ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 листопада 2009 року 15:12 № 2а-9129/09/2670
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
До
Державної податкової інспекції у м. Полтава
Про
визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень № 0000632310/0 від 09.07.2009 р., № 0000642310/0 від 09.07.2009 р., № 0000652310/0 від 09.07.2009 р.
Суддя Смолій І.В.
Секретар Бузінова І.Ю.
Представники:
від позивача: Приходько О.Я.-пк (дов.від 17.11.08р. №юр-616/д)
від відповідача: Савченко Л.А. -пк (дов. від 09.10.2009р. №51/11451/9/10-123); Саранча Т.В. -пк (дов. від 09.10.2009р. №40/11441/9/10-123)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Полтава № 0000632310/0 від 09.07.2009 р., № 0000642310/0 від 09.07.2009 р., № 0000652310/0 від 09.07.2009 р.
Ухвалою суду від 01.09.09р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.09р.
Ухвалою суду від 17.09.09р. розгляд справи відкладено на 12.10.09р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
12.10.09р. по справі оголошено перерву до 25.11.09р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог послався на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засідання позов заперечили в повному обсязі, повідомили що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 25.06.2009 р. № 1311/23-8/403739509 та є правомірними, за таких обстави просять відмовити в позові.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено виїзну планову перевірку Договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища № 999/97 від 24.12.97р. між ВАТ «Укрнафта»НГВУ «Полтаванафтогаз»та компанією Enterprises (Eastern Europe) Limited (Кіпр) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008року по 31.03.2009року. За результатами якої було складено Акт перевірки від 25.06.2009 р. № 1311/23-8/403739509.
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 5.1, п.п. 5.2.5, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток на 249 153грн. в тому числі за 1 квартал 2009року у сумі 249 153грн. та завищення збитків на 56 979 507,00грн.
Встановлено допущення порушення п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет в сумі 2 891 792грн. в період з березня 2008року по лютий 2009року включно, на суму 57 261грн. за березень 2009року.
А також встановлено допущення порушення п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР в результаті чого в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2009року на суму 151 924грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки Держаною податковою інспекцією в м. Полтаві винесено податкові повідомлення рішення :
№ 0000632310/0 від 09.07.2009 р. за допущення порушення п. 5.1., п/п. 5.2.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 274068 грн., що включає в себе 249 153,00грн. основний платіж та 24 915,00грн. штрафні санкції.
№ 0000642310/0 від 09.07.2009 р. за допущення порушення п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»на суму 4289694 грн. що включає в себе 2 859 795,00грн. основний платіж та 1 429 899,00грн. штрафні санкції.
№ 0000652310/0 від 09.07.2009 р. за порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 57261 грн.
З копії розпорядженням № 1353-014 від 23.02.1998 р., наявного в матеріалах справи вбачається, що зазначений вище Договір зареєстрований в Управлінні зовнішньоекономічних зв'язків Полтавської облдержадміністрації.
Договір про спільну діяльність №999/97 від 24.12.97р. взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтава 26.02.1998 р. за № 9, присвоєно індивідуальний податковий номер 403739509 та видано свідоцтво платника ПДВ -23508449 від 29.12.1998 р. (перереєстроване 20.05.04 за № 23470156).
З наявної в матеріалах справи копії Договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 р. вбачається, що його укладено між ВАТ «Укрнафта»та Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited. Із ст. 1 цього Договору його предметом є вкладення інвестицій для створення необхідних виробничих потужностей, впровадження передової техніки і технологій, створення виробничих потужностей і основних фондів та здійснення діяльності, пов'язаної з користуванням надрами. Діяльність здійснюється наступних родовищах: Андріяшівське, Кампанське, Василівське. Згідно з п. 21.1. Договору він укладений на 20 років.
З наявних в матеріалах справи спецдозволів, вбачається що право на користування надрами належать ВАТ «Укрнафта»(НГВУ «Полтаванафтогаз»), а саме: №1277 від 26 березня 1998 р. на експлуатацію Андріяшівського родовища (термін дії 20 років); №2032 від 11 листопада 1999 р. на експлуатацію Василівського родовища (термін дії 20 років); №2061 від 21 грудня 1999 р. на експлуатацію Компанського родовища (термін дії -20 років) і до майна спільної діяльності не передавались.
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Полтаві винесено повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 09.07.2009 р., згідно з яким Договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 р. визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 274068 грн., у т.ч. основний платіж 249153 грн., за штрафними санкціями 24915 грн. у зв'язку з порушенням п.5.1. та п.п. 5.2.5., п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.5., п.5.2 ст. 5 цього ж Закону суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у акті перевірки визначено (п. 2 на стор. 11) те, що на порушення п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»«Простим товариством»завищено валові витрати за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2009 р. на загальну суму 19723063 грн. шляхом включення до складу валових витрат рентних платежів, плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи (далі -ресурсні платежі).
Зі стор. 12 Акту перевірки, вбачається, що податкові зобов'язання щодо податків, пов'язаних з використанням природних ресурсів надр, мають погашатися лише власниками спеціальних дозволів на користування надрами, то суми сплачених (нарахованих) рентних платежів, плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи включаються до складу валових витрат платника податку -власника спеціального дозволу.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) серед іншого належать: рентні платежі; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів (одним із видів якого є платежі за користування надрами для видобування корисних копалин).
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено конкретний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Вказана норма не встановлює обмежень щодо віднесення в умовах спільної діяльності до складу валових витрат сум нарахованих (сплачених) ресурсних платежів.
Пункт 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
У пункті 2.4.1 Акту перевірки зазначено, що Договір про спільну діяльність є платником, зокрема, рентних платежів, плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи.
Аналізуючи акт перевірки, а саме його розділи 3.3., 3.4. та 3.5 суд приходить до переконання, що актом перевірки встановлено, що в умовах спільної діяльності ресурсні платежі нараховані (сплачені) належним чином у встановленому порядку, без порушення вимог податкового законодавства.
Ресурсні платежі, з обсягів видобутих на родовищах вуглеводнів, за перевірений період в повному обсязі поступили до державного бюджету.
В контексті наведеного, суд також відзначає, що відповідно до п.п. 7.7.7., п. 7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом.
Згідно з п.п. 7.7.2. цього ж закону, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
За змістом п. 2.6. Порядку складання Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (затверджений наказом ДПА України від 30.09.2004 № 571) та відповідно до Додатку Р1 до рядка 04.4 Звіту, у ньому зазначаються всі показники, а до сум нарахованих податків і зборів, які включаються до валових витрат спільної діяльності, належать зокрема, суми збору за геологорозвідувальні роботи, збору за спеціальне використання природних ресурсів, рентні платежі.
Як встановлено судом власником спецдозволів та уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність є ВАТ «Укрнафта»(НГВУ «Полтаванафтогаз»).
Крім того слід зазначити, що за змістом п.п. 7.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.2. Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 4.12. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), який затверджено наказом ДПА України від 19.02.1998 р. № 80, для цілей оподаткування договірне об'єднання учасників спільної діяльності («Просте товариство») вважається окремою особою -самостійним платником податків, а оподаткування спільної діяльності відноситься до операцій особливого виду.
Договір про спільну діяльність реєструється уповноваженою особою в органах ДПС, а податкова реєстрація «Простого товариства»розглядається як виникнення нового самостійного платника податків і зборів, який отримує свій власний податковий номер платника податків і зборів з Тимчасового реєстру ДПА, довідку про взяття на облік № 4-ОПП, яка підтверджує виникнення нового самостійного платника податків і зборів, та власне свідоцтво платника ПДВ з тим же податковим номером з ТР ДПАУ.
Це об'єднання учасників (Просте товариство) уособлює уповноважений платник, який діє від імені всіх учасників, є відповідальним за нарахування та сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) в умовах спільної діяльності.
Зокрема, згідно із вищезгаданим Порядком податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності, ч. 2 ст. 1134 ЦК України, учасники договору про СД самостійно визначають цю особу, яка є уповноваженою в умовах спільної діяльності та яка здійснює податковий/бухгалтерський облік результатів спільної діяльності окремо від обліку результатів власної діяльності.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
За змістом статті 3 цього Закону одним із принципів побудови та призначення системи оподаткування є єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до визначення, зокрема, платника податку і збору (обов'язкового платежу) та об'єкта оподаткування.
Тобто, застосований у законах про податок на додану вартість та про оподаткування прибутку підприємств підхід щодо визнання об'єднання учасників договору («Простого товариства») окремою особою -самостійним платником податків, якого уособлює уповноважений учасник, має застосовуватись за принципом єдиного підходу не лише стосовно ПДВ та податку на прибуток, але й при визначенні платника «ресурсних»платежів.
Таким чином, виходячи з особливостей здійснення спільної діяльності та системного аналізу податкового законодавства наведене дає підстави для висновку, що сукупність прав і обов'язків, пов'язаних податковим обліком, нарахуванням, звітуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) в умовах здійснення спільної діяльності (в т.ч. стосовно ресурсних платежів), законодавство невід'ємно пов'язує з уповноваженою особою, яка уособлює в собі об'єднання учасників договору про СД як окремого платника податків.
Аналізуючи в контексті наведеного приналежність об'єкта оподаткування ресурсними платежами, суд також відзначає наступне.
Виходячи з приписів спеціального законодавства - ст. 49 «Про нафту і газ»у взаємозв'язку з приписами ч.1 і 2 ст. 1134 ЦК України, що регулюють майнові відносини в умовах спільної діяльності, вироблена у результаті спільної діяльності продукція, вважається спільною частковою власністю та враховується в окремому обліку.
Дані норми не встановлюють обмежень щодо виникнення права спільної власності на вуглеводні в умовах спільної діяльності. Законодавство не встановлює прямих заборон щодо виникнення права спільної часткової власності на вуглеводні, видобуті за договорами про спільну діяльність, а отже сторони такого договору вправі діяти за принципом «дозволено все, крім прямо забороненого законом».
Виникнення права спільної часткової власності на вуглеводні в умовах спільної діяльності додатково визнається також і у статті 3 Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якою встановлюється особливий порядок реалізації цієї продукції.
Таку ж позицію щодо підставності виникнення права спільної часткової власності на вуглеводні займає і Мінпаливенерго у своєму листі від 22.05.2007 р. № 02/31-1603.
Отже, у взаємозв'язку з нормами податкового законодавства, об'єкт оподаткування ресурсними платежами безпосередньо пов'язаний із самостійним платником - «Простим товариством», якого уособлює уповноважений платник, що зумовлює його обов'язок здійснювати нарахування і сплату ресурсних платежів в рамках спільної діяльності.
Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки щодо безпідставності включення до валових витрат спільної діяльності сум нарахованих (сплачених) ресурсних платежів не ґрунтуються на законі.
Суд не може взяти до уваги доводи відповідача в обґрунтування оскаржуваних рішень про відсутність угод щодо реалізації газу та відсутності інформації щодо місцезнаходження газу. При цьому таку відсутність відповідач обґрунтовує ненаданням йому під час проведення перевірки документів, що підтверджують зберігання та транспортування видобутого та підготовленого газу. Наявність або відсутність документів щодо передачі газу на зберігання та транспортування газу не можуть свідчити про відсутність такого газу. Будь-яких інших доказів відсутності у позивача газу відповідач відповідно до ч.2 ст. 71 КАСУ не надав. Зазначені доводи відповідача спростовуються наявним у матеріалах справи листом ДК «Укртрансгаз»від 23.06.2009 р. від 23.06.2009 р. № 6796/64-004, з якого слідує, що 77202,287 тис. м. куб. газу, видобутого по Договору про СД, протягом періоду з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. надійшов в газотранспортну систему. Доказів відсутності газу, послуги по видобутку та підготовці якого придбавались учасниками Договору про СД, в газотранспортній системі відповідачем не надано.
З огляду на зазначене, суд вважає правомірним включення до складу валових витрат Договору про СД, як окремого платника податку, сум, сплачених за надані послуги за договорами №5/4-р, №5/7-Р, № 5/3-р, № 5/9-р у періоді, за який проводилась перевірка. Звідси донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 249153 грн. є неправомірним, а тому з урахуванням викладеного вище податкове повідомлення-рішення № 00000632310/0 від 09.07.2009 р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 274068 грн., з них за основним платежем 249153 грн., за штрафними санкціями 24915 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідачем також встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2891792 грн., про що складено податкове повідомлення-рішення № 0000642310/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання у сумі 4289694 грн., з яких 2859795 грн. -основний платіж, 1429899 грн. -штрафні санкції.
Підставою для визначення зазначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість послужили висновки про завищення податкового кредиту на суми сплаченого при придбанні послуг по видобутку та підготовці газу за договорами №5/4-р, №5/7-Р, № 5/3-р, № 5/9-р у періоді, за який проводилась перевірка податку на додану вартість в ціні таких послуг.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з нормами цього Закону.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ч. 4 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Під час проведення перевірки Державна податкова інспекція у м. Полтаві дійшла до хибного висновку що, спільною діяльністю не доведено намір використовувати видобутий та підготовлений газ у власній господарській діяльності.
З наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що момент виникнення права на податковий кредит не залежить від моменту, з якого починається використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності платника податків. Тому висновки відповідача про те, що відсутність факту реалізації видобутого та підготовленого природного газу протягом періоду перевірки свідчить про відсутність права на податковий кредит на суму сплаченого при придбанні послуг податку на додану вартість спростовується наведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на зазначене вище, а також на висновки суду, зроблені при оцінці доводів відповідача стосовно відсутності наміру використовувати видобутий та підготовлений газ в межах господарської діяльності, податкове повідомлення-рішення № 00000642310/0 від 09.07.2009 р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4289694 грн., з яких 2859795 грн. -основний платіж, 1429899 грн. -штрафні санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того Актом перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства, яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування на 57261 грн. за підсумками декларації за березень 2009 р., про що складено податкове повідомлення-рішення 0000652310/0 від 09.07.2009 р. При цьому порушення полягає у недотриманні вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого неправомірно збільшено податковий кредит попередніх звітних періодів на суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні послуг по видобутку та підготовці газу.
Доводи відповідача щодо заперечення права на заявлену у декларації за березень 2009 року суму бюджетного відшкодування аналогічні доводам, на підставі яких зменшено суму податкового кредиту та встановлено порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», за результатами чого прийняте і податкове повідомлення -рішення № 00000642310/0 від 09.07.2009 р., правомірність прийняття якого оцінювалось судом вище.
Встановивши правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг по видобутку та підготовці газу на підставі договорів №5/4-р, №5/7-Р, № 5/3-р, № 5/9-р у періоді, за який проводилась перевірка, за відсутності будь-яких інших заперечень стосовно правомірності формування сум заявленого бюджетного відшкодування, встановив, що зменшення суми бюджетного відшкодування є неправомірним, а податкове повідомлення -рішення 0000652310/0 від 09.07.2009 р. протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень що оскаржуються.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 09.07.2009 р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Полтава.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000642310/0 від 09.07.2009 р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Полтава.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000652310/0 від 09.07.2009 р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Полтава.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги
.
Суддя Смолій І.В.
Суддя Смолій І.В.