31.07.2023 Справа № 363/130/23
31 липня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мацьовитій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Вишгородської міської ради, треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення, державного акту та повернення у постійне користування земельної ділянки,
встановив:
представник позивача звернулася до суду з даним позовом, в якому просила усунути перешкоди у здійсненні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» права постійного користування та розпоряджання земельними ділянками: площею 0,0143 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:6007, цільове призначення - для колективного садівництва; площею 0,0157 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:6006 цільове призначення - для колективного садівництва; 0,0169 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:6019, цільове призначення - для колективного садівництва; 0,0131 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:6020 цільове призначення - для колективного садівництва; земельною ділянкою площею 0,0806 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, що розташована в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області шляхом:
- визнання недійсним Рішення тридцять першої сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га для ведення колективного садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8»;
- визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 296841 на право власності на земельну ділянку площею 0,1072 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 10 червня 2011 року №322180001002359.
Також просила повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, що розташовані в СТ «Дніпро-8» Вишгородської міської ради Київської області у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Свої вимоги мотивує тим, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» є постійним користувачем земельної ділянки 294 га у Вишгородському районі Київської області, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993 року (планшет №5).
Посилалась на те, що з земель лісгоспу від'єднано та передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, площею 0,0600 га без відома та погодження лісгоспу.
Також вважає, що згідно листа ВО «Укрдержліспроект» №530 від 12.08.2019 року вказана вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020, які утворилися шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, накладаються на землі лісогосподарського призначення та які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а саме повністю накладаються на землі лісгоспу Хотянівського лісництва квартал №892 виділ 3.
Зазначила, що оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро-8», вона не могла бути надана фізичним особам, як членам товариства, оскільки зазначена земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалось, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало. Вказане також підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування.
Вважала, що Вишгородська міська рада незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки дані дії відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та з обов'язковим погодженням органу з питань лісового господарства.
Посилалась також, що факт протиправності та незаконності винесення рішення 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 встановлений у безліч справах, що набрали законної сили.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до суду відзив, у якому зазначила, що подані позивачем документи свідчать про належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 площею 0,0600 га до категорії земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, той факт, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення виключає можливість її віднесення до земель лісогосподарського призначення.
Крім того, зауважила, що судові рішення, на які посилається позивач, не містять у собі жодних висновків, щодо незаконності рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 площею 0,0600 га та має доводитися позивачем у загальному порядку на підставі відповідних достатніх, належних, допустимих доказів і не може базуватися на преюдиції.
Водночас, самим позивачем надано суду документальне підтвердження реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, отже, на даний час він є володільцем спірного нерухомого майна.
Разом з тим, зазначила, що позбавлення громадянина земельної ділянки із побудованим на ній будинком покладає на нього надмірний і непропорційний тягар.
Вважала позов безпідставним, суперечливим та таким, який не підкріплений достатніми, належними і допустимими доказами.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що будь яких рішень щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалося. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення зазначених земельних ділянок не надавало.
Так, для отримання земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_1 повинна була звернутись до Вишгородської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробити проект землеустрою та погодити його, після чого звернутись до Вишгородської міської ради для затвердження вказаного проекту землеустрою, тільки після проведення вказаних дій отримати земельну ділянку у власність.
Таким чином, відведення у приватну власність земельної ділянки для цілей, не пов?язаних з веденням лісового господарства, за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст. 46, 84 ЗК, ст. 7, 8 ЛК та не відноситься до компетенції Вишгородської міської ради.
Вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та з обов?язковим погодженням органу з питань лісового господарства. Однак, Кабінет Міністрів України рішення щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведеної у приватну власність спірних лісових ділянок за рахунок земель ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не приймав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи Кабінету Міністрів України - Зубко К.С. подала суду пояснення, в яких пояснила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з викладених в ньому підстав та просить їх задовольнити.
Представник позивача подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечила.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились про дату, розгляд та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, згідно п. 95 рішення 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року №31/16 про передачу земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_1 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Дніпро-8».
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №316046504 від 25 листопада 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 після реєстрації за ОСОБА_3 30 серпня 2019 року є погашеним, в зв'язку з реєстрацією її поділу.
Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6007, площею 0,0143, 3221810100:38:095:6006, площею 0,0157 га, 3221810100:38:095:6019, площею 0,0169 га, 3221810100:38:095:6020, площею 0,0131 га з цільовими призначеннями для колективного садівництва, що розташовані за адресою: Київська область, м. Вишгород. "Дніпро-8» садове товариство садівницького масиву "Дніпро" є ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №316196256, №316225400, №316225264, №316225325 від 28 листопада 2022 року.
Як передбачено ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об'єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов'язаних із функціонуванням зазначеного об'єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
За положеннями пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
А тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 35 ЗК України встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Відповідно до ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, належні, допустимі достатні докази на обґрунтування обставин позову та порушення прав позивача суду не надано, документів, з яких вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:38:095:6007, 3221810100:38:095:6006, 3221810100:38:095:6019, 3221810100:38:095:6020 утворені шляхом перетворення та відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 суду не подано.
Таким чином, належні, достатні і допустимі докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 стосується спірних земельних ділянок, які належать відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, які саме земельні ділянки утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, як об'єкти цивільних прав та які зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та в Державному земельному кадастрі, зі справи не вбачається, докази цього в справі відсутні і суду не надані.
Дані про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181 на даний час існує, як об'єкт цивільних прав, в справі відсутні, а тому не позов щодо неї задоволеним бути не може.
Крім того, сам лише фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і таксаційних виділів Хотянівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів, вказаних обставин достатньо не підтверджує та не є належно оформленою земельно-кадастровою документацією згідно вказаних вище вимог Закону.
Відповідний лісовпорядний планшет, тобто належні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, складені і затверджені з дотриманням вимог згаданого вище законодавства України, який би містив позначення відповідних квадратів та виділів земель лісогосподарського призначення, що існував на момент виникнення спірних правовідносин, а також лист від ВО «Укрдерліспроект», який би підтверджував накладання земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, суду не подано.
Разом з тим, позивачем надано суду докази тільки того, що єдиним володільцем зазначених вище спірних земельних ділянок є відповідач ОСОБА_2 .
Відтак, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що зазначені земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення лісового фонду Хотянівського лісництва в кварталі 892, виділ 3, а також те, що Вишгородська міська рада незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, а дані дії відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а тому позов є необґрунтованим та недоведеним, і підстав для його задоволення судом не встановлено.
Разом з тим, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Посилання в позові на низку судових рішень є невизначеним, належним чином завірених цих копій суду не надано. Яким чином встановлені в них обставини стосуються спірних земельних ділянок та відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є недоведеним, коли вказані особи участі в зазначених у позові справах не брали.
У той же час, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи державного акту про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0181, що є недотриманням вимогам ч. 6 ст. 177 ЦПК України та підставою для відмови в позові.
Отже позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів в суді позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
в задоволенні позовної заяви відмовити.
Повне судове рішення складено 10 серпня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», знаходиться за адресою: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00992094.
Відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вишгородська міська рада, ЄДРПОУ 04054866, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1
Треті особи: Кабінет Міністрів України, ЄДРПОУ 00019442, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.
ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя