14.08.2023
Справа № 497/1296/23
Провадження № 3/497/665/23
14.08.2023 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Деревенського І.Ю.,
захисника особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 - Дімова Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.05.2023 року о 08:00 годині відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №128700 (надалі - протокол) поліцейським СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Панченком М.О.
Так, з протоколу слідує, що «20.05.2023 року о 08:00 годині в м. Болград, по вул. Ізмаїльська ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття алкотестера «Драгер» на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ухилився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП» (а.с.1).
Особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Однак прибув захисник особи, відносно якої складено протокол - адвокат Дімов Д.П., який заперечував обставини, викладені в протоколі. Стверджував, що на відео взагалі не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу, відтак не зрозуміло чому людина на відео дає пояснення з приводу відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, його підзахисний ОСОБА_1 20.05.2023 року взагалі не керував транспортним засобом, він прибув до лікарні для проходження чергового обстеження, здійснення тестування, так як хворіє на цукровий діабет. Знаходився біля автомобіля свого товариша, який його саме і привіз до лікарні. Між тим, поліцейський який підійшов до нього, відразу ж став звинувачувати ОСОБА_1 в тому, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння і вимагав пройти обстеження в лікарні, на що ОСОБА_1 дійсно відмовився оскільки не керував т/з, тобто не був водієм т/з.
Посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення, який має бути доказом містить посилання, що « ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння», а не в стані алкогольного сп'яніння, як передбачено положеннями ст.130 КУпАП.
Разом з цим, звернув увагу суду, що особі, яка зафіксована на відео не було продемонстровано алкотестер «Драгер», не було роз'яснено порядок проходження огляду з використанням цього технічного приладу, не роз'яснено прав та обов'язків.
Захисник Дімов Д.П. також зазначив, що відповідно до інструкції про порядок ведення відеозапису нагрудної камери, відеокамера має бути ввімкнена з моменту виявлення правопорушення, під час його фіксації і аж до вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення. Однак на дослідженому відео записі зафіксовано розмову поліцейського з ОСОБА_1 .
Також наголосив на тому, що після складання протоколу вже було продовжено збір доказів по справі, оскільки інформація з бази «Армор» була отримана після складання протоколу, на відео не зафіксовано момент складання протоколу, не зафіксовано його підписання, не надано направлення для проходження медичного освідування та не роз'яснено права та обов'язки.
Враховуючи зазначені обставини захисник Дімов Д.П. вважає, що всі ці обставини свідчать про те, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною першою ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, […], а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.?
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.5 Правил дорожнього руху України).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений і чітко визначений наступними нормативними документами, та має бути строго дотриманий особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення:
- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за N 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за N 1413/27858 (надалі Інструкція);
- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року N 476, від 28 жовтня 2015 року №888 (надалі Порядок).
Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду (п.1).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п.2).
Згідно п.3 Інструкції […] ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Інструкції […]визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.7 розділ І).
Розділ ІІ чітко визначає послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, а саме:
1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
2. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
4. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
5. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
6. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
7. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно п.10 названої Інструкції [...] результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пункт 11 Інструкції чітко визначає, що оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.
Зазначений вище Порядок […] визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), під час керування транспортними засобами, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пункт 5 Порядку [...] встановлює, що результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Згідно п. 6 Порядку [...] водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З огляду на зазначене, слід зробити висновок, що чітко визначений Порядок […] покладає на поліцейських обов'язок суворо його дотримуватись, і діяти виключно до повноважень наданих їм.
Судовим розглядом за результатами досліджених матеріалів встановлено, що:
1) поліцейським СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Панченком М.О. 20.05.2023 року о 08:20 годині відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №128700.
Зі змісту протоколу слідує, що «20.05.2023 року о 08:00 годині в м. Болград, по вул. Ізмаїльська ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття алкотестера «Драгер» на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановлений законом порядку ухилився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП» (а.с.1).
В графі «Свідки чи потерпілі» в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено відомості про двох свідків чи потерпілих: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 (а.с.1).
Суд вживав заходів для повідомлення зазначених осіб за вказаними в протоколі адресами про призначення судового засідання на 14:00 годину 08.08.2023 року та на 10:00 годину 14.08.2023 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП шляхом направлення судових повісток (а.с.16).
В судовому засіданні 14.08.2023 року:
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що дату вона не пам'ятає, але точно знає, що це було в суботу біля 08:00 - 08:30 години. Вона приїхала на роботу в магазин «Ольга», що розташований по вул. Ізмаїльська в м.Болград, біля Болградської ЦРЛ, де відчинила магазин, розвішувала товар, та бачила, що на вулиці стояли поліцейські біля лабораторії «Смартлаб» і розмовляли з якимось чоловіком. Потім мене покликав поліцейський бути присутньою під час відео зйомки у якості понятої. Поліцейський, щось з'ясовував у чоловіка, на що останній відмовився, стверджував, що не вживав алкоголь, та не бажає проходити обстеження в лікарні. При цьому, ніякого приладу у поліцейських не було, та іншого обстеження не пропонували.
Свідок також пояснила, що не бачила, що б цей чоловік керував транспортним засобом, не бачила чи зупиняли поліцейські його авто, чи ні. Підпис в протоколі про адміністративне правопорушення дійсно її.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює торговим агентом, але 20.05.2023 року біля 08:00 годин ранку він перебував в лабораторії «Смартлаб», куди привіз тестя для здачі аналізів. Коли він підійшов до своєї машини, то поряд стояли поліцейські і ОСОБА_5 , з яким він привітався. Поліцейські підійшли до нього та запитали, чи не міг би він бути свідком, але потім з'ясувавши, що ми знаємо один одного, передумали.
Але через якийсь проміжок часу, знову запросили бути присутнім під час відео фіксації їх розмови, під час якої з'ясовували у ОСОБА_6 , чи вживав він алкогольні напої і чи буде проходити обстеження, на що ОСОБА_7 стверджував, що не керував т/з, не вживав алкогольні напої та проходити обстеження в мед закладі не буде.
Він особисто не бачив, коли хто і як приїздив до лікарні, бачив тільки розмову між поліцейськими і ОСОБА_8 .. Поліцейські їм з іншою жінкою повідомили, що вони будуть свідками того, що ОСОБА_7 відмовляється на відео від медичного огляду. Сам прилад «Драгер» ніхто не показував і не демонстрував, поліцейські лише ставили питання на які ОСОБА_7 відповідав.
З дослідженого в судовому засіданні DVD-R диску, долученого до протоколу (а.с.2) вбачається відсутність події, на які посилається поліцейський в протоколі, а саме: не вбачається факту керування транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_1 , натомість наявний відеозапис де ОСОБА_1 , стоячи біля автомобіля відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння в Болградській ЦРЛ.
Суд звертає увагу, що з метою надання правомірної оцінки та визнання відеозапису як доказу правомірним та допустимим - відеозапис має бути безперервним, та на ньому мають бути зафіксовані події, на які посилається поліцейський в протоколі.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України тлумачаться судом на користь ОСОБА_1 , і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Дійсно, з відеозапису вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження від медичного огляду, однак чи керував ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом перед тим, як відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння - суд не має можливості встановити, оскільки на наданому поліцейським відеозаписі не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при зазначених в протоколі обставинах.
Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року.
Відповідно до п.5 Розділу ІІ вказаної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно п.п. 1, 2 Розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Пунктом 1 Розділу VIIІ передбачено, що вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.
Пунктами 5,6,7,9 Розділу VIIІ передбачено, що контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку. Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування.
Тобто, докази керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження обстеження з використанням технічного приладу Драгер, в матеріалах справи відсутні.
За даних обставин матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі від 20.05.2023 року, керував автомобілем по вул. Ізмаїльська в м.Болград в стані алкогольного сп'яніння.
Адже до відповідальності за ст.130 КУпАП може бути притягнуто лише водія, тобто особу яка керувала транспортним засобом, в зв'язку з чим заслуговують на увагу доводи сторони захисту.
Суд звертає увагу, що з дослідженого відеозапису не вбачається: щоб поліцейський пред'явив особі алкотестер Драгер, роз'яснив порядок проходження обстеження, наслідки відмови, навіть не роз'яснював прав вказаній особі.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не складався, в ньому не зафіксовано відмови ОСОБА_1 і до справи такий не долучено.
Також не оформлювалось направлення на медичне обстеження, у разі, якщо б в дійсності ОСОБА_1 відмовився від проходження алкотестера Драгер.
Пункт 11 названої вище інструкції вимагає здійснення оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу згідно з чинним законодавством.
2) Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння […] а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
1. В протоколі поліцейський намагається притягнути особу до відповідальності за « …керування транспортним засобом з ознаками сп'яніння […] та одночасно за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння». Навіть не вказуючи якого саме сп'яніння, оскільки воно буває різне: алкогольне, наркотичне тощо.
КУпАП не передбачає такого формулювання обвинувачення та відповідальності за таке правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З вищевикладеного слідує, що в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП викладено неконкретне обвинувачення, що позбавляє особу можливості належного захисту, а суд можливості перевірити правильність і обґрунтованість пред'явленого обвинувачення. Тобто має місце грубе порушення права на захист.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016), що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3) Як вже було встановлено судом вище, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, і що його транспортний засіб було зупинено поліцейським.
Разом з цим, якщо взяти до уваги позицію особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що « […] ОСОБА_1 керував автомобілем[…]», то поліцейський мав би довести правомірні підстави для зупинки його транспортного засобу, оскільки вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію»:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Інші підстави є незаконними.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»).
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення, поліцейським не додано необхідних документів, а тому не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу.
В матеріалах, які направлені до суду поліцейським також нічого не зазначено про причину зупинки та складення відносно ОСОБА_1 будь-якої постанови про порушення ПДР України.
А відтак, безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною. З огляду на те, що доказів про підстави для зупинки транспортного засобу під нібито керуванням ОСОБА_1 поліцейським не додано до матеріалів справи, то саме зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Чернівецький апеляційний суд у рішенні від 13 жовтня 2022 року по справі 718/1824/22 дійшов висновку, що зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Такі висновки апеляційного суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Адже, у випадку безпосереднього виявлення поліцейським факту вчинення особою адміністративного правопорушення (наприклад внаслідок власного спостереження), про даний факт необхідно складати рапорт на ім'я керівника підрозділу патрульної поліції. Зазначений рапорт долучається до матеріалів справи та повинен враховуватись під час розгляду справи, в якості належного доказу, в сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами по справі.
Згідно ст. 251 ч.2 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Усе вищезазначене свідчить про не дотримання поліцейським вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка чітко визначає послідовність дій поліцейського при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння і оформлення його результатів.
Порушення інспектором цієї процедури зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності. Це ускладнює встановлення об'єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.
В даному випадку, заслуговують на увагу твердження захисника особи, відносно якої складено протокол про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не перебував у стані алкогольного сп'яніння, і щодо взагалі проведеної процедури поліцейським з метою перевірки водія на стан сп'яніння.
Усі перелічені обставини, свідчать про те, що поліцейський не дотримався передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, а тому такий огляд згідно частини п'ятої зазначеної статті вважається недійсним, і доводи захисника особи, відносно якої складено протокол в цій частині є слушними.
Суд звертає увагу, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року N 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1).
Згідно п.1 розділу ІІ цієї Інструкції слідує, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;
2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання;
3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;
4) направлення водія до медичного закладу;
5) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно п.7 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 № 1376 - не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Проаналізувавши надані суду документи, суд дійшов висновку, що дії поліцейського СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Панченка М.О., який склав протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим вимогам закону щодо порядку фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчать про неналежне виконання працівником поліції своїх посадових обов'язків, що в даному конкретному випадку фактично призвело до нівелювання положень ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими визначені завдання цього кодексу, зокрема: зміцнення законності, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і законів України та сумлінного виконання своїх обов'язків.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Відповідно до положення ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
З огляду на досліджені обставини, слід вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти «України» N 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelend v. UnitedKingdom), п. 161, Series А заява N 25).
Оцінюючи докази в їх сукупності, на підставі повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.221, 247, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: С.В.Кодінцева