09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 400/10727/21
адміністративне провадження № К/990/27354/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури";
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення за період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", вiд 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошовою забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу", вiд 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" та наказів Міністра оборони України вiд 11 червня 2008 року №260 та вiд 07 червня 2018 року №260 та виплатити різницю мiж фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та iншим працiвникам органів прокуратури".
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2017 року до 01 березня 2018 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структyри та умов оплати працi працiвникiв органiв прокуратури", вiд 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структyри та умов грошовою забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу", вiд 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу та деяких iнших осiб" та наказiв Міністра оборони України вiд 11 червня 2008 року №260 та вiд 07 червня 2018 року №260 та виплатити рiзницю мiж фактично отриманим та належним пiсля перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування частини восьмої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, а також пунктів 1, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №640/19556/18 та застосованих судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Водночас мотиви скаржника зводяться до незгоди із застосованою судом апеляційної інстанції постановою Верховного Суду, що є неналежним обґрунтуванням пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України щодо наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладеної у наведеної вище постанові.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Крім того, в ухвалі від 03 серпня 2023 року Верховний Суд детально роз'яснив вимоги до касаційної скарги, передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Подана повторно касаційна скарга містить аналогічні обґрунтування підстав касаційного оскарження, яким вже була надана оцінка в ухвалі про повернення касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак