ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26 січня 2010 року 13:02 № 2а-17522/09/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соня»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача: Александров О.В. -пк (ген.директор)
Від відповідача: Москаленко Г.В. -пк (дов.від 19.01.10р. № 78\9\10)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.01.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001302380/0 від 05.11.2009, №0001631750/0 від 05.11.2009, № 000129380/0 від 05.11.2009 р.
Ухвалою суду від 31.12.09року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.10року.
В судовому засіданні 20.01.10року від представника позивача поступило клопотання про збільшення позовних вимог, а саме крім заявлених раніше позовних вимог просить скасувати податкову вимогу винесену 10.12.09р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва за № 1\3641. По справі оголошувалось перерву до 26.01.10р.у зв'язку із заявленим представником відповідача клопотанням для ознайомлення із позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням їх збільшення, в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтовані та безпідставні, а саме відповідач помилково прийшов до переконання про нікчемність укладених договорів між Позивачем та ТОВ «Т-Контру Трейд».
Також представник позивача в судовому засіданні пояснив, що також до позивача застосовна штрафні санкції за порушення вимог 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", позивач з таким рішенням не погоджується оскільки відповідачем при складанні акту перевірки не дотримано вимог законодавства, а саме в Акті перевірки не вказано за результатами яких саме документів та на підставі який саме нормативно-правових документах зроблено висновок про порушення позивачем.
Крім того представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідачем 10.12.09р. було винесено податкову вимогу за №1/3641 однак у відповідності до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, тому така вимога підлягає скасуванню. Враховуючи вище викладене просить позов задоволити.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що проведена планова виїзна перевірка, якою встановлено порушення ТОВ «ТМ «Соня»пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові-повідомлення рішення № 0001302380/0 від 05.11.2009, №0001631750/0 від 05.11.2009, № 000129380/0 від 05.11.2009 р.
Відповідач вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу правомірні та такі, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2007 року по 30.06.2009 рік. За результатами перевірки складено Акт від 21.10.2009 року № 3390/23-813/3485911 (надалі -Акт перевірки).
Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 139497 грн., в т.ч. по періодам: за 2007 рік на суму 27 175 грн., за 2008 рік на суму 37605 грн., за І кв. 2009 року на суму -21319 грн., за ІІ кв. 2009 року на суму 53 398 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування, в т.ч. по періодам: за 2007 рік на суму -194287 грн., за 2008 рік на суму -137 888 грн., за 2009 рік на суму 380153 грн., порушення вимог п.п. 7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»від 03.04.97р. в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 26546,00грн. у тому числі за жовтень2007року -4 991грн., за листопад 2007року -6 865грн., за грудень 2007року -14 690грн. та зменшено від'ємне значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на суму 227040грн. Крім того актом перевірки встановлено порушення вимог п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13,50 грн. в тому числі 4,50 грн. - основний платіж, 9.00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001292380/0 від 05 листопада 2009, в якому визначено за ТОВ «ТМ «Соня»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за порушення вимог в розмірі 193361 грн. в т.ч. за основним платежем 139497, штрафні (фінансові) санкції 53864 грн., за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- № 0001302380/0 від 05 листопада 2009 року в якому визначено суму податкового зобов'язання за ТОВ «ТМ «Соня»з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за порушення вимог п.п. 7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»у розмірі 39819,00 грн., в тому числі 26546 грн. -основний платіж, 13273 грн. -штрафні (фінансові) санкції
- № 0001631750/0 від 05 листопада 2009, в якому визнане суму податкового зобов'язань ТОВ «ТМ «Соня»податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13,50 грн. в т.ч. 4,50 грн. - основний платіж, 9.00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, за порушення п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва визнано за позивачем податкове зобов'язання за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 193361 грн. в тому числі за основним платежем 139497 та штрафні (фінансові) санкції 53864 грн.
Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наявної в матеріалах справи копії договору -комісії № -01/07-07К від 01.07.07р. вбачається, що він укладений між ТОВ «Т-Контур Трейд»та ТОВ «ТМ «Соня»», згідно з цим договором комітент (в даному випадку позивач) доручає, а Комісіонер (ТОВ «Т-Контур Трейд») зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента виконати купівлю одягу, білизни та інших товарів народного споживання, на умовах викладених в договорі. Відповідно до п. 12 Договору, він діє з моменту підписання і до 31.12.09р.
Крім того в судовому засіданні оглянуто та долучено до матеріалів справи податкові накладні, які виписані на виконання даного договору, а саме: від 10.07.2007 б/н, 05.09.2007 №2, 01.10.2007 №1, 01.11.2007 № 1, від 03.12.2007 № 1, 03.11.2008 № 1, 05.01.2009 № 1, 02.03.2009 № 1, 01.04.2009 № 1 на загальну суму 1 487 196 грн., в тому числі ПДВ 247866 грн., акти здачі-приймання виконаних робіт по договору комісії та податковими накладними до них на загальну суму 36705 грн., в тому числі ПДВ 5720 грн.
Вказані платіжні доручення, складені позивачем, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами і доповненнями), а є належним доказом на підтвердження валових витрат позивача за цим епізодом, що вказує на те, що позивач правомірно включив ці витрати до складу валових витрат по факту оплати.
За таких обставин суд не вбачає підстав для донарахування позивачу податку на прибуток у Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.
Також за позивачем визнано податкове зобов'язання за порушення п.п. 7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»на суму 39819,00 грн., що включає основний платіж 26546 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13273 грн.
Підпунктом п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
В судовому засіданні оглянуто наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, а саме: від 10.07.07 б/н, від 05.09.2007 № 2, 01.10.2007 № 1, 01.11.07 № 1 , 03.12.2007 № 1, 03.11.08 № 1, 05.01.09 № 1, від 02.03.2009 № 1, 01.04.2009 № 1 на загальну суму 1 523901 грн., в тому числі ПДВ 253586 грн. які складені належним чином та підписані директором ТОВ «Т- Контур Трейд»ОСОБА_4 та завірені печаткою підприємства.
Як вбачається з акту перевірки та заперечень представника відповідача, відповідач прийшов до висновку що позивачем допущено порушення вимог п.п. 7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за результатами господарської діяльності з ТОВ «Т- Контур Трейд», до такого висновку відповідач дійшов на підставі пояснень ОСОБА_4 що значиться як директор ТОВ «Т- Контур Трейд», який пояснював, що ним не підписувались податкові накладні та будь які договори з ТОВ «ТМ «Соня» а тому відповідач вважає такий договір нікчемним .
Суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача оскільки
Судом встановлено, що на момент укладення договору-комісії та і на даний час ТОВ «Т- Контур Трейд»належним чином зареєстровано як платник в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. Крім того, з пояснень учасників судового розгляду судом встановлено, що свідоцтво платника податку ТОВ «Т- Контур Трейд» не скасовано і на момент розгляду справи.
За таких обставин суд не може погодитись із запереченнями відповідача, оскільки відповідач помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не підтверджено своє право на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат з огляду на пояснення, що були надані ОСОБА_4
Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На час здійснення господарських операцій ТОВ «Т- Контур Трейд»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків ТОВ «Т- Контур Трейд», ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Крім того п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р.платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку
Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
При цьому, слід відзначити, що акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу, з яких саме підстав правочин є нікчемним та, які саме вимоги закону були порушені його вчиненням, окрім визначення у висновках акту про порушення позивачем п. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки угоди не відображають наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені.
Однак, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно п. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, адже в іншому випадку такий правочин буде фіктивним, і на підставі ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.
Згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
До нікчемних правочинів належать такі як: односторонній правочин, у якому недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення (ст. 219 ЦК України); договір, у якому сторони не додержали вимог закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України); правочин, вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України); правочин, вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України); а також, правочини, якими скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми та, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки.
З огляду на зміст, викладених норм, правочин не є нікчемним у випадку не відображення в угоді наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені, внаслідок чого суд вбачає наявність суперечностей в акті перевірки щодо надання відповідачем правової оцінки наведеним договорам (нікчемність/ недійсність), тобто чи дані договори, укладені з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, чи їх недійсність встановлена законом, за такої умови, як зазначалось вище не вказано яким.
Пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 регламентовано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Щодо порушення позивачем п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ №88 від 24.05.95 при оформленні актів виконаних робіт за вищезазначеними договорами, то суд дослідивши та оцінивши їх копії дійшов висновку про наявність усіх обов'язкових реквізитів, що вимагаються цим пунктом . Такі як назву підприємств, від імені яких складений документ, їх коди назву документа, дату і місце складання, зміст господарської операції (як то обслуговування спецтехніки та прибирання приміщень), її вимірники посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Наведені обставини та документальні докази у справі підтверджують факт виконання господарських зобов'язань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами.
На думку суду відповідачем не доведено взаємозв'язок між позивачем та контрагентом, спрямований на створення фіктивних фірм або користування послугами таких фірм з метою, наприклад, здійснення безтоварних господарських операцій та мінімізації податкових зобов'язань.
Аналізуючи наведені норми та наявні матеріали суд приходить до переконання, що винесені податкові повідомлення-рішення № 0001292380/0 від 05.11.09р. та № 0001302380/0 від 05.11.09р. є безпідставними та такими що підлягають скасуванню.
Податковим повідомленням-рішенням № 0001631750/0 від 05.11.09р. Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі м. Києва за порушення п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 13,50 грн. в тому числі 4,50 грн. - основний платіж, 9.00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону, що становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ТМ «Соня»податок з доходів фізичних осіб , нарахованих у грудні 2008рокуЛукаш М.А. яка являється працівником позивача недоутримано та не перераховано до бюджету 4,50грн.
Суд не може погодитись з твердженнями позивача щодо протиправності даного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що Акті перевірки не зазначено за результатами яких саме документів та на підставі який саме нормативно-правових документах зроблено висновок про порушення позивачем ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Оскільки як вбачається з п.п. 3.6.1 Акту, перевірка повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб здійснювалась на підставі документів наданих позивачем до перевірки, узагальнений перелік яких, як вбачається в п. 2.8 Акту перевірки, міститься в додатку №4 до першого примірника акту перевірки.
Крім того представником позивача в судовому засіданні не надано жодних доказів, що підтверджували би правильність та повноту нарахування податку з доходів фізичних осіб у перевіряємий період.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, наявні матеріали справи та пояснення учасників судового розгляду, суд керуючись внутрішнім переконанням дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0001631750/0 від 05.11.09р. є підставним, та таким що не підлягає скасуванню.
Крім того позивачем заявлено позовні вимоги про скасування податкової вимоги від 10.12.09року за № 1/3641 якою за позивачем визнано суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 233 180,00грн., що включає в себе заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 361,0грн. в тому числі 139 497,0грн.- основний платіж та 53 864,0грн.- штрафні (фінансові) санкції, а також заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 39 816,00грн в тому числі 26 546,00грн. -основний платіж та 13 273,00грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до підпункту б) пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно з підпункту б) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було сформовано та надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу № 1/3641 яка була отримана позивачем.
Суд не може взяти до уваги посилання позивача на п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки як вбачається з матеріалів справи податкова вимога винесена Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі 10.12.09р., а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 29.12.09р., тобто після винесення такої вимоги.
Однак суд зазначає, що оскільки податкова вимога винесена податковим органом на стягнення податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0001292380/0 від 05.11.09р. та № 0001302380/0 від 05.11.09р., що є предметом розгляду даного спору а під час розгляду справи суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність таких повідомлень-рішень, то і податкова вимога № 1/3641 від 10.12.09р., хоча і прийнята відповідачем в межах повноважень, підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0001292380/0 від 05.11.09р.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0001302380/0 від 05.11.09р.
4. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 1/3641 від 10.12.09р.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Смолій І.В.