Справа № 183/7660/23
№ 1-кс/183/2502/23
11 серпня 2023 року м.Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2023 року за №12023046350000129 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Актюбінськ Казахстан, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 08.06.2022 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
Згідно поданого клопотання слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що 09 травня 2023 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , побачивши дії мешканців вищевказаного багатоквартирного будинку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які в цей час здійснювали ремонтні роботи на проїзній частині біля другого під'їзду, розцінивши їх самовільним будівництвом, викликав на місце працівників поліції.
По приїзду працівників поліції, ОСОБА_5 розуміючи загальноприйняті норми поведінки в суспільстві, вирішив у будь який спосіб завадити вищезазначеним особам проводити роботи по відновленню дорожнього покриття на прибудинковій території. У зв'язку з чим, ОСОБА_5 приблизно об 19 годині 00 хвилин знаходячись поблизу другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , розуміючи, що знаходиться у громадському місці, почав голосно висловлюватися на ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 грубою, нецензурною лайкою, тобто показувати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, не реагуючи на зауваження присутніх, діючи із винятковим цинізмом та хуліганських спонукань, в присутності працівників поліції й інших мешканців вказаного під'їзду, у тому числі неповнолітніх, спустивши штани із нижньою білизною продемонстрував свої статеві органи, тобто із грубою непристойністю здійснив публічне оголення.
Після залишення місця виклику співробітниками поліції, ОСОБА_5 продовжив хуліганські дій, а саме з балкону своєї квартири АДРЕСА_3 , у період часу з 19:30 до 19:50 із відра поливав водою осіб, які у той час перебували поблизу будинку, супроводжуючи таку демонстрацію зневаги до норм моральності голосним висловлюванням нецензурної лайки.
Наступним, ОСОБА_5 приблизно у 20:00 годин, вийшов зі свого місця мешкання утримуючи при собі заздалегідь заготовлені предмети для спричинення тілесних ушкоджень, а саме балончик із сумішшю сльозоточивої та дратівливої дії та лопату та направився до місця проведення робіт ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , після чого, скориставшись відсутністю останніх, почав руйнувати та розкидати вищевказаною лопатою саморобну бетонну суміш із вибоїн.
В цей час, ОСОБА_7 знаходячись за своїм місцем мешкання з вікна квартири АДРЕСА_4 побачивши хуліганські дії ОСОБА_5 вийшов зі свого місця мешкання та направився до прибудинкової території для припинення зухвалих дій останнього. Надалі ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_5 та останній в свою чергу продовжуючи реалізувати свій умисел, демонструючи байдуже ставлення до існуючих суспільних відносин та загальноприйнятих правил поведінки, перебуваючи у громадському місці, за допомогою заздалегідь заготовленої лопати набрав саморобну бетонну суміш та кинув в обличчя ОСОБА_7 , та в цей же час дістав зі своєї кишені штанів заздалегідь заготовлений балончик із сумішшю сльозоточивої та дратівливої дії та розпилив його вміст в напрямку обличчя ОСОБА_7 .
В цей момент із під'їзду будинку 10 вийшов ОСОБА_8 , з метою припинення хуліганських дії ОСОБА_5 підійшов до останнього, після чого ОСОБА_5 розпилив із заздалегідь заготовленого балончика суміш сльозоточивої та дратівливої дії в напрямку обличчя ОСОБА_8 , та демонстративно розмахуючи заздалегідь заготовленою лопатою наніс один удар в область голови ОСОБА_8 , один удар в область правої кисті ОСОБА_7 , чим проявив особливу зухвалість до останніх. Після чого, ОСОБА_5 відходячи назад спіткнувся та впав, внаслідок чого, ОСОБА_11 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 затримали останнього, чим припинили його хуліганські дії.
У результаті хуліганських дій ОСОБА_5 , які тривали на протязі близько 1 години 40 хвилин, було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді забою м'яких тканин правої кисті, хімічного опіку кон'юктиви та рогівки 1,2-го ступеню обох очей, та спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_8 у вигляді синця в правій надбрівній області, хімічного опіку 1,2-го ступеню кон'юктиви правого ока.
14 липня 2023 року за погодженням з процесуальним керівником прокурором Новомосковської окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12023046350000123 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1,2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З метою запобігання переліченим ризикам, слідчий та прокурор просять застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання. Вказала, що підозра її підзахисному не вручена. На повідомленні про підозру містяться підписи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проте не зазначені анкетні дані цих осіб, немає жодних ідентифікуючих ознак цих осіб, тому вона припускає, що ці особи є співробітниками поліції. Акти слідчого про те, що двері ніхто не відчиняє, не свідчать про переховування, оскільки ОСОБА_5 не зобов'язаний не залишати своє житло. В матеріалах, доданих до клопотання відсутні відомості про те, на якій підставі затримали ОСОБА_5 .
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що його не повідомлено про підозру, він не набув статусу підозрюваного. Під час спроб вручити підозру він знаходився у суді в іншій справі, а працівники поліції незаконно обмежили його право на пересування. У даному кримінальному провадженні він є потерпілим.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.
Новомосковським РВП ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023046350000129 від 16.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
14.07.2023 слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
З приводу вручення повідомлення про підозру слідчим суддею встановлено наступне.
На останньому аркуші повідомлення про підозру міститься напис про те, що ОСОБА_5 від отримання повідомлення про підозру, вказані прізвища, ініціали та підписи двох осіб - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Після тверджень сторони захисту про те, що жодних дій, спрямованих на вручення повідомлення про підозру не вчинялось, прокурором у судовому засіданні долучено відеозапис, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_5 від отримання повідомлення про підозру. Вказаний відеозапис досліджено у судовому засіданні, з якого встановлено, що ОСОБА_5 категорично відмовився від отримання повідомлення про підозру, слідчим зачитано зміст повідомлення про підозру вголос. З приводу місця вручення повідомлення про підозру, слідчий суддя зауважує, що нормами КПК України не визначено місця де має відбуватися вказана процесуальна дія, та не встановлено заборони здійснювати її у приміщенні суду.
Також слідчим суддею з наданого відеозапису встановлено, що особи, які своїми підписами засвідчили факт відмови ОСОБА_5 , дійсно були присутні 14.07.2023 під час спроби слідчого вручити повідомлення про підозру, вони назвали свої прізвища, імена та по-батькові. З доводами сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутня процедура встановлення цих осіб слідчий суддя не погоджується, оскільки нормами КПК України не передбачено обов'язку слідчого здійснювати відеофіксацію процедури встановлення осіб понятих.
Отже, вислухавши аргументи сторони захисту та сторони обвинувачення, дослідивши відповідні докази, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 14.07.2023 у порядку ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру, тому у відповідності до ст.42 КПК України він набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_14 від 02.08.2023 (справа №183/7660/23, провадження 1-кс/183/2428/23) надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані відомості зазначені у клопотання, наявні в Автоматизованій системі документообігу суду, ухвала розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 було затримано безпідставно.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
При розгляді письмових доказів, наданих слідчим в підтвердження клопотання, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру у скоєнні кримінальних правопорушень обґрунтованою.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 , у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, що є тривалим.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При цьому слідчий суддя відхиляє доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 вже переховується та не з'являється за викликами, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Складені співробітниками поліції акти щодо вручення повісток, у яких зазначено про те, що за місцем проживання ОСОБА_5 ніхто не відкрив двері, не є доказом переховування, оскільки підозрюваному ОСОБА_5 на момент складання актів не було заборонено залишати місце свого проживання. До клопотання прокурором не додано доказів про те, що слідчим або прокурором у порядку ст.135 КПК України здійснено виклик ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, за яким він не прибув. Разом з тим, наведені обставини не спростовують існування ризику переховування, наявність якого доведено з наведених вище підстав.
Також вважаю, доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 засуджений вироком суду від 08.06.2022 за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки та підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення під час випробувального строку. При цьому, як злочин, за який ОСОБА_5 уже засуджено, так і кримінальне правопорушення у якому він підозрюється у даному кримінальному провадженні, пов'язані із застосуванням насильства. Доводи підозрюваного ОСОБА_5 про те, що він не вважає себе засудженим, оскільки вживає заходів з метою перегляду вироку за нововиявленими обставинами, слідчий суддя відхиляє, оскільки зазначений вирок набрав законної сили та перебуває на виконанні. Підозрюваний та захисник у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_5 перебуває на обліку та з'являється до органу пробації з приводу зазначеного вироку.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
З огляду на те, що підозрюваному відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а також враховуючи зміст пояснень свідків та потерпілих, відображених у протоколах допитів, доданих до клопотання, суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків. При цьому слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що свідки не зверталися до правоохоронних органів з приводу впливу на них, оскільки для встановлення ризику необхідна достатньо висока імовірність впливу на свідків, а не сам факт такого впливу. У даному випадку, на переконання слідчого судді, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , місця проживання свідків та підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним існування цього ризику.
Про існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що за показаннями свідка ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_16 , 15.07.2023 підозрюваний ОСОБА_5 вийшов з під'їзду будинку, утримуючи в руках лопату, якою 09.05.2023 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якою він направився у невідомому напрямку (а.с.93-97). На переконання слідчого судді зміст наданих пояснень свідчить про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілих; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, керуюсь, окрім вимог кримінально-процесуального законодавства, практикою ЄСПЛ. Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови). Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У поданому клопотанні не зазначено чому на думку органу досудового розслідування застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам.
Прокурором у судовому засіданні також не доведено те, що неможливо запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам, шляхом обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із повною ізоляцією підозрюваного від суспільства. Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, приходжу до висновку, що запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам можливо шляхом обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактично проживання: АДРЕСА_1 .
Підстави для застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів, у вигляді застави чи особистого зобов'язання відсутні, оскільки підозрюваний про можливість внесення застави не повідомляв, а слідчий суддя не володіє інформацією про обсяг доходів підозрюваного, який офіційно не працевлаштований. Більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може запобігти встановленим ризикам.
Керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197,206,211,309, 372,395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати цілодобово місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого судді, прокурора та/або слідчого.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- з'являтись за першою вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти суд, прокурора та/або слідчого про зміну місця свого проживання та/або праці;
- заборонити підозрюваному спілкування із свідками та потерпілим у кримінальному провадженню №12023046350000129 у будь-якому вигляді, окрім як за дозволом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- цілодобово не залишати місце постійного мешкання (реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 .
В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_5 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків встановити до 06 жовтня 2023 року включно.
Роз'яснити підозрюваному наступне: згідно ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Зобов'язати Новомосковський РВП ГУНП в Дніпропетровській області негайно доставити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити його з-під варти.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 15 серпня 2023 року о 08:50 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1