Дата документу 10.08.2023
Справа № 334/3636/23
Провадження № 1-кс/334/2293/23
про застосування запобіжного заходу
10 серпня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 08.05.2023 до ЄРДР за № 12023082050000952 за частиною четвертою статті 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не працює, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
10.08.2023 слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_5 , якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 24 доби.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинені кримінальні правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Підозрюваному відомі місця проживання потерпілого та свідків, він може негативно впливати на їх психологічний та моральний стан, що провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до підозрюваного співчуття. Підозрюваний не має постійного джерела прибутку, а відтак, перебуваючи не в умовах ізоляції може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала, з мотивів викладених в ньому.
Слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав. Пояснив, що він викликав підозрюваного для розгляду щодо нього клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання під особистий підпис підозрюваного. Підозрюваний вимкнув телефон та не реагував на його виклики. Ним було надане доручення для встановлення місцезнаходження підозрюваного, яке не було виконане, у зв'язку з чим підозрюваний був оголошений у розшук.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Пояснив, що він був ознайомлений під підпис з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Слідчий мав його викликати до слідчого судді для розгляду вказаного клопотання шляхом телефонування на його абонентський номер. Проте, у нього вкрали телефон. Особисто до слідчого після цього він не з'явився, оскільки злякався, що його затримають. Повістки від слідчого він не отримував. Проживає з матір'ю. Її абонентський номер телефону слідчому не залишав.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що зазначені у клопотанні ризики прокурором не доведені. Розшук підозрюваного був оголошений у зв'язку з відсутністю комунікації підозрюваного та слідчого. До клопотання не додані докази того, що поліцейські відвідували підозрюваного за місцем проживання з метою його розшуку. Розшук підозрюваного не проводився належним чином. Викрадене майно він повернув добровільно. Просив застосувати до підозрюваного домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023082050000952, внесеному 08.05.2023 до ЄРДР за частиною четвертою статті 185 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07 травня 2023 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання потерпілої ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в ході вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 , скориставшись тим, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, з кімнати будинку викрав планшет марки «Lenovo», в корпусі чорного кольору імеі: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 4 000 гривень, власником якого є ОСОБА_9 , після чого покинув територію будинку, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 4 000 гривень.
09.05.2023 про підозру у вчиненні вказаних злочинів повідомлено ОСОБА_4 .
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.05.2023; Протоколом огляду місця події від 08.05.2023; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 09.05.2023; Протоколом огляду речей від 09.05.2023; Протоколом допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 від 09.05.2023; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.05.2023; Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 09.05.2023.
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинений злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілої, що може негативно впливати на їх психологічний та моральний стан, що провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень. Підозрюваний не має постійного джерела доходів, а відтак, перебуваючи не в умовах ізоляції може вчинити інше кримінальне правопорушення..
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому частиною четвертою статті 185 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Також, підозрюваний через неявку до органу досудового розслідування 16.06.2023 був оголошений у розшук та розшуканий 10.08.2023.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання та попередній розшук підозрюваного, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному відомі місця проживання потерпілої та свідків, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від наданих органу досудового розслідування показань.
При цьому прокурором не доведений ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, оскільки підозрюваний є раніше не судимою особою. Відсутність у нього джерел доходів за відсутності інших обставин не може свідчити про наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист права власності потерпілої.
Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.
Аргументи захисника про відшкодування потерпілим завданої шкоди шляхом добровільної видачі викраденого майна та відсутності належної комунікації слідчого та підозрюваного не здатні спростувати висновок слідчого судді про недоцільність застосування альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.10.2023 ОСОБА_4 був затриманий в порядку статті 208 КПК України 10.08.2023 о 10.00 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 24 доби в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 10.00 години 10 серпня 2023 року.
Заставу визначити в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 53 680 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Ленінського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/2293/23 (справа № 334/3636/23), Ленінський районний суд міста Запоріжжя).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: (1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора; (3) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.
Термін дії покладених судом обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 10.10 години 02 вересня 2023 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Ленінського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Ленінського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Термін дії ухвали закінчується 02 вересня 2023 року о 10.10 годині.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 11 серпня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1