Справа № 545/6518/22 Номер провадження 22-ц/814/3244/23Головуючий у 1-й інстанції Богомолова Л.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
03 серпня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Абрамова П.С., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року (повний текст рішення складено 06 березня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області, Української товарної біржі «ТБУ» про визнання права власності на майно,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.
Просила визнати за нею право власності на причіп-самоскид ГКБ-819, 1990 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак здано, транзитний номерний знак НОМЕР_2 .
Позовну заяву обґрунтовувала тим, що 01 вересня 2009 року вона придбала причіп-самоскид ГКБ-819, 1990 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак здано, транзитний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом укладання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 вересня 2009 року №879147 на Українській товарній біржі в місті Ромни Сумської області.
В цей же день позивач сплатила вартість придбаного причіпу та їй було передано оригінал біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та облікової картки про зняття з обліку транспортного засобу. На момент придбання причіп був в неробочому стані та непридатним до експлуатації, тому вона вирішила спочатку причіп відремонтувати, а потім зареєструвати в державних органах.
07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до територіального сервісного центру №5346 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області із заявою про реєстрацію причепа та комплектом наявних документів.
Однак їй було відмовлено з підстав відсутності договору купівлі-продажу, укладеному на товарній біржі, оформленому у встановленому порядку на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках.
Позивач, вважає, що станом на 01 вересня 2009 року, на момент укладання нею біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, Порядок реєстрації транспортних засобів не містив вимоги щодо складання біржових договорів саме на спеціальних бланках, зареєстрованих в уповноваженому органі.
На даний час отримати біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу, складеному на спеціальному бланку, зареєстрованому в уповноваженому органі МВС неможливо, оскільки попередній власник причіпу ГКБ-819, ТОВ «Хліб-Експорт» був припинений шляхом ліквідації без правонаступників.
Позивач вважає, що право власності на даний причіп підлягає захисту в судовому порядку, оскільки відновити правовстановлюючий документ належної форми на це майно неможливо.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не є учасником цивільно-правих відносин, а отже не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на причіп.
Фактично між позивачем та відповідачем існує спір стосовно проведення державної реєстрації причіпа, а у разі незгоди з діями працівників сервісного центру позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а її позов - задовольнити.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, вважає, що маються усі підстави для визнання за нею права власності на причіп-самоскид, іншого способу захисту права власності, на думку позивача, не існує.
Також позивач вказує, що суд першої інстанції не правильно застосував практику Верховного Суду.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу Регіональний сервісний центр ГЦС МВС в Полтавській області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 30870,00 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2009 року позивач придбала на Українській товарній біржі в місті Ромни Сумської області причіп-самоскид ГКБ-819, 1990 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , державний номерний знак здано, транзитний номерний знак НОМЕР_2 .
Позиція апеляційного суду
Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статтею 16 ЦК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим, колегія суддів погоджується, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.
Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.
Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.
Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух».
У частині першій статті 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачою реєстраційних документів та номерних знаків.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (частина четверта статті 34 Закону України «Про дорожній рух»).
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів (частина одинадцята статті 34 Закону України «Про дорожній рух»).
Як встановлено, відповідно до біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, 01 вересня 2009 року позивач набула право власності на вказаний причіп на підставі біржової угоди № 879147.
Після набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України припинила своє існування без правонаступництва, а її функції були розподілені між утвореними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» сервісних центрів щодо реєстрації транспортних засобів та Національною поліцією.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» від 28 жовтня 2015 року № 889 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ: регіональний сервісний центр в АРК та м. Севастополі, регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, регіональні сервісні центри МВС в областях. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України утворено Головний сервісний центр МВС як міжрегіональний територіальний орган з надання сервісних послуг МВС.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області створений 10 листопада 2015 року (дата реєстрації) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ». Він є міжрегіональним територіальним органом Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до Типового положення про Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів основними завданням центру є проведення роботи з державної реєстрації (перереєстрації) та обліку призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком.
Згідно з пунктом 3 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, угоди, укладені на товарних біржах.
Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правильно вказав, що із системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачою реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач у цій справі, а саме Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Полтавській області проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що із наведеного слідує, що між сторонами відсутній будь-який цивільно-правовий спір стосовно права власності на спірний причіп, оскільки відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області є органом державної влади, який здійснює лише реєстраційні дії щодо цього майна.
Отже, слід погодитися із судом першої інстанції, що відповідач - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області не є учасником цивільно-правих відносин, а отже не є особою яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на причіп.
Фактично між позивачем та відповідачем існує спір стосовно проведення державної реєстрації причіпа, а у разі незгоди з діями працівників сервісного центру позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд першої інстанції правильно послався на правові висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 161/19385/19 (провадження № 61-10739св20) та постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 757/35505/17-ц (провадження № 61-32445св18).
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не обґрунтував та не довів, яким чином, із урахуванням положень статті 392 ЦК України,його право порушено Українською товарною біржею «ТБУ».
За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання права власності за позивачем на вищевказаний причіп не підтверджується матеріалами справи.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що пред'явлення позову є єдиним способом захисту права позивача не дає підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки захист права власності може відбуватися у порядку визначеному законом і, відповідно, не може здійснюватися шляхом пред'явлення позову до осіб, які не є учасниками цивільних відносин із позивачем та є неналежними відповідачами.
Доводи апеляційної скарги про те, що наведені постанови Верховного Суду стосуються інших обставин справи є безпідставними, так як правові позиції щодо права власності на транспортні засоби, які висловлені у вищевказаних постановах, можуть бути застосовані при вирішенні даного спору.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року - залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді П.С. Абрамов
О.О. Панченко