11 серпня 2023 року м. Ужгород№ 260/3882/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про відмову у призначенні субсидії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) звільнити його від сплати судового збору, з вказаних ним у позові підстав;
2) витребувати від відповідача рішення № 7001-1993-1364-2023-2 про відмову у призначенні державної соціальної допомоги у вигляді субсидії від 02.02.2023 року;
3) визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні державної соціальної допомоги у вигляді субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг - незаконним та скасувати;
4) зобов'язати відповідача призначити позивачу субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2022 р.;
5) стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 8 000 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом з дружиною непрацюючі пенсіонери та мешкають у двох та були одержувачами субсидії на житлово-комунальні послуги, за адресою: АДРЕСА_1 . 12 грудня 2022 року позивач подав заяву про призначення субсидії, та Декларацію про доходи в електронній формі через офіційний веб-сайт ПФУ.
18 січня 2023 року позивач звернувся на веб портал Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою у відповідь на яку 06 лютого 2023 року, на веб порталі ПФУ, отримав лист-відповідь за №491-74/М-02/8-0700/23 від 03 лютого 2023 року, якою в призначені житлової субсидії позивачі відмолено, оскільки ним надано недостовірні відомості. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У подальшому представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з метою призначення державної соціальної допомоги у вигляді субсидії звернувся до відповідача з відповідною заявою та Декларацією про доходи в електронній формі через офіційний портал Пенсійного фонду України.
Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначення позивачу житлової субсидії від 02 лютого 2023 року, мотивоване тим, що позивач при зверненні із заявою надав недостовірні дані.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 9 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 7 частини першої статті 4 вищевказаного Закону, до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово- комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що єдиним органом який вправі визначати призначення та умови надання громадян житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення №848).
Пунктом 3 Положення №848 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.
Відповідно до пункту 4 Положення №848, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають га території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Відповідно до пункту 5 вказаного Положення, житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску /платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово- комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії».
Згідно п.22 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).
Приписами пункту 24 Положення №848 визначено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.
До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.
Відповідно до пункту 43 Положення №848, для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає:
- заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява);
- декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
- довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
- копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);
- договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).
Відповідно до абзацу 2 пункту 49 Положення №848, громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлено громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для оплати користування житлом/утримання житла - 13,65 кв.м. загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв.м. на домогосподарство.
Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. З 1 січня 2021 року заяви з необхідними документами приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).
В силу правого регулювання пункту 10 Положення №848 житлові субсидії непрацездатним непрацюючим особам, які проживають самі, призначаються на норму, що перевищує встановлену законодавством соціальну норму житла (далі - понаднормова площа житла), якщо про це зазначено у заяві.
Площа житла, на яку призначається субсидія з урахуванням понаднормової площі, розраховується шляхом збільшення соціальної норми житла для домогосподарства на 30 відсотків.
Призначення житлових субсидій на понаднормову площу житла переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), складу сім'ї члена домогосподарства, працевлаштування таких осіб або виникнення у них інших джерел доходів, про що одержувач житлової субсидії зобов'язаний повідомити протягом 30 календарних днів структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про виникнення таких обставин.
У пункті 22 Положення №848 визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).
Разом з цим, підпунктом 6 пункту 14 Положення №848 (у редакції на момент звернення із заявою) визначено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо громадянин не повернув надміру перераховану (виплачену) суму житлової субсидії за попередні періоди її одержання на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або не сплачує суми до повернення, визначені відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 50.1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок).
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 275,9 кв. метрів, а житлова площа - 112,50 кв. метрів. В декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, позивачем зазначено загальну площу житлового приміщення - 112,5 кв. метрів та опалювану площу житлового приміщення - 112,5 кв. метрів.
Таким чином, за результатами опрацьованої інформації встановлено факт надання недостовірних даних, тому Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії №7001-19931364-2023-2 від 02.02.2023 року.
Враховуючи вищезазначені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення дія в межах та спосіб встановлений законом, а відтак рішення про відмову у призначенні є правомірним та обґрунтованим, відтак вимога про визнання такого протиправним та скасування задоволенню не підлягає.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до норм ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.
Позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтував яким чином йому нанесено моральну шкоду, яка виразилась в приниженні, незахищеності та психологічному напруженні, на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв'язку між діями відповідача і заподіяною шкодою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів.
Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Судом враховується також те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", в якому суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Враховуючи вищевказане, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про відмову у призначенні субсидії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець