08 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТзОВ "ДЖЕРЕЛО-БУД" - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 1 909 866,68 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД" (код ЄДРПОУ 42112539):
- НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,
- НОМЕР_3 , відкриті в АТ «ПУМБ» (МФО 334851);
- НОМЕР_4 , відкритий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299);
- НОМЕР_5 , відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365),
в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на рахунки коштів, які надходять, сплати податків, зборів, обов'язкових платежів та заробітної плати.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно відмовити.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Як зазначає представник власника майна, органом досудового розслідування досліджуються обставини вчинення кримінальних правопорушень службовими особами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, ТзОВ "ДЖЕРЕЛО-БУД" не є юридичною особою щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001013 від 28.07.2022 року та жодній посадовій особі ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД" не повідомлено про підозру.
На думку апелянта, арештовані грошові кошти не відповідають жодному з критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, а постанова про визнання вказаного майно речовим доказами від 12.01.23 ґрунтується виключно на припущеннях органу досудового розслідування.
Крім того, як вказує автор апеляційної скарги, арешт вказаних грошових коштів завдасть опосередковану шкоду контрагенту - ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", що є об'єктом критичної інфраструктури в умовах воєнного стану, оскільки грошові кошти, що знаходяться на зазначених рахунках є в більшості оплатою за послуги від ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" і необхідні ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД, щоб надалі надавати послуги своїм контрагентам.
Щодо строку на апеляційне оскарження, як зазначає апелянт, клопотання про скасування арешту на майно, подане в порядку ст. 174 КПК України, було розглянуто та залишено без задоволення слідчим суддею Печерського районного суду 03.05.23, в порушення норм ч. 2 ст. 174 КПК України, копія вказаної ухвали зі слів представника, отримана лише 26.05.23, а відтак строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року про арешт майна підлягає поновленню як такий, що пропущений із поважних причин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що власником майна ОСОБА_8 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022000000001013 від 28.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.
Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 12 січня 2023 року вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42022000000001013 від 28.07.2022 речовим доказом.
13 січня 2023 року прокурорвідділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в розмірі 1 909 866,68 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД" (код ЄДРПОУ 42112539):
- НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,
- НОМЕР_3 , відкриті в АТ «ПУМБ» (МФО 334851);
- НОМЕР_4 , відкритий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299);
- НОМЕР_5 , відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365),
в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на рахунки коштів, які надходять, сплати податків, зборів, обов'язкових платежів та заробітної плати, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року зазначене клопотання прокурора про арешт майна було задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про арешт майна, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні прокурора підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане в клопотанні майно відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова сторони обвинувачення про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.
В постанові прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 12 січня 2023 року про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно.
Тобто, правова підстава, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України, на наявність якої посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні, відсутня, а тому відсутні і підстави для задоволення вказаного клопотання.
Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ'єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника власника майна ТзОВ "ДЖЕРЕЛО-БУД" - адвоката ОСОБА_6 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокуроравідділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна, який при викладених обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ "ДЖЕРЕЛО-БУД" - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 1 909 866,68 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД" (код ЄДРПОУ 42112539):
- НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,
НОМЕР_3 , відкриті в АТ «ПУМБ» (МФО 334851);
- НОМЕР_4 , відкритий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299);
- НОМЕР_5 , відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365),
в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на рахунки коштів, які надходять, сплати податків, зборів, обов'язкових платежів та заробітної плати, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна, а саме грошових коштів в розмірі 1 909 866,68 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках ТзОВ "ДЖЕРЕДО-БУД" (код ЄДРПОУ 42112539):
- НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ,
- НОМЕР_3 , відкриті в АТ «ПУМБ» (МФО 334851);
- НОМЕР_4 , відкритий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299);
- НОМЕР_5 , відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365),
в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на рахунки коштів, які надходять, сплати податків, зборів, обов'язкових платежів та заробітної плати, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-cc/824/3673/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний номер № 757/1648/23-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1