспортного засобу позивача ОСОБА_1 , інспектором батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Німченко Олександром Миколайовичем, одразу представився позивачу, назвавши своє прізвище, посаду та звання. Однак ході розгляду справи, після увімкнення позивачем мобільного телефону, (21:07:06) останній зауважив, що інспектор не представився. (21:07:08) інспектор поліції представився та показав своє посвідчення, (21:07:19) позивачем здійснювалось фотофіксація посвідчення.
Тобто, під час розгляду адміністративного правопорушення, інспектором поліції двічі було здійснено представлення, та надано відповідні документи, що підтверджує його повноваження, встановлені законодавством України, в свою чергу позивачем при здійсненні огляду/фотофіксації посвідчення відповідача, не виникало питання, щодо невідповідності службового посвідчення інспектора у відповідності до законодавства України.
Щодо тверджень позивача, що інспектором патрульної поліції не роз'яснено кому належать банківський рахунок НОМЕР_1 щодо оплати штрафу, суд зазначає наступне, що у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» до повноважень та/або обов'язку інспектора поліції, не входить роз'яснення щодо реквізитів сплати штрафу, крім того згідно з відомостями офіційного сайту Державної казначейської служби України, котрі є у відкритому доступі, міститься інформація, щодо реквізитів доходних рахунків в розрізі областей, а саме: населений пункт: Київська область/м.Київ; отримувач: ГУК у Київ. Обл./м.Київ/21081300; код отримувача ЄДРПОУ: 37955989 Казначейство України(ел. Адм); номер рахунку (IBAN): UA488999980313030149000010001; найменування коду класифікації доходів бюджету: Андміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)
Доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності в частині не роз'яснення прав та обов'язків та надання права на захист, суд вважає безпідставними оскільки під час розгляду адміністративного правопорушення, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права позивача на місці розгляду справи.
29 грудня 2021 року за № 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до якого даний порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України.
Відповідно до п. 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, встановлено, що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України "Про основи національного спротиву", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про національну безпеку України", "Про Національну поліцію", "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України", указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Згідно п. 4 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.
Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. (п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів)
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду. (п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів)
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до статтей 17, 65 Конституції України, статтями 23, 24 Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 17 Закону України «Про основи національного спротиву», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», особливий склад Департаменту патрульної поліції, крім реалізації основних повноважень поліції, реалізує додаткові повноваження шляхом участі у виконанні завдань територіальної оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії окупаційних військ на території України.
12 травня 2023 року відповідно до розстановки сил та засобів особового складу БПП в м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області ДПП з 19:00 12 травня 2023 року до 07:00 13 травня 2023 року, затвердженого Т.в.о. Командиром БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП майором поліції С. Майстенко, інспектор батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Німченко Олександр Миколайович, ніс службу на стаціонарному посту патрульної поліції, за адресою: 77 кв., АД М-03.
Таким, чином, зупинка транспортного засобу працівниками поліції на блокпостах з метою перевірки документів водія та його автомобіля законодавчо визначена як окрема підстава, що надає поліцейським відповідні повноваженнями щодо зупинки транспортного засобу та перевірку документів, не залежно від того порушує водій правила дорожнього руху чи ні.
Згідно вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17, адміністративне провадження №К/9901/1018/17. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 72 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №760/2846/17.
Суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві доводів.
У свою чергу, відповідачем на підтвердження своїх доводів та заперечень надано належні та допустимі докази, які узгоджуються між собою і тому приймаються судом.
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: відсутній поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектором не було порушено права позивача, оскаржувана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.126 КУпАП, за таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Німченко Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 5,7-11, 19, 20, 77, 78, 94, 211, 217, 229, 241, 242, 245, 246, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Німченко Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.