10:50год. 17 вересня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-2304/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ковтюк В.О.
суддів Ватаманюка Р.В., Боднарюка О.В.;
при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.
за участю :
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача - Іліки Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представників за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці та її посадових осіб - в.о. начальника Коліщука І.Т., старших державних податкових ревізорів-інспекторів, інспекторів податкової служби ІІ рангу - Романюка С.М., Клевчука С.П., Гордея О.І., Мельничука А.Є., Цикаляка В.Т., головних державних податкових ревізорів-інспекторів, інспекторів податкової служби ІІ рангу -Керстюка П.Ю., Кілару І.Г., Германюка С.Ю. та державного податкового інспектора, інспектора податкової служби ІІІ рангу Мушина М.Ю., оперуповноваженого працівника міліції Зощука В.С. про визнання протиправними дій, визнання відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
В поданому адміністративному позові 9.06.2010 року представники за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 (позивач) просять суд визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника державної податкової інспекції у м. Чернівці Колішука Івана Танасійовича щодо надання направлень від 12.05.2010 року № 0032, 0033 та 0034, виданих Романюку Сергію Миколайовичу, Клевчуку Сергію Петровичу, Гордею Олександру Івановичу, Керстюку Петру Юрійовичу, Мельничуку Андрію Євгеновичу, Кілару Ігорю Георгійовичу, Германюку Степану Юліановичу, Цикаляку Василю Тарасовичу та Мушину Миколі Юрійовичу на проведення планової перевірки ОСОБА_4; визнати відсутність повноважень на проведення планової перевірки у ОСОБА_4 12травня 2010 р. у старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Романюка Сергія Миколайовича, старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Клевчука Сергія Петровича, старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Гордея Олександра Івановича, головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Керстюка Петра Юрійовича, старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Мельничука Андрія Євгеновича, головного державного податкового інспектора, інспектора податкової служби II рангу Кілару Ігора Георгійовича, головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Германюка Степана Юліановича, старшого державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби II рангу Цикаляка Василя Тарасовича, державного податкового інспектора, інспектора податкової служби ІІІ рангу Мушина Миколи Юрійовича; заборонити державній податковій інспекції у м. Чернівці в майбутньому проводити у ОСОБА_4 планові перевірки без надіслання за 10 днів до її проведення письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення планової перевірки; визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника ДПІ у м. Чернівці Коліщука І.Т. 12 травня 2010 року по накладенню умовного адміністративного арешту активів платника податку - ОСОБА_4 та дії працівника податкової міліції Зощука В.С. по опису частини товару, що перебував в магазині ОСОБА_4, та складанню протоколу про застосування адміністративного арешту активів платника податків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалися на наступне.
12 травня 2010 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівці видав направлення №№ 0032, 0033, 0034, якими доручив працівникам податкового органу в період з 12 травня по 18 травня 2010 року провести планову перевірку ФОП ОСОБА_4 на дотримання нею Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про заборону грального бізнесу в Україні».
12 травня 2010 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівці прийняв рішення № 32/26-014 про застосування умовного адміністративного арешту активів ОСОБА_4 Цього ж дня оперуповноважений працівник міліції Зощук В.С. склав протокол про застосування адміністративного арешту активів платника податків ОСОБА_4
Однак, вважають, що зазначені направлення були видані незаконно оскільки ОСОБА_4, у відповідності до чинного законодавства, обрала спосіб оподаткування доходів, за єдиним податком, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, таким чином на день призначення перевірки вона перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з чим на неї не поширюється жоден із значених в направленнях від 12.05.10р. нормативно-правових актів.
Крім того, в.о. начальника ДПІ у м. Чернівці при направленні посадових осіб податкового органу на проведення планової перевірки, не дотримано вимог ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу», а саме не надіслано письмове повідомлення про початок проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки, а тому інспектори податкової служби не мали права на проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_4
Щодо застосування до ОСОБА_4 адміністративного арешту активів, зазначили, що арешт активів є протиправним, так як чинне законодавство передбачає його застосування в разі наявності податкового боргу, який у позивача відсутній.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Державна податкова інспекція м. Чернівці (відповідач-1) та в.о. начальника ДПІ у м. Чернівці Коліщук І.Т. (відповідач-2) позов не визнали, зазначили, що направлення на проведення перевірки та порядок проведення перевірки, а також накладення адміністративного арешту на активи платника податків ОСОБА_4 проводилося у відповідності до норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, про що надали письмові заперечення.
В ході судового розгляду представник відповідачів 1, 2 позов не визнав.
Старші державні податкові ревізори-інспектори, інспектори податкової служби ІІ рангу - Романюк С.М., Клевчук С.П., Гордей О.І., Мельничук А.Є., Цикаляк В.Т., головні державні податкові ревізори-інспектори, інспектори податкової служби ІІ рангу - Керстюк П.Ю., Кілар І.Г., Германюк С.Ю. та державний податковий інспектор, інспектор податкової служби ІІІ рангу Мушин М.Ю., оперуповноважений працівник міліції Зощук В.С. (далі - посадові особи Державної податкової інспекції м.Чернівці) в судові засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, явку в судове засідання представників не забезпечили, заперечення на позов не подали, тому суд прийняв рішення про розгляд справи за їх відсутності на підставі ч.4 ст.128 КАС України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1 і 2, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку у 2010 році, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 08 грудня 2009 року про сплату єдиного податку (а.с. 17).
12 травня 2010 року в.о. начальника ДПІ у м. Чернівці Коліщуком І.Т. видані направлення на проведення планової перевірки №№ 0032, 0033, 0034 в період з 12.05.10 по 18.05.10 р. щодо дотримання ФОП ОСОБА_4 Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про заборону грального бізнесу в Україні» (а.с. 14-16).
12 травня 2010 року відносно ФОП ОСОБА_4 в.о. начальника ДПІ у м. Чернівці Коліщуком І.Т. винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків, підставою для винесення цього рішення став не допуск ФОП ОСОБА_4 працівників податкової служби до проведення перевірки (а.с. 18). Факт не допуску до перевірки підтверджується рядом актів від 12.05.2010 року (а.с. 73-78, 82)
Відповідно до протоколу про застосування адміністративного арешту активів платника податків (крім арешту у вигляді зупинення на операцій на рахунку) від 12 травня 2010 року було проведено опис активів ФОП ОСОБА_4(а.с. 19-21).
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законів та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509 (далі - Закон №509). Відповідно до ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Проте, суд дійшов висновку, що Відповідачі 1 та 2, видаючи направлення на проведення планової перевірки №№ 0032, 0033, 0034 від 12.05.2010 року, діяли всупереч вищевказаним вимогам закону.
Зокрема, з направлень на проведення планової перевірки №№ 0032, 0033, 0034 від 12.05.2010 року вбачається, що вони видані для проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_4 на дотримання нею Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон - 265); «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ).
Відповідно до п. 6 Указу суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Також згідно п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Пункт 7 Указу передбачає, що дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Крім того, з преамбули Указу вбачається, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти.
Таким чином, аналізуючи вказані положення закону, суд приходить до висновку, оскільки позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, відповідно до Указу, то на неї не поширюється дія Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про заборону грального бізнесу в Україні». Про це було достеменно відомо Відповідачам 1 та 2.
Отже, суд погоджується з твердженнями позивача, що Відповідачами 1 та 2, при видачі направлення на перевірку №№0032, 0033, 0034 від 12.05.2010 року були порушені вимоги законодавства України, у зв'язку з чим вищевказані позовні вимоги підлягають до задоволення.
З врахуванням вказаного висновку суд не вважає за необхідне з'ясовувати правомірність дій відповідача в частині обов'язку відповідачів надіслати за десять днів до початку проведення перевірки письмове повідомлення позивачу.
Що стосується позовних вимог в частині визнання незаконними дій по накладенню адміністративного арешту на активи платника податку та проведення опису майна суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2010 року відносно ФОП ОСОБА_4 в.о. начальника ДПІ у м. Чернівці Коліщуком І.Т. винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків, підставою для винесення цього рішення став не допуск ФОП ОСОБА_4 працівників податкової служби до проведення перевірки (а.с.18). Проте суд вважає таке рішення відповідача 2 протиправним з наступних підстав.
Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом N509.
Зокрема, пунктом 2 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Поняття адміністративного арешту активів, порядок його застосування визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон 2181) який, відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, згідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону №2181.
Акцент законодавця на виключності адміністративного арешту слід розуміти як дозвіл на його застосування лише у випадках, коли інші заходи впливу на платника податків з метою погашення ним податкового боргу не будуть мати відповідної ефективності.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у позивача на час застосування адміністративного арешту відсутня заборгованість із сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Тобто, у Позивача відсутні будь-які зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів, пені, штрафних санкцій.
З огляду на зазначене, визначена абзацом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону №2181 підстава для застосування умовного адміністративного арешту активів - недопуск до документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, стосується виключно перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Перевірки, до проведення яких позивач не допустила представників Державної податкової інспекції м.Чернівці, як вбачається з наявних у справі документів, а саме копій направлень на проведення перевірок та Актів недопуску до перевірки, стосуються порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій, у зв'язку з чим, дія Закону №2181 не поширюються на дані правовідносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій Відповідача 2 по накладенню умовного адміністративного арешту активів платника податків ОСОБА_4 підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог в частині визнання відсутності повноважень на проведення планової перевірки ОСОБА_4 12.05.2010 року у старших державних податкових ревізорів-інспекторів, інспекторів податкової служби ІІ рангу - Романюка С.М., Клевчука С.П., Гордея О.І., Мельничука А.Є., Цикаляка В.Т., головних державних податкових ревізорів-інспекторів, інспекторів податкової служби ІІ рангу - Керстюка П.Ю., Кілару І.Г., Германюка С.Ю. та державного податкового інспектора, інспектора податкової служби ІІІ рангу Мушина М.Ю. та незаконних дій працівника податкової міліції Зощука В.С. суд вважає що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 Закону №509 посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723. Відповідно до ст.11 ч.1 п.4 Закону основними обов'язками державних службовців є безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.
Крім того, з дослідженої в судовому засіданні посадової інструкції головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб вбачається, що в службовій діяльності керується Конституцією України, Законами України, Постановами та Розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Указами Президента України, Постановами Колегії та наказами ДПА України, ДПА в Чернівецькій області, а також іншими нормативними, інструктивними, методичними документами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посадові особи Державної податкової інспекції м. Чернівці діяли у відповідності до розпоряджень та вказівок керівників, а тому в цій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вимога позивача про заборону Державній податковій інспекції у м. Чернівці в майбутньому проводити у ОСОБА_4 планові перевірки без надіслання за 10 днів до її проведення письмового повідомлення не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи із положень КАС України, яким дається визначення адміністративного позову, адміністративної справи, завдань адміністративного судочинства, права на судовий захист та повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слідує, що адміністративний позов не може містити вимоги про захист права яке може бути порушене в майбутньому і така вимога не може бути задоволена.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх дій (прийнятих рішень) в указаній частині.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії в. о. начальника державної податкової інспекції у м. Чернівці Коліщука Івана Танасійовича щодо надання направлень від 12.05.2010 року №№ 0032, 0033 та 0034, на проведення планової перевірки ОСОБА_4.
3. Визнати протиправними дії в. о. начальника державної податкової інспекції у м. Чернівці Коліщука Івана Танасійовича від 12 травня 2010 року щодо накладення умовного адміністративного арешту активів платника податку - ОСОБА_4.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витати в розмірі 1,70 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 22 вересня 2010 р.
Суддя В.О. Ковтюк