вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1263/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., без виклику (повідомлення) учасників справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1263/22 за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вулиця Щорса, будинок 26-А, код: 13732845)
про визнання недійсними договору та акту приймання-передачі,
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1263/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору та акту приймання-передачі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
На адресу суду 17.07.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1263/22, в якій заявник просить суд стягнути з позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2023 розгляд клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1263/22 призначено до розгляду на 16.08.2023.
До суду 09.08.2023 від позивача надійшли письмі заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі. Згідно вказаних заперечень, на думку позивача, надані відповідачем докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних із розглядом цієї справи є підробленими, що призвело до необхідності звернення позивача до правоохоронних органів.
Також, позивач вважає, що клопотання ОСОБА_2 має майновий характер, тому за подання до суду даної заяви відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 гривень, однак доказів сплати судового збору відповідачем не надано, тому, на переконання позивача, подана відповідачем заява має бути залишена судом без розгляду.
Окрім іншого, позивач вказує на те, що (надалі мовою оригіналу): «Суддя Колесник Р.М. не відреагував на звернення ОСОБА_1 та третьої особи від 12.07.2022 по отриманню завірених належним чином копій рішень суду від 01.09.2022 та досі ні в ЄДРСР, ні мені ( ОСОБА_1 - прим. суду) не видано повний текст рішення суду від 12.07.2023. На підставі вказаного вважаю, що суддя Колесник Р.М. не може брати участь по вказаній цивільній справі та підлягає відводу, оскільки вважаю, що він зацікавлений у розгляді справи.».
На підставі наведених мотивів позивач просить відвести суддю Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1263/22.
Розглянувши подану позивачем заяву в частині заявленого відводу судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1263/22, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (ч. 1). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч. 2). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4).
Положеннями статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (ч 1). З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (ч. 2). Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3). Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 4).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд згідно з п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Слід зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави) (позиція Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Як визначено п. 5 ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), також у разі якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Процесуальним законодавством не встановлено вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1263/22, судом встановлено, що така заява не містить жодних обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості судді Колесника Р.М. та можуть бути підставою для відводу судді, в розумінні наведених вище норм чинного в Україні законодавства та висновків Європейського Суду з прав людини щодо застосування таких норм права, а аргументи позивача про те, що «суддя Колесник Р.М. зацікавлений у розгляді справи» є безпідставними, надуманими, голослівними та не узгоджуються з приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а будь-яких інших обставин обумовлених пунктом 5 наведеної норми, які б викликали сумнів в упередженості чи необ'єктивності судді Колесника Р.М. у розгляді справи заявником не наведено та не підтверджено.
Окрім іншого, суд зауважує, що подання заяви про відвід є правом сторін, яке вони можуть реалізувати не пізніше початку підготовчого засідання, тобто після відкриття провадження у справі, однак до завершення судом розгляду справи по суті, який у відповідності до ч. 3 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України закінчується ухваленням рішенням суду.
Так, розгляд справи № 911/1263/22 судом завершено шляхом ухвалення 12.07.2023 рішення, при цьому стаття 35 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що суддя підлягає відводу (самовідводу) саме від розгляду справи по суті.
Наразі суд призначив до розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу між сторонами судових витрат, розподіл яких згідно положень чинного Господарського процесуального кодексу України здійснюється судом за результатами розгляду справи по суті за заявою сторони.
Прийнявши до розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, судом буде вирішуватись питання розподілу судових витрат понесених відповідачем, за результатами вже розглянутої судом справи.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем відвід судді, є завідомо безпідставним, що кваліфікується судом як зловживання процесуальними правами, що з огляду на положення ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зумовлює висновки суду про залишення без розгляду заяви позивача про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 35, 39, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1263/22 залишити без розгляду.
Ухвала складена та підписана 14.08.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник