Справа № 373/1466/23
про відмову у відкритті провадження
14 серпня 2023 р. м. Переяслав
Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Рева О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення перешкод у користуванні майном та скасування арешту майна, ?
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження нерухомим майном та скасування арешту на нерухоме майно, зареєстрованого 22 лютого 2011 року в Єдиному Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 10863150 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24451785 від 17.02.2011 Солом'янського РУЮ у м. Києві.
Ознайомившись із змістом позовної заяви, оригіналами та копіями доданих до неї документів судом встановлено, що по даній справі не може бути відкрито провадження, в зв'язку з наявними обставинами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
З огляду на зміст позовних вимог позивач ставить дві вимоги: про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном та скасування накладеного на нього державним виконавцем арешту під час виконавчого провадження у 2011 році.
Як вбачається із копії доданих до позову письмових доказів державним виконавцем був накладений арешт в процесі виконання вироку в кримінальній справі, постановленого відносно позивача Святошинським районним судом м. Києва у червні 2009 року.
У провадженні державного виконавця перебувало виконавче ВП № 24451785, яке було закінчене на підставі постанови державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та направлене за територіальною належністю до іншого відділу ДВС.
Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказує про те, що зазначене виконавче провадження до нього не надходило.
Також відносно позивача у цьому відділі перебували інші виконавчі провадження, де стягувачами були: держава, ДФС України, АБ «Київська Русь», де ні борги, ні виконавчий збір ОСОБА_1 , як боржником сплачені не були, та які або ж закінчувалися або ж виконавчі документи поверталися стягувачам.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судових рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, позивач (боржник у виконавчих провадженнях) не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 19.01.2022 (справа № 577/4541/20, провадження 61-8240св21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Арешт накладений на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.
Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
За правилами передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення перешкод у користуванні майном та скасування арешту майна.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О. І. Рева