Справа № 202/5647/23
Провадження № 2-о/202/112/2023
10 серпня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Солодухіної Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.04.1969 року Інгулецьким р/б РАГСу м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Нею був отриманий паспорт колишнього СрСр, який згодом вона втратила при переїзді у 2021 році. З самого дитинства і до цього часу вона не виїжджала за межі України. Згідно її трудової книжки, що заповнена з 20.06.1986 року, вона працювала на різних підприємствах на території України. Зокрема, з 16.05.1991 року по 20.10.1993 року вона працювала у трамвайному депо 3 ДТТУ. У травні 1986 року вона уклала шлюб та змінила прізвище га ОСОБА_1 .15.11.1991 року вона розірвала шлюб. 23.05.1990 року вона отримала водійське посвідчення. Останнім часом вона працювала у ПП « ОСОБА_3 » продавцем. Звернувшись до Індустріального відділу в місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області з приводу видачі паспорту громадянина України, їй було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Тому просила заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи Рахманов В.М. не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 , зазначивши, що остання зверталася до Індустріального відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області з приводу оформлення паспорту громадянина України замість втраченого паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року і отримала інформацію, що необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання в Україні станом на 24.08.1991 року. З огляду на письмові докази, що досліджені під час судового розгляду, представник заінтересованої особи вважає, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року, може бути встановлений судом.
Вислухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Під час розгляду справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, про що Інгулецьким р/б РАГСу м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_2 , виданої на ім'я заявника, вбачається, що остання з червня 1986 року працювала на підприємствах міста Дніпра,, зокрема, з 16.5.1991 року працювала водієм трамвайного депо 3 ДТТУ, звідки звільнена 20.10.1993 року за власним бажанням. Надалі заявник працювала на інших підприємства (а.с. 7,8).
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 05.02.1993 року відділом (бюро) записів актів громадянського стану АНД відділу РАГСу, вбачається, що заявник розірвала шлюб з ОСОБА_4 (а.с.9).
23.05.1990 року заявник отримала водійське посвідчення в ДАІ МВС УВС Дніпропетровської області серії НОМЕР_4 (а.с.10).
02.07.2008 року заявник, працюючи в ПП «ОСОБА_3», отримала медичну книжку серії НОМЕР_5 (а.с.11).
З акту від 23.07.2023 року, підписаному головою ОСББ «Березинська 39», вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року по цей час.
Аналіз наведених письмових доказів дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року проживала на території України.
Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13
Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону "Про громадянство України", що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Надані заявником документи, на переконання суду, доводять факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України.
Згідно наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала в м.Кривому Розі, а потім у м.Дніпрі, реєструвала шлюб, працювала на підприємствах м. Дніпра.
З урахуванням викладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою, факт проживання натериторії держави Україна станом на 24 серпня 1991 року має для заявника юридичне значення, тому може бути встановлений судом.
Судові витрати у вигляді судового збору не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 259, 263-265, 293, 294 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на території держави Україна станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бєльченко Л.А.