ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2023Справа № 910/13981/22
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Корпорації "Артеріум" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 139)
доТоргівельного приватного унітарного підприємства "МедФармИнвест" (Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, Папернянська сільрада, 50/1-1 район села Дубовляни)
простягнення 179 266,77 дол. США
Представники сторін
від позивача:не з'явились
від відповідача:не з'явились
14.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Корпорації "Артеріум" з вимогами до звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Торгівельного приватного унітарного підприємства "МедФармИнвест" про стягнення 179 266,77 доларів США.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами контракту № ЕХР250/18 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 179 266,77 доларів США.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 справу № 910/13981/22 прийнято до свого провадження суддею Плотницькою Н.Б., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 описку у справі № 910/13981/22, а саме: підготовче засідання призначено на 19.06.2023.
12.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
13.01.2023 листом Господарський суд міста Києва на правив на адресу Міністерства юстиції України з метою звернення до Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь з проханням про вручення за кордоном відповідачу у справі № 910/13981/22 (Торгівельному приватному унітарному підприємству "МедФармИнвест", Республіка Білорусь) судових та позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, надсилаємо прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, а також копії ухвали та позовної заяви з додатками
18.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства юстиції України надійшли документи.
У підготовчому засіданні 19.06.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.07.2023.
Представники сторін в судове засідання 20.07.2023 не з'явились.
У судовому засіданні 20.07.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.10.2018 між Корпорацією "Артеріум" (позивач у справі, продавець за договором) та Торгівельним приватним унітарним підприємством "МедФармИнвест" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено контракт № ЕХР-250/18 (далі-договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю на умовах, в об'ємах та в порядку, передбаченому цим контрактом, медикаменти, надалі - товар, згідно з разовими специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього контракту, а покупець зобов'язується сплатити товар відповідно до разових специфікацій до цього контракту.
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни та доповнення до контракту № ЕХР-250/18 від 31.10.2018.
Кількість, ціни, асортимент та термін оплати зазначаються у разових специфікаціях на кожну партію товару окремо (пункт 1.3 договору).
Як додаток до договору між сторонами підписано Специфікацію № 34 від 07.12.2021 до контракту № ЕХР-250/18 від 31.10.2018, відповідно до умов якої сторонами погоджено асортимент, кількість, ціни та умови оплати товару з відстрочкою платежу до 80 календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві.
Згідно з пунктом 3.1 договору товар поставляється на умовах: СІР-Мінськ, станція призначення - Республіка Білорусь ТІМО (пункт митного оформлення) "Белкультторг" (Озерце), 06611 або І ЇМО 06542 "Кунцевщииа" ТОВ, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Брикета, 25, або ПМО № 06529 "Колядичі-Авто", Республіка Білорусь, м, Мінськ, промвузол Колядичі, вул. Бабушкіна, 39.
При тлумаченні цього контракту мають чинність Міжнародні правила тлумачення торгових термінів у редакції, що діє на момент підписання цього контракту (ІНКОТЕРМС 2010) (пункт 3.2. договору).
За змістом пункту 4.4. договору, товар постачається покупцеві шляхом передачі перевізнику товару, обумовленому в разовій специфікації, не пізніше строку, зазначеного у цій специфікації на умовах відстрочення платежу.
Як встановлено пунктом 5.1 договору оплата за товар, який постачається, здійснюється в доларах США за реквізитами продавця в наступному порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстроченням платежу до 150 (сто п'ятдесят) календарних днів від дати складання Міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві.
Цей контракт діє від моменту підписання його сторонами до 31 грудня 2023 року. У випадку, якщо сторони не завершили взаємний розрахунок у межах цього терміну, контракт залишатиметься в силі до повного завершення взаєморозрахунків (пункт 16.1 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України та листа Міністерства юстиції України № Ч-13744/8.2 від 13.08.2014 використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди приймають до свого провадження і можуть розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
В пункті 14.3 сторони погодилися з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору, а також з усіх питань, не передбачених цим Контрактом, Сторони керуватимуться нормами міжнародного права, зокрема Віденською конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та нормами місця укладання Контракту, м. Київ.
Також сторони погодили, що у разі, якщо сторони не дійдуть згоди шляхом перемовин, то спір, що виникає за цим контрактом, підлягає передачі на розгляд Господарському суду міста Києва, а сторони керуватимуться нормами права місця укладення контракту - у місті Києві.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного контракту № ЕХР-250/18 від 31.10.2018 відповідно до інвойсу № ЕХР-250/18-34 від 07.11.2021 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 1248277, підписаної обома сторонами, позивач 13.12.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 179 266,77 доларів США.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору контракту № ЕХР-250/18 від 31.10.2018 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 179 266,77 доларів США.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за контрактом № ЕХР-250/18 від 31.10.2018, та факту наявності заборгованості у розмірі 179 266,77 доларів США, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16, відповідно до якої у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована сума в іноземній валюті, вказана у резолютивній частині судового рішення, а не її еквівалент у гривні.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Торгівельного приватного унітарного підприємства "МедФармИнвест" (223043, Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, Папернянська сільрада, 50/1-1 Район д. Дубовляни, ідентифікаційний код 374188316000) на користь Корпорації "Артеріум" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139; ідентифікаційний код 33406813) 179 266 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят шість) доларів США 77 центів боргу та 98 309 (дев'яносто вісім тисяч триста дев'ять) грн 90 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 11.08.2023
Суддя Н.Плотницька