ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2023Справа № 910/1929/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8-А)
до1) Товариства з обмеженою відповіда льністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 23) 2) Товариства з обмеженою відповіда льністю "1+1 Інтернет" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 23)
прозахист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
Представники сторін:
від позивачаНовіков В.М.
від відовідача-1не з'явились
від відповідача-2не з'явились
07.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відповідно до якої просить суд:
1) визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (ідентифікаційний код 05508648 вул. Дегтярівська. 8-А, м. Київ, 04050), інформацію, що розміщена: за адресою у мережі Інтернет на веб-сайті https://tsn.ua у відеозаписі за посиланням https://tsn.ua/video/video-novini/novini-tsn-19-30-za-17-listopada-2022-roku-novini-ukrayini.html, у відеозаписі за посиланням https://tsn.ua/video/video-novini/reyderstvo-u-stolici-zlovmisniki-zahopili-desyatki-garazhno-budivelnih-kooperativiv.html) загальною тривалістю 5 хв. 54 сек. з назвою: "Рейдерство у столиці: зловмисники захопили десятки гаражно-будівельних кооперативів" від "20:36, 17 листопада 2022 року", зокрема: "Фраза 1": "наразі по Києву за однаковою схемою захоплено вже сорок вісім із вісімдесяти гаражно-будівельних кооперативів розповідає вже колишня голова ще одного столичного товариства ...Кооператив, який вона очолювала, захопили і вкрали півмільйона гривень, каже вона. За всією цією схемою стоїть така собі Київська міська спілка автомобілістів. Очолює цю групу ……вона відповідає за підробку протоколів у цій групі"; "Фраза 2": "кого обрати їм порадили в спілці автомобілістів"; "Фраза 3": "каже це було звичайне рейдерське захоплення і демонструє відео, на ньому член нового правління ...з юристами спілки автомобілістів".
2) визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (ідентифікаційний код 05508648 вул. Дегтярівська. 8-А, м. Київ, 04050), інформацію, що розміщена: за адресою у мережі Інтернет на веб-сайті https://1plus1.video у відеозаписі за посиланням: https:// 1plus1.video/tsn-19-30/2022/tsn-za-20221117-novini-tsn-19-30-za-17-listopada-2022-roku-novini-ukrayini; зокрема: "Фраза 1": "наразі по Києву за однаковою схемою захоплено вже сорок вісім із вісімдесяти гаражно-будівельних кооперативів розповідає вже колишня голова ще одного столичного товариства ...Кооператив, який вона очолювала, захопили і вкрали півмільйона гривень, каже вона. За всією цією схемою стоїть така собі Київська міська спілка автомобілістів. Очолює цю групу ……вона відповідає за підробку протоколів у цій групі"; "Фраза 2": "кого обрати їм порадили в спілці автомобілістів"; "Фраза 3": "каже це було звичайне рейдерське захоплення і демонструє відео, на ньому член нового правління ...з юристами спілки автомобілістів".
3) визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (ідентифікаційний код 05508648 вул. Дегтярівська. 8-А, м. Київ, 04050), інформацію, що розміщена на Youtube каналі ТСН (@tsn) у мережі Інтернет у відеозаписі за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=iLAXivjwt0o, зокрема: "Фраза 1": "наразі по Києву за однаковою схемою захоплено вже сорок вісім із вісімдесяти гаражно-будівельних кооперативів розповідає вже колишня голова ще одного столичного товариства ...Кооператив, який вона очолювала, захопили і вкрали півмільйона гривень, каже вона. За всією цією схемою стоїть така собі Київська міська спілка автомобілістів. Очолює цю групу ……вона відповідає за підробку протоколів у цій групі"; "Фраза 2": "кого обрати їм порадили в спілці автомобілістів"; "Фраза 3": "каже це було звичайне рейдерське захоплення і демонструє відео, на ньому член нового правління ...з юристами спілки автомобілістів".
4) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" видалити частину відеозапису з 27 хв. 47 сек. по 33 хв. 38 сек. що розміщений за адресою у мережі Інтернет на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням https://tsn.ua/video/video-novini/novini-tsn-19-30-za-17-listopada-2022-roku-novini-ukrayini.html.
5) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення відеозапису оприлюднення ведучим (ведучою) ТСН резолютивної частини рішення суду у даній справі на веб-сайті https://tsn.ua.
6) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" видалити відеозапису, що розміщений за адресою у мережі Інтернет на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням https://tsn.ua/video/video-novini/reyderstvo-u-stolici-zlovmisniki-zahopili-desyatki-garazhno-budivelnih-kooperativiv.html) загальною тривалістю 5 хв. 54 сек. з назвою: "Рейдерство у столиці: зловмисники захопили десятки гаражно-будівельних кооперативів" від "20:36, 17 листопада 2022 року.
7) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" видалити частину відеозапису з 27 хв. 47 сек. по 33 хв. 38 сек. що розміщений за адресою у мережі Інтернет на веб-сайті https://1plus1.video у відеозаписі за посиланням: https:// 1plus1.video/tsn-19-30/2022/tsn-za-20221117-novini-tsn-19-30-za-17-listopada-2022-roku-novini-ukrayini та
8) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення відеозапису оприлюднення ведучим (ведучою) ТСН резолютивної частини рішення суду у даній справі на веб-сайті https://1plus1.video;
9) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповіда льністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" видалити частину відеозапису з 27 хв. 47 сек. по 33 хв. 38 сек. що розміщений на Youtube каналі ТСН (@tsn) у мережі Інтернет у відеозаписі за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=iLAXivjwt0o
10) Зобов'язати Товариство з обмеженою відповіда льністю "Телерадіо компанія "Студія 1+1" та Товариство з обмеженою відповіда льністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення відеозапису оприлюднення ведучим (ведучою) ТСН резолютивної частини рішення суду у даній справі на Youtube каналі ТСН (@tsn).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, 17.11.2022 о 19:30 в ефірі телеканалу "1+1" у програмі ТСН (Телевізійна служба новин) загальною тривалістю 34 хв. 36 сек. було поширено відомості, які не відповідають дійсності, що прямо впливає на ділову репутацію позивача, а тому останній вказує на наявність правових підстав для визнання її недостовірною та зобов'язання відповідача спростувати таку інформацію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
22.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/1929/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 13.04.2023.
10.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшло, сформоване 12.04.2023, клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовчому засіданні 13.04.2023 оголошено перерву до 15.05.2023.
В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшло, сформоване 10.05.2023, клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29.05.2023.
29.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.
У підготовчому засіданні 29.05.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.07.2023.
У судове засідання 20.07.2023 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання 20.07.2023 не з'явились.
У судовому засіданні 20.07.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17 листопада 2022 року о 19:30 в ефірі телеканалу "1 + 1" у програмі ТСН (Телевізійна служба новин) загальною тривалістю 34 хв. 36 сек., було здійснено трансляцію сюжету (тема сюжету "Гаражне рейдерство"). На думку позивача, у зазначеному відео-сюжеті поширено недостовірну інформацію про Громадську організацію "Київська міська спілка Автомобілсті"
Так, позивач вказує на наступні факти поширення інформації, яку він вважає недостовірною: "Фраза 1": "наразі по Києву за однаковою схемою захоплено вже сорок вісім із вісімдесяти гаражно-будівельних кооперативів розповідає вже колишня голова ще одного столичного товариства ...Кооператив, який вона очолювала, захопили і вкрали півмільйона гривень, каже вона. За всією цією схемою стоїть така собі Київська міська спілка автомобілістів. Очолює цю групу ……вона відповідає за підробку протоколів у цій групі"; "Фраза 2": "кого обрати їм порадили в спілці автомобілістів"; "Фраза 3": "каже це було звичайне рейдерське захоплення і демонструє відео, на ньому член нового правління ...з юристами спілки автомобілістів".
Цей самий відео-сюжет міститься на веб-сайті "Youtube" за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=iLAXivjwt0o.
За твердженням позивача, у зазначених вище фразах, що були озвучені у відеозаписі міститься інформація про "Київську міську спілку автомобілістів", а також, що на 31 хв. 50 сек. відеозапису (4 хв. 03 сек. окремого відеозапису) показано інтерв'ю з адвокатом ГО "Київська міська спілка автомобілістів", то протягом усього відеозапису сюжету з темою "Гаражне рейдерство" мова йде саме про позивача - Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілстів".
У зв'язку з наведеним позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачами у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 ТСН (Телевізійна служба новин) та зобов'язати відповідачів видалити частину відеозапису з вказаною інформацією та спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення.
Відповідачі проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що позивачем не доведений факт поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу "1+1", сайт https://www.youtube.com не належить відповідачам, інтерв'ю фізичних осіб, викладених в оспорюваному відео-сюжеті не можуть бути спростовані у господарському процесі, та журналісти не можуть нести відповідальність за зміст інтерв'ю, жодна з перерахованих фраз не містить фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, позивачем не доведено, яким чином поширена інформація порушила їх права.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України "Про інформацію").
Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, на переконання суду апеляційної інстанції, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
При цьому статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).
Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
При цьому, спеціальні відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює Закон України "Про телебачення і радіомовлення".
Так, відповідно до частин 1 - 3 статті 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов'язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.
Згідно положень, наведених в частинах четвертій, п'ятій та шостій вказаної статті усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку. Умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню, культурну чи іншу цінність, визначаються законодавством України.
За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.
Відповідно до змісту вказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п'ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20.
За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи відеозапису, отриманого у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що за твердженням позивача містить недостовірну інформацію про Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів", та у зв'язку з відсутністю інших належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин, суд прийшов до висновку про недоведеність факту поширення відповідачем 1 недостовірної інформації про позивача в ефірі телеканалу "1+1".
Як зазначено в пункті 9 та 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.
відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до відомостей розділу "Політика конфіденційності та захисту персональних даних" на сайті https://1plus1.video/ управління цим сайтом здійснюється ТОВ " 1+1 Інтернет", код ЄДРПОУ 37726069 , юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України.
При цьому, у розділі "Політика конфіденційності та захисту персональних даних" на сайті https://1plus1.ua/ вказано, що управління цим сайтом https://1plus1.ua/ здійснюється ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "СТУДІЯ 1+1", код ЄДРПОУ 23729809, юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України
Разом з тим, позивачами не доведено факт розповсюдження на відеохостингу "Youtube" спірної інформації, оскільки за результатами дослідження доказів судова колегія не може дійти достовірного висновку, що профіль в соціальній мережі використовувався саме відповідачами у справі та належність вказаного "аккаунту" саме відповідачам.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06.10.2015).
ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України").
Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України "Про інформацію" масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", згідно з якою аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.
При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації", Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.
Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
ЄСПЛ також вказував, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об'єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси (рішення у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011).
Суд констатує, що спір у цій справі серед іншого стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.
У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ "Українська Прес-група" проти України" від 29.03.2005).
Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об'єктивного зв'язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб'єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об'єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ "Дюльдін і Кислов проти Росії від 31.07.2007).
У справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" ЄСПЛ дійшов висновку про те, що безсумнівний інтерес членів екіпажу у захисті своєї репутації не був достатнім, щоб переважати життєво важливі суспільні інтереси у забезпеченні інформованої публічної дискусії з питань місцевого та національного, а також міжнародного характеру. Тобто, аргументи, на які посилався відповідач, хоча й є доречними, однак недостатні, щоб показати, що втручання, на яке скаржилися заявники, було "необхідним у демократичному суспільстві". Незважаючи на межі розсуду національних органів влади, ЄСПЛ зауважив, що не було розумного співвідношення пропорційності між обмеженнями права заявників на свободу вираження поглядів та переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" від 20.05.1999).
Крім того, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20.
Дослідивши зміст поширеного відео-сюжету, суд прийшов до висновку, що у відео-сюжеті викладені особисті висловлювання фізичних осіб (інтерв'ю), а тому не можуть бути предметом розгляду даної справи - особа, що озвучила вищевказані висловлення (інформацію), - відома, а з матеріалів справи не вбачається, що ця особа є посадовою особою відповідачів.
У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд зазначив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що тлумачення частини 4 статті 277 Цивільного кодексу України свідчить, що у разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона (постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №761/29315/16-ц, від 16.06.2021 у справі №504/4099/16-ц).
При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.07.2018, справа №210/2854/16-ц, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 у справі №592/14792/17).
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судовий збір згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 11.08.2023
Суддя Н.Плотницька