ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18 листопада 2009 року 09:14 № 2а-4997/09/2670
за позовом Акціонерного страхового товариства “АИС-Поліс”
до Державна податкова інспекція у м. Житомирі
про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Смолій І.В.
Секретар Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача: Андрієнко Ю.А. довіреність № 59 від 29.07.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Акціонерне страхове товариство “АИС-Поліс” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2008 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2009 р. Адміністративну справу за позовом АСТ “АИС-Поліс” до ДПІ у м. Житомирі про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії передано на подальший розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 р. Справу прийнято до свого провадження, суддя Смолій І.В. та призначено до судового засідання на 02.07.2009 р.
02.07.2009 р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України, в зв'язку з неявкою позивача.
02.09.2009 р. розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою відповідача.
В судовому засідання 24.09.2009 р. представник відповідача заявила письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДПІ у м. Житомирі за наявними в матеріалах справи документами, яке долучене до матеріалів справи.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідачем неправомірно проведено перевірку та помилково встановлено порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” в зв'язку з чим просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення та пояснив, що податковим органом правомірно проведено перевірку з дотриманням вимог чинного законодавства та винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним. Також дане податкове повідомлення-рішення є узгодженим самим платником, позивачем, а також самостійно сплаченим, тому позовні вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,
15.05.2008 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову перевірку Житомирського представництва Акціонерної страхової компанії “АИС-Поліс”.
Позивач посилається на неправомірність проведення перевірки, оскільки йому не було відомо про саму перевірки, оскільки підприємство не отримувало ніяких запитів щодо проведення перевірки, а тому винесено податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки є неправомірним, як і сама перевірка.
Суд, не може погодитьсь з твердженнями позивача щодо неправомірності проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.
Перевірка проводилась з відома та в присутності директора, також податковим органом було вручено під розписку, директору підприємства особисто, запит з проханням надати до податкового органу пояснення та фінансово-господарські документи за період з 24.04.2007 р. по 31.12.2007 р. Однак, підприємством було відмовлено в надані документів про фінансово-господарську діяльність. В результаті чого начальником ДПІ у м. Житомирі, у межах повноважень наданих чинним законодавством, було видано наказ про проведення виїзної позапланової перевірки Житомирського представництва АСт “АИС-Поліс”.
В результаті проведеної перевірки було складено акт № 2617/22/34957208 на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 000018/22/0 від 22.05.2008 р. яким визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку за основним платежем 1,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170,00 грн., загальна сума 171,70 грн.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Підпунктом 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що перша податкова вимога надсилається -не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
У відповідності до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено перелік подій з настанням яких податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо зокрема, сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
Судом встановлено, що позивачем самостійно було сплачено суму податкового боргу в розмірі 172,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 07.07.2008 р. № 4129, то податкові вимоги, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вважаються відкликаними.
Тому вимога позивача про повернення безпідставно сплаченої суми в розмірі 172,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до пп. 6) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган повинен самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. б) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних суддів можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до функцій податкового органу віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 1.3. Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за 925/11205 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” за результати проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансового - господарської діяльності суб'єкта господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.
Враховуючи положення чинного законодавства, під рішенням державного чи іншого органу розуміють юридичну форму рішень цих органів -офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Суд доходить висновку, що складений посадовими особами акт перевірки, не може розглядатись як нормативно-правовий акт в розумінні ч. 1 ст. 17 КАС України і не може бути предметом спору у суді.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Акціонерної страхової компанії “АИС-Поліс” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Смолій І.В.