ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2023Справа №910/7204/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП"
простягнення 231 520,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін в судове засідання 01.08.2023 не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" про стягнення 231 520,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" вказує, що в період з 05.11.2021 по 23.02.2022 ним було надано у тимчасове оплатне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" обладнання, в той час як відповідачем частково було виконано свої зобов'язання з оплати такого користування, у зв'язку з чим у останнього виник борг у розмірі 231 520,00 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очкує понести судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 3 472,80 грн. та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі №910/7204/23; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 08.06.2023.
08.06.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" надійшла заява про додаткове обґрунтування позовних вимог та долучення нових доказів до матеріалів справи, в якій позивач вказує, що всі акти від імені відповідача підписані членом виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" - директором ОСОБА_1 та його підпис скріплений печаткою відповідача. Окрім того, позивач зазначає, що як сплата відповідачем грошових зобов'язань, так і мовчазна згода із укладеними актами та письмовою вимогою про сплату коштів, що була висунута Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП", є нічним іншим як схваленням правочину. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було подано до суду заяву про долучення належних копій доказів до матеріалів справи.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов - 15 днів; задоволено клопотання відповідача про відкладення засідання; відкладено судове засідання на 27.06.2023.
09.06.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника позивача, яка обґрунтована тим, що його представник - адвокат Філоненко Я.А. був мобілізований до військової частини у складі Збройних Сил України та виконує бойові завдання в зоні бойових дій.
26.06.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що його представник з самого ранку буде приймати участь в проведенні невідкладних слідчих дій.
У зв'язку з неявкою представників сторін у призначене на 27.06.2023 судове засідання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 відкладено судове засідання на 13.07.2023.
28.06.2023 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що надані позивачем акти надання послуг не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять ПІБ представника замовника та часу і місця їх складення. Також відповідач не погоджується, що сторонами було досягнуто згоди щодо укладення договору у спрощеному порядку. Крім того, відповідач стверджує, що між сторонами не відбувалось прямих перемовин, а умови користування обладнанням та оплати узгоджувала третя сторона, яка вийшла з перемовин до передачі обладнання, а попередні усні домовленості передбачали отримання обладнання із метою ознайомлення із його технічними характеристиками (рекламна акція позивача) та передбачали оплату лише за фактичний час використання у першому місяці користування ним із можливістю продовження строків подальшого використання та відстрочкою платежів. Щодо заявленого позивачем до відшкодування розміру судових витрат, то відповідач вважає, що він є неспівмірним, адже спір є нескладним, а робота по наданню правової допомоги зводилась до складання позовної заяви та заяви про стягнення судових витрат без складної фабули та складних математичних розрахунків.
05.07.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду, що спірні акти містять реквізити щодо місця їх складання, проте дійсно мають неістотний недолік - відсутнє прізвище уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП", яка підписувала даний акти. При цьому позивач звертає увагу, що відсутність прізвища в актах не перешкоджають ідентифікації особи, яка їх підписувала, оскільки в них зазначена посада такої особи.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 надано можливість відповідачу подати заяву свідка (директора) до наступного засідання; зобов'язано позивача надати суду оригінали документів долучених ним до позову в наступне засідання; відкладено судове засідання на 01.08.2023.
26.07.2023 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" надійшли витребувані судом оригінали первинних документів.
31.01.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване терміновим відрядженням адвоката відповідача та відсутність керівника відповідача на території міста Києва, в той час як існує необхідність відібрання у останнього додаткових пояснень з нотаріальним їх посвідченням.
В судове засідання, призначене на 01.08.2023, сторони не забезпечили явку своїх представників, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином. При цьому, позивач у заяві від 09.06.2023 просив суд розглядати справу за відсутності свого представника, оскільки останній був мобілізований до Збройних Сил України. Натомість відповідач просив відкласти розгляд справи.
Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" про відкладення судового засідання, прийшов до висновку про його необґрунтованість з огляду на наступне.
По-перше, хоч відповідач і посилається на термінове відрядження свого представника, проте жодних доказів на підтвердження даних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" не надано. Судом також враховано, що це повторне подання відповідачем клопотання про відкладення судового засідання без подання будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які він посилається.
По-друге, з представником відповідача - адвокатом Крупським В.В. у судовому засіданні 13.07.2023 погоджувалась дата наступного судового засідання та пропонувалось на вибір або 27.07.2023, або 01.08.2023, та саме останній обрав дату засідання - 01.08.2023.
По-третє, в судовому засіданні 13.07.2023 представником відповідача - адвокатом Крупським В.В. зазначалось, що йому необхідно 1,5-2 тижні для відібрання додаткових пояснень у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" щодо правовідносин сторін та на запитання суду він повідомив, що два тижні - більш ніж достатньо ("з верхом"). Натомість, у клопотанні про відкладення судового засідання адвокат Крупський В.В., посилаючись на відсутність керівника відповідача на території міста Києва, вказує, що йому потрібний додатковий незначний час для відібрання пояснень з нотаріальним їх посвідченням. Жодних інших причин (окрім як відсутністю керівника в м. Києві) неможливості подання ним протягом встановленого судом строку заяви свідка - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" заявником не зазначено.
Однак, суд не вбачає перешкод у поданні заяви свідка - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" з нотаріальним посвідченням, навіть за умови відсутності останнього у м. Києві (хоча жодних доказів такої відсутності до клопотання не долучено), оскільки приватні та державні нотаріуси працюють не лише в м. Київ (в той час як підстав вважати, що директор відповідача - ОСОБА_1 покинув територію України під час воєнного стану у суду немає, а відповідач про це не зазначає), а пересилання такої заяви суду або довіреній особі не займає багато часу.
З огляду на наведене суд визнає неповажними причини неявки представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" в судове засідання та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.
Отже, сторони своїх представників у судове засідання 01.08.2023 не забезпечили, повідомлені відповідачем причини неявки в судове засідання визнані судом не поважними, а в задоволенні його клопотання про відкладення судового засідання судом було відмовлено, натомість позивач просив здійснювати розгляд справи №910/7204/23 без участі його представника, відтак суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" стверджує, що ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року було укладено у спрощений спосіб договір оренди обладнання, а саме: підйомника Optimum 8 HJ 999, підйомника Optimum 8 HВ153 та підйомника Optimum 8 HК158, які були оформлені шляхом складення сторонами актів передачі в оренду №2677 від 05.11.2021, №2774 від 15.11.2021 та наступних актів надання послуг:
- за актом надання послуг №4047 від 12.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" у користування з 08.11.2021 по 12.11.2021 (5 днів) підйомники Optimum 8 HJ 999 та Optimum 8 HК158, за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання, а також надано послугу транспортування (доставки, зворотного вивозу) такого обладнання вартістю 3 333,33 грн. Загалом з ПДВ вартість оренди та послуги склала 13 600,00 грн.;
- за актом надання послуг №4096 від 18.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" у користування з 13.11.2021 по 18.11.2021 (5 днів) підйомники Optimum 8 HJ 999 та Optimum 8 HК158, за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 9 600,00 грн.;
- за актом надання послуг №4148 від 23.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" у користування з 16.11.2021 по 23.11.2021 (7 днів) підйомник Optimum 8 HВ153 за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день, а також надано послугу транспортування (доставки, зворотного вивозу) такого обладнання вартістю 3 333,33 грн. Загалом з ПДВ вартість оренди та послуги склала 10 720,00 грн.;
- за актом надання послуг №4176 від 26.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 у користування з 19.11.2021 по 26.11.2021 (7 днів) та підйомник Optimum 8 HВ153 у користування з 24.11.2021 по 26.11.2021 (3 дні), за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 16 320,00 грн.;
- за актом надання послуг №4413 від 30.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153 у користування з 27.11.2021 по 30.11.2021 (3 дні), за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 8 640,00 грн.;
- за актом надання послуг №4931 від 31.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153 у користування з 01.12.2021 по 31.12.2021 (26 днів), за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 74 880,00 грн.;
- за актом надання послуг №228 від 31.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153 у користування з 03.01.2022 по 31.01.2022 (22 дні), за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 63 360,00 грн.;
- за актом надання послуг №642 від 23.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153 у користування з 01.02.2022 по 23.02.2022 (20 днів), за ціною 800,00 грн. без ПДВ за день за одиницю обладнання. Загалом з ПДВ вартість оренди склала 57 600,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" обставини укладення договорів оренди заперечуються та відповідач вказує, що між сторонами не відбувалось прямих перемовин, а умови користування обладнанням та оплати узгоджувала третя сторона, яка вийшла з перемовин до передачі обладнання, а попередні усні домовленості передбачали отримання обладнання із метою ознайомлення із його технічними характеристиками (рекламна акція позивача) та передбачали оплату лише за фактичний час використання у першому місяці користування ним із можливістю продовження строків подальшого використання та відстрочкою платежів. Щодо актів надання послуг, то відповідач вказує, що вони мають дефекти - не містять ПІБ представника замовника та часу і місця їх складення, тому не можуть вважатись належними доказами по справі.
Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграммах, якими обмінялися сторони.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовати стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що сторонами було укладено у спрощений спосіб договір, предметом якого було передання у користування відповідачу підйомників Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153, з огляду на наступне.
По-перше, акти надання послуг №4047 від 12.11.2021, №4096 від 18.11.2021, №4148 від 23.11.2021, №4176 від 26.11.2021, №4413 від 30.11.2021, а також акти передачі в оренду №2677 від 05.11.2021, №2774 від 15.11.2021 містять підписи представників, що скріплені печатками сторін.
Дійсно, у даних актах не вказано ПІБ особи, яка виконала підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП", однак в актах надання послуг зазначено посаду такої особи - директор (при цьому, підписи на даних актах виконані від імені керівника відповідача як у верхній частині акту, так і в нижній та скріплені печаткою).
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" з 17.09.2012 по даний час є ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача, що у актах надання послуг не зазначено місця їх складення, то вони не відповідають дійсності, оскільки у актах назначено, що місце їх складення - м. Київ, та об'єкт - вул. Глибочицька, 44.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній станом на дати складення актів):
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Зважаючи на те, що під підписом особи, яка мала виконати його від імені відповідача, зазначено, що такий підпис виконується директором, що в свою чергу дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій, то, на думку суду, такий недолік не є підставою для невизнання господарської операції.
По-друге, в матеріалах справи містяться докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" користування обладнанням та послуги транспортування. Так, на підставі актів надання послуг №4047 від 12.11.2021 та №4096 від 18.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" рахунки на оплату №5093 від 05.11.2021 та №5155 від 12.11.2021, які були повністю оплачені відповідачем згідно платіжних інструкцій №3047 від 05.11.2021 та №3059 від 12.11.2021 (у призначенні платежу у платіжних інструкціях містяться відповідні посилання на виставлені позивачем рахунки).
Тобто навіть якщо припустити, що спірні акти не були підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП", то відповідач прийнявши у користування спірне обладнання та, оплативши кошти за користування ним, схвалив відповідний правочин.
По-третє, судом враховано, що відповідач у відзиві на позов жодним чином не вказує, що підписи на спірних актах виконані не директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" (підроблені), а лише посилається на сам факт не зазначення ПІБ підписанта, як на підставу для висновку про неналежність актів як доказів по справі.
Також відповідач у відзиві не заперечує прийняття у листопаді 2021 року у тимчасове користування від позивача підйомників Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153, однак вказує, що сторонами не досягнуто згоди щодо розміру платежів за договором та строків оплати за користування.
При цьому, відповідач хоч і посилається на те, що в домовленостях між сторонами приймала участь третя особа, а попередні усні домовленості передбачали отримання обладнання із метою ознайомлення із його технічними характеристиками (рекламна акція позивача), проте жодної конкретної інформації (хоча б назви) щодо такої особи не вказує, жодних доказів на підтвердження таких обставин (наприклад, листування, в т.ч. електронного, в месенджерах тощо) не надає.
Таким чином, наведені доводи відповідача є знеособленими та непідтвердженими жодними доказами, що унеможливлює їх перевірку судом.
По-четверте, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, які були зареєстровані позивачем за наслідками господарських операцій, оформлених актами надання послуг №4047 від 12.11.2021, №4096 від 18.11.2021, №4148 від 23.11.2021, №4176 від 26.11.2021, №4413 від 30.11.2021, №4931 від 31.12.2021, №228 від 31.01.2022, №642 від 23.02.2022.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.
З дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття її органам податкової служби) вони відображаються в електронному кабінеті обох контрагентів (постачальника/виконавця та покупця/замовника) у Державній податковій службі України, а відтак відповідач міг та повинен був дізнатись про їх реєстрацію.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суд враховує фактичні дії як постачальника послуги, так і покупця послуги щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку орендного користування спірним обладнанням.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" хоч і заперечує орендне оплатне користування спірним обладнанням, але одночасно реєструє податкові накладні на оренду обладнання і закупівлю послуг (транспортування) та формує як отримувач (покупець) податковий кредит за фактом користування обладнанням на підставі спірних актів наданих послуг, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими актами, що не може бути визнано добросовісною та розумною поведінкою відповідача.
У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому акти наданих послуг (в тому числі, виписані однією стороною (постачальником/продавцем/виконавцем) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту надання у користування обладнання та надання послуг від контрагента на визначену суму, так як відповідач вчинив юридично значимі дії, зокрема відобразив податковий кредит за вказаними господарськими операціями з позивачем.
Тотожна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
З огляду на наведене та враховуючи, що акти надання послуг містять реквізити сторін, найменування майна (що передається в найм), вартість найму (вартість оренди), найменування послуги (транспортування) та її вартість, суд прийшов до висновку, що сторонами у спрощений спосіб було укладено змішаний договір, який містить в собі елементи як договору оренди (в частині надання у користування підйомників), так і договору надання послуг (в частині транспортування таких підйомників на об'єкт відповідача та їх вивіз).
Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" у користування підйомників Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та Optimum 8 HВ153, а також надання позивачем відповідачу послуг з доставки/зворотного вивозу такого обладнання підтверджується актами надання послуг №4047 від 12.11.2021 та №4148 від 23.11.2021, в той час як всі інші акти - №4096 від 18.11.2021, №4176 від 26.11.2021, №4413 від 30.11.2021, №4931 від 31.12.2021, №228 від 31.01.2022, №642 від 23.02.2022 фактично підтверджують продовження строку користування відповідачем таким майном після його передання в найм.
Також сторонами було складено акт передачі в оренду №2677 від 05.11.2021 щодо передачі в оренду підйомників Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та акт передачі в оренду №2774 від 15.11.2021 щодо передачі в оренду підйомника Optimum 8 HВ153.
Варто відзначити, що відповідачем не заперечується фактичного передання йому спірного обладнання в користування.
Із актів надання послуг вбачається, що підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 перебували в орендному користуванні відповідача з 08.11.2021 по 23.02.2022, а підйомник Optimum 8 HВ153 - з 16.11.2021 по 23.02.2022.
Доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" спірного обладнання раніше визначеного у актах надання послуг періоду матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано (наприклад, складеного сторонами акту повернення майна з орендного користування).
При цьому, зважаючи на специфіку правовідносин орендного користування майном, за підтвердження обставин передання в орендне користування майна та за відсутності доказів повернення такого майна з орендного користування, у орендаря наявний обов'язок сплачувати орендну плату, незалежно від щомісячного оформлення орендного користування майном відповідним актом.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У актах надання послуг №4047 від 12.11.2021 та №4148 від 23.11.2021 сторонами було погоджено, що вартість оренди обладнання складає 800,00 грн. без ПДВ на день за одну одиницю обладнання. Як вбачається із всіх інших актів надання послуг, вартість оренди залишалась незмінною. Наведене спростовує доводи відповідача про недосягнення сторонами домовленості щодо вартості орендного користування майном.
Також у актах надання послуг №4047 від 12.11.2021 та №4148 від 23.11.2021 було погоджено вартість послуг транспортування з доставки, зворотного вивозу обладнання - 3 333,33 грн. без ПДВ за підйомники Optimum 8 HJ 999, Optimum 8 HК158 та 3 333,33 грн. без ПДВ за підйомник Optimum 8 HВ153.
Таким чином, у спірний період Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" повинне було сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" за користування обладнанням та надані послуги кошти в загальному розмірі 254 720,00 грн. з ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу У України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ні з актів надання послуг, ні з актів передачі в оренду не вбачається погодження сторонами строків оплати орендної плати, ні наданих послуг.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на наведені приписи законодавства вбачається, що оскільки сторонами не було погоджено строку/терміну оплати орендної плати та наданих послуг, то орендна плата підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" щомісячно, а надані послуги - протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.
Описом вкладення у лист від 04.04.2023, фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 04.04.2023, поштовою накладною №0420919711751 підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" вимогу про сплату грошових коштів за користування орендованим майном і за надані послуги та за інформацією з пошукової системи Акціонерного товариства "Укрпошта" в мережі Інтернет дана вимога була вручена відповідачу 25.04.2023.
Із наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" на виконання своїх зобов'язань за укладеним сторонами у спрощений спосіб договором було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" 05.11.2021 кошти у розмірі 13 600,00 грн. та 12.11.2021 - кошти у розмірі 9 600,00 грн., загалом 23 200,00 грн.
Доказів оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" орендного користування на наданих послуг в іншій частині - у розмірі 231 520,00 грн. у спірний період відповідачем станом на дату розгляду спору суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" наявна прострочена заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" у розмірі 231 520,00 грн.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг боргу відповідача у розмірі 231 520,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому зазначав, що поніс судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" в межах справи №910/7204/23 здійснювалось адвокатом Філоненком Ярославом Андрійовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000256 від 08.05.2019) на підставі довіреності від 01.01.2023.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було долучено до позовної заяви Договір №1-010120 про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020, укладений між адвокатом Філоненком Ярославом Андрійовичем (адвокат) та позивачем (клієнт), у відповідності до п. 1.1 якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу клієнту щодо представництва його інтересів у судових справах у господарському, адміністративному процесах, як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, а також у виконавчому провадженні.
Пунктом 4.2 Договору №1-010120 про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020 передбачено, що гонорар складається з суми вартості наданих послуг правової (правничої) допомоги, вартість яких узгоджена сторонами у Додатку №1 до цього договору.
Згідно Додатку №1 до Договору №1-010120 про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2020, який також є і актом наданих послуг №178-1-010120 від 03.05.2023, сторонами погоджено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг правничої (правової) допомоги клієнту за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" становить 15 000,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" було прийнято виконані адвокатом роботи/надані послуги за вказаним актом №178-1-010120 від 03.05.2023 без зауважень та на підставі рахунку-фактури №178 від 03.05.2023 здійснено їх оплату, що підтверджується платіжним дорученням №8045 від 03.05.2023 на суму 15 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на складність даної справи, що обумовило її розгляд в судовому засіданні із викликом сторін, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (складання та подання позову до суду, надання суду додаткового обґрунтування позовних вимог, надання відповіді на відзив, надання на вимогу суду додаткових доказів) для належного представництва інтересів позивача в межах даної справи, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" про не співмірність понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідно, встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 126, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостандарт-СП" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43; ідентифікаційний код 33636841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; ідентифікаційний код 35411500) борг у розмірі 231 520 (двісті тридцять одна тисяча п'ятсот двадцять) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 80 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 09.08.2023.
Суддя Р.В. Бойко