ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 серпня 2009 року -- № 2а-5949/09/2670
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень №0000884230/0, №0000894230/0 від 03.06.2009р.
суддя Смолій І.В.
секретар Бузінова І.Ю.
представники :
від позивача : Моторний В.А. -довіреність №1-317 від 12.06.09р.
від відповідача : Риженкова К.В. -довіреність №923/9/10-010 від 23.06.09р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
На розгляді окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0000884230/0, №0000894230/0 від 03.06.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог вважає, що СДПІ м. Києва безпідставно вважає договори на виконання робіт нікчемними, оскільки на момент їх укладення, дані договори відповідали всім вимогам законодавства, а відповідно й були всі підстави відносити понесені товариством витрати за даними договорами на валові витрати, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачену при оплаті за виконані роботи до податкового кредиту.
Представник відповідача в судовому проти позову заперечила. В поданих письмових запереченнях відповідач зазначив, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.07р. було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Еконт»(контрагента ТзОВ «Солстрой»за договорами на виконання робіт) з моменту реєстрації, а тому відповідач вважає, що договори на виконання робіт, акти виконаних робіт не відповідають загальним умовам дійсності правочину, у зв'язку з чим, у позивача були відсутні підстави на податковий кредит, а також було завищено валові витрати.
Розглянувши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Солстрой»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні розрахунків з ПП. «Еконт».
За результатами проведеної перевірки складено Акт №194/42-30/30210582 від 26.05.2009р., відповідно до якого, на думку СДПІ м. Києва перевіркою виявлено порушення положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: товариством було завищено валові витрати, а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставно включено у податковий кредит податок на додану вартість.
За результатами розгляду викладених в Акті перевірки порушень СДПІ у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000884230 від 03.06.09р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 228 399,03 грн., та №0000894230/0 від 03.06.2009р. яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 180 456,44 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення безпідставними, необґрунтованими та такими, що прийняті без дотримання чинного законодавства ТзОВ «Солстрой»звернулося із позовом про визнання їх незаконними.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТзОВ «Солстрой»(замовник) та ПП «Еконт»(виконавець) було укладено договори №26-05/6 від 26.05.05р., №13/07 від 13.07.05р. та №7 від 30.08.06р. на виконання робіт з діамантового різання та свердління залізобетону, бетону, монолітів. Фактичне виконання робіт ПП «Еконт»підтверджується актами виконаних робіт (послуг) на загальну суму 1 248 625,32 грн, в т.ч. ПДВ 208 104,40 грн., податковими накладними, підписаними від імені виконавця директором Рогацьким В.М. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Солстрой» за розрахунками з ПП. «Еконт»не має.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.07р. по справі №2-1719/07 визнані недійсними Статут ПП. «Еконт»з моменту реєстрації та Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895 з моменту видачі.
На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про безпідставність збільшення ТзОВ «Солстрой»валових витрат, а також віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої позивачем на користь ПП. «Еконт».
Підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару відповідно до п.п.7.4.5 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є належним чином оформлена податкова накладна чи митна декларація, а при імпорті робіт (послуг) -акт прийняття робіт (послуг) чи банківські документи, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Статтею 9 пункт 9.8 зазначеного Закону, у редакції на час спірних правовідносин, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, встановлених цим, серед яких відсутній випадок визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі.
Натомість відповідно до підпункту 25.2.1 пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зі змінами і доповненнями, встановлено, що судове рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, або повідомлення державного реєстратора чи відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення є підставою для виключення платників податку на додану вартість з Реєстру.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.07р. по справі №2-1719/07 на яке посилається відповідач визнане недійсним Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895 з моменту видачі.
Отже, відповідач за наявності вищевказаних обставин та рішення суду мав діяти згідно зі ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, які пов'язують припинення дії свідоцтва платника ПДВ не з судовим рішенням і поняттям недійсності, а з його анулюванням за рішенням податкових органів, відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів Акту перевірки Свідоцтво платника ПДВ ПП «Еконт»анульоване лише 23.03.09р. (а.с. 47).
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Належних доказів про внесення запису до ЄДПРОУ про припинення юридичної особи -ПП. «Еконт»податковим органом надано не було. Натомість позивачем надано копію довідки витягу з ЄДРПОУ згідно якої ПП «Еконт»станом на 23.07.09р. значиться в реєстрі.
Спірні господарські операції, описані в акті перевірки, мали місце у 2005-2006 роках. Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень. Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не є доказом того, що ПП. «Еконт»»втратило статус платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.
Визнання в судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність за наявності вини.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Факт порушення контрагентом платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.
На час здійснення господарських операцій ТзОВ «Солстрой»з ПП «Еконт», останній був зареєстрований платником ПДВ, мав всі ознаки правоздатної і дієздатної юридичної особи, здійснював господарську діяльність.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі (з врахуванням заявлених у судовому засіданні уточнень позовних вимог).
Керуючись статтями 39, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва №0000884230/0, №0000894230/0 від 03.06.2009р. скасувати.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій