Справа № 562/2679/23
"02" серпня 2023 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді Мички І.М.
за участю секретаря Щербак В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на житловий будинок,-
Позивач звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області з вищевказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2021 року вона набула права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер 5622655400:05:001:0016. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Договору купівлі-продажу житлового будинку між нами укладено не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що позбавляє її можливості укласти договір купівлі-продажу спірного будинку.
У судове засідання сторони не з'явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Мізоцької селищної ради Рівненського району подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши думки учасників процесу, що з'явились, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2021 року ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер 5622655400:05:001:0016.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказаній земельній ділянці зареєстрований житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п. п. 3, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.3 ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.
У відповідності до приписів статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 380 ЦК України визначено, що житловий будинок є будівля капітального типу, споруджена із дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об'єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.
Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю ( ч.1 ст.188 ЦК України). Фактично земельна ділянка і будинок ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. адже будинок неможливо використовувати без земельної ділянки і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об'єкта нерухомості, розміщеного на ній.
Закон України від "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості" встановлює обов'язковість одночасного оформлення прав та земельну ділянку у зв'язку з переходом прав на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок), який на ній розміщено, а також зворотній порядок одночасного переходу прав на нерухоме майно у випадку переходу права на земельну ділянку, на якій розташовано вказане нерухоме майно ( житловий будинок)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 дійшла наступного висновку "якщо право власності на об'єкт нерухомого майна та на земельну ділянку, на якій він розташований, належить одній особі, то відчуження об'єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомого майна суперечить закону.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що позивач є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та не є спадкоємцем попереднього власника - позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 13, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321, 321,392 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 258-259, 263 ч. 4, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на житловий будинок задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , рнкопп НОМЕР_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя