Справа № 369/13402/22
Провадження № 2/369/2615/23
Іменем України
09.08.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/13402/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення,
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні нею частиною квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала у власність частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом укладення договору дарування частини квартири між ОСОБА_3 та нею. Дане підтверджується копією договору дарування частини квартири, який посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської нотаріальної контори Київської області від 05.05.2021 року. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інша частини квартири належить відповідачу - ОСОБА_2 . Як власник належної їй на праві приватної власності частини квартири позивачка має право користуватися, розпоряджатися та володіти своїм нерухомим майном. ОСОБА_3 вселив у квартиру квартиранта, який замінив вхідні замки та не впускає її у квартиру за вказівкою власника 1\2 частини квартири ОСОБА_2 . Відповідач, ОСОБА_2 , в свою чергу, також погрожує позивачці фізичною розправою, якщо остання буде вселятися до квартири. чинить перешкоди у користуванні позивачкою квартири, не надає їй ключі від квартири, чим порушує її право на володіння, користування та розпорядження частиною квартири. Позивачка неодноразово зверталася до поліції з заявами про те, що вона позбавлена можливості вселитися до квартири та користуватися нею та особа, яка проживає в квартирі, як квартирант, а також співвласник ОСОБА_2 (відповідач в справі) не допускають її до житла та не надають їй ключі від квартири, а також погрожують їй фізичною розправою. Однак, органи поліції не приймають ніяких дій щодо відновлення прав позивачки, стверджуючи про відсутність кримінального правопорушення, що підтверджується довідкою поліції відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, видану на заяву позивачки від 17.06.2022р.
Крім того, 07.04.2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено рішення у справі № 369/10024/16-ц за позовом ОСОБА_2 (відповідача в даній справі) до ОСОБА_3 з аналогічними вимогами про усунення перешкод у користуванні частини квартири шляхом вселення до частин квартири ОСОБА_2 . Тобто, сам відповідач, ОСОБА_2 , також в свій час не міг вселитися до квартири та був змушений звертатися з аналогічними вимогами до суду. А зараз сам чинить перешкоди у вселенні відповідачки, розуміючи наслідки звернення її до суду та подальше її вселення за рішенням суду. Крім того, слід зауважити, що даним рішенням було встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , яким виділено ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м., а ОСОБА_3 виділино у користування житлову кімнату площею 16,7 кв.м., а кухню площею 6,0 кв.м., ванну кімнату площею 1,9 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 4,6 кв.м. залишино у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Тому позивач вважає, що порядок користування квартирою був визначений рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2017 року та не потребує встановлення в даній справі такого порядку, оскільки позивачка ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що її права, як власниці частини кварти, грубо порушені відповідачем та можуть бути поновленні лише за рішенням суду за позовом про усунення перешкод позивачці ОСОБА_1 у користуванні її власністю шляхом вселення її до частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2022 року, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 18.04.2023 року закрито підготовче провадження в цивільній справі, призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання 09.08.2023 року відповідач не з'явився, про дату та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов не подав.
09.08.2023 року позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала у власність частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом укладення договору дарування частини квартири між ОСОБА_3 та нею. Дане підтверджується копією договору дарування частини квартири, який посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської нотаріальної контори Київської області від 05.05.2021 року. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інша частини квартири належить відповідачу - ОСОБА_2 . Як власник належної їй на праві приватної власності частини квартири позивачка має право користуватися, розпоряджатися та володіти своїм нерухомим майном. ОСОБА_3 вселив у квартиру квартиранта, який замінив вхідні замки та не впускає її у квартиру за вказівкою власника 1\2 частини квартири ОСОБА_2 . Відповідач, ОСОБА_2 , в свою чергу, також погрожує позивачці фізичною розправою, якщо остання буде вселятися до квартири. чинить перешкоди у користуванні позивачкою квартири, не надає їй ключі від квартири, чим порушує її право на володіння, користування та розпорядження частиною квартири. Позивачка неодноразово зверталася до поліції з заявами про те, що вона позбавлена можливості вселитися до квартири та користуватися нею та особа, яка проживає в квартирі, як квартирант, а також співвласник ОСОБА_2 (відповідач в справі) не допускають її до житла та не надають їй ключі від квартири, а також погрожують їй фізичною розправою. Однак, органи поліції не приймають ніяких дій щодо відновлення прав позивачки, стверджуючи про відсутність кримінального правопорушення, що підтверджується довідкою поліції відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, видану на заяву позивачки від 17.06.2022р.
07.04.2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено рішення у справі № 369/10024/16-ц за позовом ОСОБА_2 (відповідача в даній справі) до ОСОБА_3 з аналогічними вимогами про усунення перешкод у користуванні частини квартири шляхом вселення до частин квартири ОСОБА_2 . Тобто, сам відповідач, ОСОБА_2 , також в свій час не міг вселитися до квартири та був змушений звертатися з аналогічними вимогами до суду. А зараз сам чинить перешкоди у вселенні відповідачки, розуміючи наслідки звернення її до суду та подальше її вселення за рішенням суду. Даним рішенням було встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , яким виділено ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м., а ОСОБА_3 виділино у користування житлову кімнату площею 16,7 кв.м., а кухню площею 6,0 кв.м., ванну кімнату площею 1,9 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 4,6 кв.м. залишино у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Як зазначено в ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Пункт 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи існування порушення права позивачки відповідачем на володіння, користування та розпорядження частиною квартири суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні частиною квартири, яка знаходиться за адресою: : АДРЕСА_2 .
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення - задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні нею частиною квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 09.08.2023 року.
Суддя А.В. Янченко