Справа № 553/1137/23
Провадження № 2/553/2260/2023
Іменем України
01.08.2023м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Грошової Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Левицької В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру і порядку стягнення аліментів,
08.05.2023 до Ленінського районного суду міста Полтави звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру і порядку стягнення аліментів. Позивач просить розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.02.2021 по справі №553/2610/20 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь, на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.02.2021 по справі №553/2610/20 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 2000, 00 коп., починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживає разом з позивачем. Відповідач на даний час офіційно працює у Полтавському військовому госпіталі на посаді кухара. Розмір доходів відповідача не було враховано під час визначення розміру аліментів згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.02.2021 по справі № 553/2610/20. Вказує, що зміна матеріального стану відповідача, а саме офіційне працевлаштування, відповідно до вимог закону є підставою для зміни розміру аліментів.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтава Грошової Н.М. від 19.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Позивач в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомила. Клопотання про відкладення справи та відзив на позов не надходили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.06.2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02.06.2020 року в справі № 553/797/20.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28.09.2017 року, виданим Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
Малолітня донька проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.02.2021 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 2000, 00 коп., починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 10.03.2021.
Позивач вказує на зміну матеріального стану відповідача, а саме офіційне працевлаштування у Полтавському військовому госпіталі на посаді кухара.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Зміна (збільшення) розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не подав, будь-яких доказів на спростування вимог позивача не надав.
Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, офіційно працевлаштований, отримує дохід, з урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать матеріального становища відповідача і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, позивачку звільнено від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору за ставкою станом на день пред'явлення позову - 08.05.2023, що становить 1073,60 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру і порядку стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04.02.2021 по справі № 553/2610/20 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., починаючи з 09 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору в дохід держави.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Повний текст рішення виготовлено 11.08.2023.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: судом не встановлений, адреса: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Н.М. Грошова