печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43910/21-ц
11 липня 2023 року
Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу 757/43910/21- ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У серпні 2021 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23.06.2019 о 13 год. 55 хв., вм. Києві по вул. Г. Алмазова, 9, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Toyota» р/н НОМЕР_1 , всупереч по.10.4 Правил дорожнього руху, при здійсненні розвороту на перехресті з вул. Старонаводницька, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Citroen C-Elysee 2016 року» р/н НОМЕР_2 , що на праві власності ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням та знаходився під його керуванням.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 р. у справі .N2 757/34028/19-п винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнаний ОСОБА_4 .
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №191114307 виданого ПрАТ «СК «ВУСО» дійсного на дату ДТП.
Разом з тим, за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, Страховиком було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування з підстав передбачених п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.
Зазначене обумовило неможливість отримання страхового відшкодування від страховика та необхідність звернення безпосередньо до заподіювана шкоди.
Так, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 26.04.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen C-Elysee 2016 року» р/н НОМЕР_3 складає 50 883,03 грн.
Враховуючи вищезазначене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen C-Elysee 2016 року» р/н НОМЕР_3 , у розмірі 50 883,03 грн.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, у розмірі 50 883,03 грн. та судові витрати.
16.08.2021 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду.
14.02.2022 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з наступними твердженнями позивача, а саме: «Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року у справі №757/34028/19-п винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнаний ОСОБА_4 .».
Разом з тим, відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року у справі №757/34028/19-п вирішено провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрити, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, у зв'язку з цим, вина ОСОБА_4 не встановлена.
Також, відповідач повністю не погоджується зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 26.04.2021 року.
Суб'єктом оціночної діяльності не вірно визначено ринкову вартість автомобіля Citroen C-Elysee, оскільки за базу розрахунку були взяті автомобілі з пробігом 65 тис. км. та 34 тис. км., відповідно.
Разом з тим, автомобіль Citroen C-Elysee д.н.з. НОМЕР_3 , на момент проведення оцінки, мав пробіг 143 905 км, що в 2-3 рази перевищує пробіг тих автомобілів, які бралися, як базис для визначення ринкової ціни.
Загальновідомо, що вартість автомобілів з меншим пробігом, завжди буде вищою за вартість тих, що мають більший пробіг, оскільки це впливає на знос двигуна, пошкодження лакофарбового покриття, корозію металевих частин, амортизацію механізмів, що впливає на товарну вартість автомобіля.
Так, наприклад, вартість автомобілів з дизельним двигуном та пробігом від 129 000 до 199 000 км коливається від 6 900 дол. США до 7 500 дол. США.
Вартість автомобіля Citroen C-Elysee 2016 року з пробігом 75 000 км, що майже в два рази менший від пробігу автомобіля, що оцінювався, становить 9 000 дол. США.
Крім того, суб'єктом оціночної діяльності у Звіті завищено вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля, зокрема, дверей: лівої передньої та лівої задньої. Відповідно до Звіту вартість лівої передньої двері становить 16747,73 грн., а лівої задньої 16042,91 грн.
В той же час, відповідно до інформації, що міститься в мережі Інтернет, вартість таких дверей коливається від 5500 грн. до 7500 грн.
Крім того, ОСОБА_3 , підписуючи Протокол технічного огляду КТЗ від 14.04.2021 року, підтвердив, що: «Своїм підписом я підтверджую, що всі перелічені вище пошкодження були утворені внаслідок ДТП, що мало місце 23.06.2021 року та надаю згоду на обробку моїх персональних даних та внесення даних автомобіля в систему http://audatex.ua.»
Тобто, всі пошкодження бути отримані внаслідок якоїсь іншого ДТП, що мало місце саме 23.06.2021 року без участі Відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи допущенні численні неточності, представник відповідача Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 26.04.2021 року неналежним доказом, оскільки зазначені в ньому дані не відповідають дійсним обставинам справи.
Окрім цього, представник відповідача заперечувала щодо витрати на правову допомогу, оскільки вони є необґрунтованими та неспівмірними.
12.07.2022 ухвалою суду призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Разом з цим, надійшов лист від експерта, датований 23.01.2023, в якому зазначено, що ухвала від 12.07.2022 залишена без виконання, оскільки оплата за експертизу не була проведена та транспортний засіб для огляду не був наданий.
03.03.2023 ухвалою суду було відновлено провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Окрім цього, просив частково задовольнити позов та відшкодувати матеріальний збиток у сумі 37 174,38 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Також надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що матеріальну шкоду у розмірі 50 883,03 грн. Позивач обґрунтовує вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу, про що зазначено у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 26.04.2021.
Так, представник вказує, що не є належним та допустимим доказом довідка до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 06.07.2022 року, що подавалась адвокатом Конюшко Д.Б. , оскільки ані ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», ані Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р., ані Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 - не передбачають внесення змін до звіту.
З огляду на це, будь-які зміни та виправлення до Звіту можуть бути внесені тільки шляхом підготовки оновленого Звіту з врахуванням всіх допущених недоліків.
Також, з метою перевірки інформації щодо наявності у володінні ОСОБА_3 автомобіля Citroen C-Elysee д.н.з. НОМЕР_3 , представником відповідача через «Кабінет водія» було сформовано відповідний запит та отримано інформацію про те, що ОСОБА_3 11.09.2021 року продав автомобіль Citroen C-Elysee д.н.з. НОМЕР_4 .
Наприкінці вересня 2022 року було отримано відповідь від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві з копією Договору купівлі-продажу №8046/2021/2792298 транспортного засобу від 11.09.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , однак не зазначено ціну продажу автомобіля.
Таким чином, автомобіль, який мав бути відремонтований у разі задоволення позовної заяви ОСОБА_3 , вибув з його володіння за його власним волевиявленням до іншого власника. Тобто, необхідність у відновлювальному ремонті автомобіля Citroen C-Elysee д.н.з. НОМЕР_3 відпала, оскільки автомобіль знаходиться у власності іншої особи, а матеріальні вимоги позивач задовольнив за рахунок продажу вказаного автомобіля.
Також, в судовому засіданні представник позивача просив частково задовольнити позов та відшкодувати матеріальний збиток у сумі 37 174,38 грн., у зв'язку з чим, представник відповідача звернула увагу на положення ст. 22 ЦК України, де зазначено, що збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.
Суд, заслухавши учсників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.
Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Виходячи зі змісту п. 4 вищезазначеної Постанови, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 11 вищевказаної Постанови, зазначено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.
Аналогічні правові позиції висловлені колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16, відповідно до яких зазначено, що право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди виникає з моменту, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди.
Відповідно до ст.ст.3,5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 2231, 35, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що матеріальна шкода у розмірі 50 883,03 грн. обґрунтовується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу, про що зазначено у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №274/04-21 від 26.04.2021.
З метою перевірки належності звіту та вірності вартості відновлюваного ремонт, було призначено експертизу, однак її не вдалось провести, у зв'язку з тим, що позивач продав транспортний засіб. Даний факт підтверджується отриманою відповідю від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві з копією Договору купівлі-продажу №8046/2021/2792298 транспортного засобу від 11.09.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб проданий, відновлюваний ремонт не проводився, що свідчить про те, що по факту позивач не може підтвердити реальність збитків, свої витрати або ж можливі витрати, оскільки транспортний засіб відчужено.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги станом на день розгляду є неактуальними, необґрунтованими та спростованими стороною відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 20.07.2023.
Суддя Т.Г. Ільєва