ЄУН № 337/3322/23
Провадження № 2/337/1212/2023
10.08.2023 м.Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мальованого В.О.,
за участю секретаря - Крижко Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в особі представника, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна (далі - третя особа 1), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - третя особа 2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
26.06.2023 позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом.
В обгрунтування позову зазначає.
Виконавчий напис № 21510 від 21.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суми боргу в загальному розмірі 7950, 65 грн., вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Таким чином, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., не було підстав для вчинення виконавчого напису.
Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 21510 від 21.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М.
Позивач (представник позивача) в судове засідання не з'явились. До суду звернулись з заявою про розгляд справи за їх відсутності, просять позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи. Від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позовних вимог, в якій відповідач позовні вимоги позивача визнав та не заперечував проти визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 21.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., за реєстровим номером № 21510. Просив стягнути з позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 537, 00 грн., та у разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 268, 40 грн. Зазначив, про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 4000, 00 грн., до 3000, 00 грн. Також надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.
За ч. 1 ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Оскільки позивач згоди на врегулювання спору за участю судді не надав та не звертався із відповідною заявою, врегулювання спору за участю судді не здійснювалося.
Треті особи в судове засідання не з'явились, письмових пояснень з приводу позовної заяви не надавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставіст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., 21.12.2021 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 21510, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти в сумі 7950, 65 грн., на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яка отримала право вимоги на підставі договору факторингу № РВ - 2021 - 26/10 від 26.10.2021, за яким Акціонерним товариством окмерційним банком «ПриватБанк» відступлено право вимоги за кредитним договором № SAMDN52000116248883 від 29.10.2013, укалденого між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
У травні 2023 року ОСОБА_1 , із додатку «ДІЯ» дізнався про наявне відносно нього виконавче провадження № 68664598, відкритого на підставі виконавчого напису № 21510 від 21.12.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., яке перебувало на виконні у державного виконавця Токмацького відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного - Східного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Дніпро). На сьогодні, даний відділ знаходиться на окупованій території.
У зв'язку із цим, предтсавник позивача звертався із адвокатськими запитами до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про надання інформації стосовно зазначеного вище виконавчого провадження. Також був направлений адвокатський запит до Київського міського нотарільного округу нотаріусу Солонець Т.М., про наданн копій документів на підтсаві яких було вичнено виконавчий напис нотаріуса та копії виконавчого напису. Наразі, відповіді на дані адвокатські запити представником позивача так і не отримано.
Серед іншого.
В автоматизованій виконавчих проваджень щодо виконавчого провадженя № 68664598 міститься постанова про вікриття виконавчого провадження від 16.02.2022, а також сканкопія викнавчого напису за реєстровим № 21510 від 21.12.2021 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотраіального округу Солонець Т.М.
Так, зі змісту даного виконавчого напису вбачається, що з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було запропоновано стягнути невиплачені в строк грошові кошти з аперіод з 25.10.2021 - 21.12.2021 у розмірі: 3106, 09 грн., - заборгованість з атілом кредиту; 4794, 56 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума 7 950, 65 грн.
При цьому, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» отримала право вимоги на підставі договору факторингу № РВ - 2021 - 26/10 від 26.10.2021, за яким Акціонерним товариством окмерційним банком «ПриватБанк» відступлено право вимоги за кредитним договором № SAMDN52000116248883 від 29.10.2013, укаладеного між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місце знаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 7950, 65 грн., відсутні: договір факторингу № РВ - 2021 - 26/10 від 26.10.2021, за яким Акціонерним товариством комерціним банком «ПриватБанк» відступлено право вимоги за кредитним договором № SAMDN52000116248883 від 29.10.2013, укалденого між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , які зазначені у виконавчому написі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що, будь - які претензії чи заяви, а також вимоги про наявність заборгованості та погашення боргу від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» чи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., направлялися позивачу та ним отримувалися.
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Крім того, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо зменшення розміру судових витрат (про зменшення яких стороною відповідача обґрунтованого клопотання в порушення норм ЦПК України, так і не було подано). Так, дійсно, в заявах по суті справи представником позивача було зазначено очікуваний розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 4000, 00 грн., що включали в себе наступну роботу адвоката: представництво інтересів позивача у справі, підготовка та подання заяв по суті справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши наведений перелік послуг, їх обсяг, додані до справи представником позивача документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, на відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги доводи представника відповідача щодо зменшення розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат представника позивача на професійну правничу (правову) допомогу до 3000, 00 грн.
З урахуванням того, що справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного провадження (з повідомленням сторін ухвала суду від 29.06.2023), практика з розгляду подібних справ є сталою. В ході розгляду справи суд не витребовував додаткові документи, не допитував свідків.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000,00 грн., що становить 3000,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 21510 від 21 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в загальному розмірі 7 950, 65 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, офіс 203, ЄДРПОУ 35017877) на користь державного бюджету судові витрати у розмірі 50 відсотків судового збору в сумі 536, 80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, офіс 203, ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2023 року.
Суддя В.О. Мальований