09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/11175/19
адміністративне провадження № К/990/25557/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/11175/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07 вересня 2018 року №3232/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14 серпня 2018 року»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу від 14 серпня 2018 року, зареєстровану 21 серпня 2018 року за №26854-33-18;
- визнати протиправними дії Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича щодо передачі Міністерству юстиції України скарги від 16 листопада 2018 року на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України;
- визнати протиправними дії Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, які полягають у не розгляді скарги від 16 листопада 2018 року на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07 вересня 2018 року №3232/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14 серпня 2018 року». Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу від 14 серпня 2018 року та зареєстровану 21 серпня 2018 року за №26854-33-18. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року скасовано в частині задоволених позовних вимог. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
20 липня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Слід зазначити, що зміст даної касаційної скарги аналогічний попередньо поданій скарзі. У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
Верховний Суд повторно наголошує скаржнику наступне.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає постанови Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не зазначає який саме висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Так, у тексті касаційної скарги указано про відсутність висновку Верховного Суду щодо: засвідчення копій документів фізичними особами під час застосування Закону №755- IV; застосування статті 58 Конституції України до норм статті 34 Закону №755-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» №2255-IX від 12 травня 2022 року (щодо вимог до оформлення скарги та порядку її розгляду).
Водночас обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою звернення до Суду із даною скаргою є, також, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Однак, з огляду на те, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, то обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.
Водночас необхідні посилання на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України та обґрунтування таких посилань у тексті касаційної скарги відсутні.
Також, Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на судові рішення у справі незначної складності, у скарзі заявник має навести випадки, визначені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких судові рішення у справі незначної складності мають бути переглянуті судом у касаційному порядку.
Суд зазначає, що скаржником так і не були враховані зауваження, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 червня 2023 року.
При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/11175/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська