09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 480/12346/21
адміністративне провадження № К/990/25711/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року
у справі №480/12346/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 168 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички прокурором Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 409к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в органах прокуратури на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської обласної прокуратури, з 23.10.2021;
- допустити ОСОБА_1 до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьева, 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 291 404,48 грн, починаючи з 23.10.2021 до моменту фактичного поновлення на публічній службі з розрахунку середньоденної заробітної плати;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в органах прокуратури з 23.10.2021 та на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури з 23.10.2021 або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської обласної прокуратури з 23.10.2021 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за 1 місяць.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним і скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 168 від 13.09.2021 року про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички прокурором Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 409к від 19.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області.
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021 року.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 66 676,08 грн.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021 року.
Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7790,96 грн з відрахуванням податків та зборів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано позиції Верховного Суду, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17, від 14 липня 2022 року у справі № 340/2428/20 щодо меж судового розгляду.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ч. 2 статті 9 КАС України) при перегляді справи в апеляційному порядку, а не до неправильного застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні (з огляду на незастосування судом цієї норми в оскаржуваній постанові).
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції у цій справі, а саме щодо застосування положень пунктів 16, 17 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» без взаємозв'язку з пунктом 7 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації (№221) та пунктом 11 Порядку роботи кадрових комісій (№233)) та положення ч. 2 статті 9 КАС України, викладеного у постановах від 30.11.2022 року у справі № 600/6322/21-а, від 09.02.2023 року у справі №380/21729/21 та №280/11332/21, від 21.02.2023 року у справах №260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, №420/23667/21, від 23.02.2023 року у справах №160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21, від 20.04.2023 року у справі №140/13818/21.
Проте у касаційній скарзі відсутні доводи на спростування мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції. Заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проходження прокурорами атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв'язку з обґрунтуванням доводів відступу від правового висновку, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
При цьому слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на сформовану Верховним Судом сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Крім того, відсутні постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
При цьому позивач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, пунктів 16, 17 розділу II Закону №113 у взаємозв'язку з пунктом 7 розділу І Порядку №221 (щодо задоволення кадровою комісією заяви про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки), пунктом 11 Порядку № 233 (щодо права кадрової комісії приймати процедурні рішення, пов'язані з її діяльністю) з урахуванням наявності чинного рішення кадрової комісії про призначення нової дати проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, з'ясування його правової природи та належності до категорії ПРОЦЕДУРНИХ та одночасної наявності прийнятого пізнішою датою рішення кадровою комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, а також частиною 2 статті 9 КАС України у контексті правомірності виходу судами за межі позовних вимог у частині надання правової оцінки чинному рішенню кадрової комісії про призначення нової дати іспиту на загальні здібності, законність якого не оскаржувалася сторонами ні в порядку відомчого контролю, ні в судовому порядку.
При цьому, скаржник, визначаючи підставами касаційного оскарження пункт 2 та 3 частини 4 статті КАС України, зазначає одній й ті ж норми права.
Але такі підстави є взаємовиключними, та не можуть вважатись судом належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №480/12346/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська