Справа № 562/1488/23
"02" серпня 2023 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Мички І.М.
з участю секретаря Щербак В.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -
В обґрунтування позову зазначено, що 24 січня 2023 року вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області, який набрав законної сили , ОСОБА_2 був визнаннй винним у вчиненні кримінального праовпорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України .
Відповідно до вищевказаного вироку суду 04 серпня 2022 року близько 22 год. 30 хв. Відповідач перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 викрав з портфеля, який знаходився у коридорі будинку , грошові кошти в сумі 1200 польських злотих , що відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 04 серпня 2022 року становило 9524 ( дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 88 коп., чим спричинив позивачу, як потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 визнаний потерпілим. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Вироком суду внаслідок злочинних дій відповідача позивачу заподіяно матеріальну шкоду в сумі 9524 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири ) гривні 88 коп. і ця обставина є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.01.2023 року у справі ОСОБА_2 було визнано винуватим та призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 ( п'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням , встановивши іспитовий строк тривалістю 1 ( один) рік.
Крім того, зі змісту вироку вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 цивільний позов в рамках розгляду кримінальної справи не заявляв.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов'язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.
Належність та допустимість доказів визначають ст.ст. 77,78 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Вироком суду, який набрав законної сили, було встановлено, що внаслідок злочинних дій відповідача позивачу було завдано матеріальну шкоду в сумі 9524,88 грн., та зазначену шкоду відповідач в добровільному порядку позивачу не відшкодував та доказів зворотному матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог завдання позивачу матеріальної шкоди внаслідок злочинних дій відповідачів знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду в сумі 9524 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири ) гривні 88 коп., в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням -задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 9524 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири ) гривні 88 коп.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя