ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 вересня 2009 року 15:03 № 2а-6701/09/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перукарня 230»
До Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва
Проскасування рішення №0002052304 від 31.03.2009,
Суддя Смолій І.В.,
Секретар судового засідання Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача Юрчук О.Ю. -п.к (дов. від 30.04.09 б/н)
Від відповідачаПриліпко А.Д. -п/к(дов.від 09.07.09р. № 2914/9/10-017), Валуєв О.С. -п/к (дов.від 22.09.09р. № 4563/9/10-030)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 23.09.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 02.10.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перукарня 230»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002052304 від 31.03.2009.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.08.2009.
В судовому засіданні 11.08.2009 суд постановив відкласти розгляд справи на 23.09.2009, у зв'язку з неявкою відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення незаконним, оскільки пристрій банку (термінал з прийому пластикових карт) надавався ним клієнтам для проведення банківської операції -переказу коштів, а отже, операції з переказу коштів здійснювались банком (власником терміналу), який є членом відповідної платіжної системи, а не позивачем.
Також, термінал з прийому пластикових карт, на думку позивача, є по суті РРО, оскільки повністю відповідає ознакам, встановленим у ч. 7 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»для електронних контрольно-касових реєстраторів, які є одним з видів РРО згідно ч. 3 ст. 2 наведеного Закону, тобто термінал є програмно-технічним комплексом, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (послуг), реєстрації кількості проданих товарів (послуг) та додатково забезпечує облік кількості реалізованих товарів (послуг) найменування, друкування розрахункових та інших звітних документів.
Крім того, позивач вважає, що операція з використання платіжної картки є банківською, у зв'язку з чим РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні таких операцій, при цьому, законодавством не передбачено вимог до використання документів РРО при розрахунках за допомогою платіжних карток та банківських терміналів.
Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав.
Як встановлено перевіркою за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій виявлено здійснення розрахункових операцій позивачем з 13.08.2008 по 12.03.2009 в сфері послуг по платіжним карткам через термінал SKD204YL з прийому платіжних карток без застосування РРО. Термінал до РРО не під'єднаний, розрахунки по платіжним карткам через РРО не проводились, що є підставою для застосування штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі від вартості товарів (послуг), на які виявлено невідповідність.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перукарня 230»(надалі -відповідач) є юридичною особою, зареєстрованою Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.05.1994 та є платником єдиного податку, що підтверджується наявними у справі копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи та про право сплати єдиного податку.
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва (далі -відповідач) 18.03.2009 проведено перевірку за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки №0189/26/52/04/21598272 від 18.03.2009.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняте рішення застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002052304 від 31.03.2009 на суму 29736,90 грн., яке за результатом розгляду первинної скарги позивача, залишене без змін рішенням ДПА у місті Києві №1730/10/25-214 від 12.05.2009.
В порядку апеляційного оскарження, рішенням ДПА України №5579/6/25-0415 від 15.06.2009 рішення застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002052304 від 31.03.2009, також, залишене без змін, а скарга без задоволення.
Як вбачається з акта перевірки, підставою для застосування штрафних санкцій був висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі -Закон N265/95-ВР), що полягало у здійсненні розрахункових операцій позивачем без застосування РРО на суму 5947,38 грн. з 13.08.2008 по 12.03.2009 в сфері послуг по платіжним карткам через термінал SKD204YL (договір з філією «Розрахунковий центр»КБ «Приват Банк»№001/К2114 від 20.12.2007) з прийому платіжних карток, який розміщено в перукарні біля РРО. Відповідно до книг обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок по РРО фіскальний №2652004451 у період з 13.08.2009 по 12.03.2009 розрахунки на загальну суму 5947,38 грн. проведені без застосування РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів (термінал SKD204YL до РРО не під'єднано, розрахунки по платіжним картам через РРО не проводились).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про законність прийнятого відповідачем рішення №0002052304 від 31.03.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
З огляду на зміст викладеної статті, випливає висновок, що застосування платіжної картки є формою безготівкового розрахунку при продажі товарів (послуг).
У відповідності до приписів п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Як вбачається з копії договору №001/К2114 від 20.12.2007 про використання платіжних карт в якості платіжного засобу в торгових і сервісних підприємствах, укладеним між позивачем та філією «Розрахунковий центр»КБ «Приват Банк», ним врегульовано відносини між позивачем та банком щодо проведення платежів та розрахунків, що здійснюються з використанням платіжних карт платіжних систем.
Так, відповідно до п. 2 зазначеного договору позивач приймає картки до сплати за товари та послуги в якості платіжного засобу, а банк забезпечує обробку транзакцій і перерахунок коштів для відшкодування здійснених транзакцій на поточний рахунок позивача. За проведення операцій банк отримає комісійну винагороду.
Отже, згідно предмету договору платіжний термінал встановлено саме з метою використання його для розрахунків за надані товари і послуги покупцям у безготівковій формі. При цьому, слід відзначити, що у даному випадку банківською є лише операція з переказу та зарахування безготівкових коштів на рахунок позивача з рахунку його клієнта (ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), оскільки банк у даному випадку є лише комісіонером.
В процесі розгляду спору, що також підтверджується змістом позову, доказами у справі та поясненнями сторін, судом встановлено, що клієнти позивача розраховувались за надані їм послуги платіжними картками за допомогою терміналу SKD204YL, що не був з'єднаний та/ або під'єднаний до РРО.
За змістом ст. 2 Закону N265/95-ВР розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Враховуючи викладене, застосування платіжної картки через термінал SKD204YL, по-перше, є розрахунковою операцією при продажі товарів (послуг) у безготівковій формі, по-друге, беручи до уваги вимоги ст.ст. 1, 2 Закону N265/95-ВР, при здійсненні розрахункової операції за місцем реалізації товарів (послуг), зокрема, із застосуванням платіжної картки та використанням платіжного терміналу, обов'язкове і застосування РРО.
За таких обставин, твердження позивача щодо необов'язковості застосування торговцями, зокрема, позивачем РРО при розрахунках за надані послуги за допомогою платіжного терміналу не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані і такі, що невірно тлумачать норми права, а також з наступного.
Дійсно п. 4.8. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого Постановою Національного банку України №137 від 19.04.2005 визначено, що якщо торговець застосовує платіжний термінал, з'єднаний або поєднаний з реєстратором розрахункових операцій, що має змогу друкувати розрахунковий документ, на якому можна проставляти підпис держателя платіжної картки на першому та на інших примірниках роздрукованого розрахункового документа, то його засобами друкується розрахунковий документ, у якому, крім установлених нормативно-правовими актами України реквізитів чека касового апарата, є обов'язкові реквізити квитанції платіжного термінала.
Однак дія даної норми регламентує саме порядок використання платіжного терміналу, який з'єднаний або поєднаний з РРО, тому дана норма жодним чином не може бути застосована до спірних правовідносин.
По-друге, згідно п. 4.13 вказаного Положення торговці, які здійснюють розрахункові операції в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у випадках, передбачених законодавством України, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Судом наголошується, що даною нормою беззаперечно спростовуються твердження позивача щодо необов'язковості застосування РРО при розрахунках за допомогою платіжного терміналу.
Крвм того, п 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР регламентовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно приписів ст. 2 Закону N265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 7 Закону N265/95-ВР встановлено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Позивачем у відповідності до вимог Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 N614 термінал SKD204YL в якості РРО не реєструвався, а тому відсутні підстави вважати його РРО, як наполягає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В.Смолій