08 серпня 2023 р. № 400/1657/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вул. Одеська, 17, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500,
про:скасування рішення та дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просив суд: скасувати рішення відповідача про призов позивача на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації.
Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив про те, що він є тимчасово переміщеною особою, проживає разом зі своєю сім'єю та має на утриманні трьої малолітніх дітей. Звернувшись до відповідача з заявою про надання відстрочки від мобілізації, позивач всупереч вимогам Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" отримав повістку для відправки у війська на 16.02.2023р. Позивач вважає, що відповідачем порушено абз.4 ч.1 ст.23 вказаного вище Закону, якою визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають трою та більше дітей до 18 років.
Відповідач у відзиві на позов вказав, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Зокрема, відповідачем не видавалось наказу про призов ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації. На заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідачем надіслано листа-відповідь від 21.02.2023р. за вих.№ 1059, відповідно до якого позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову під час мобілізації. 13.02.2023р. позивачу в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку про явку на 16.02.2023р. до Вознесенського РТЦК та СП для комплектування військової частини ЗС України, проте 16.02.2023р. позивач не з'явився до відповідача за відповідною повісткою, тому не включався до списку відповідної команди для комплектування військової частини та відповідно не включався до поіменного списку військовослужбовців оскаржуваного ним наказу. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Позивач 02.02.2023 року був викликаний до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нібито для уточнення облікових даних.
Позивач 02.02.2023р. надав відповідачу всі необхідні документи, в тому числі свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про укладення шлюбу та інш. Згоди на проходження військової служби, відповідно до ст. 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач не надав.
Проте, позивачеві було вручено повістку на відправку у війська на 16 лютого 2023р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 09.02.2023 року особисто звернувся до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою, в якої просив надати йому відстрочку від призову на підставі абз. 4 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
17.02.2023р. представник позивача адвокат Сулима В.В. засобами електронного зв'язку звернувся до Вознесенського районноготериторіального центру комплектування та соціальної підтримки та до Миколаївського обласного ТЦКтаСП з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо розгляду заяви позивача.
Проте, станом на час подання даного позову до суду, відповідь на запит ні позивачем , ні його адвокатом не отримана.
Позивач вважає, що відповідач, фактично відмовив йому в наданні відстрочки від призову на підставі абз. 4 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На думку позивача, він має право на відстрочку від призову на службу в період мобілізації на підстав того, що на його утриманні перебуває трьоє малолітніх дітей, що передбачено абз.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За таких підстав позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 3 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"№ 3543 встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Позивач у позові зазначає, що він не надавав згоду на призов його на військову службу по мобілізації, тому просить суд скасувати рішення відповідача про призов позивача на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації посилаючись на ст.23 Закона№3543.
При цьому суд зауважує, що при прийнятті спірного наказу до повноважень командира військової частини не належить питання правомірності або неправомірності призову військовозобов'язаного на військову службу.
Чинним законодавством не передбачено, що при зарахуванні військовослужбовця до списків особового складу військової частини командир частини повинен був з'ясовувати обставини передбачені ст.23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому правові підстави для скасування спірного наказу відсутні та позов в цій частині задоволенню не підлягає.
В позові позивач також зазначає, що він не підлягає відстроченню вд прзов уна службу в період мобілізації, оскільки він є багатодітним батьком та має на утриманні троє дітей віком до 18 років.
При цьому, підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232.
Відповідно підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин- серпень 2022) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Разом з тим, 01.10.2022 набрали чинності внесені Законом № 2599-IX від 20.09.2022 до підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 зміни щодо того, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відтак, військовослужбовець, у якого перебувають на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років має право на звільнення з військової служби.
Позивач надав суду довідку Вознесенської міської ради від15.02.2023р. №110 про склад сім'ї, яка складається з: ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_3 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 син, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також позивач надав суду копії свідоцтв про народження дітей та копію свідоцтва пр шлюб.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття(ст.180 СК України).
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.(ст.181 СК України)
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу( ст.268СК України).
Відтак, батьки повинні утримувати неповнолітню дитину. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій формі. Також обов'язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ним проживають , виникає, якщо у них немає батьків діда, баби, повнолітніх братів та сестер.
Факт наявності в складі сімї позивача трьої неповнолітніх дітей, які проживають з позивачем однією сім'єю, не підтверджують факту утримання позивачем цих трьох неповновлітніх дітей.
Надана позивачем до справи довідка про склад сімї не є тотожною довідці про знаходження на утриманні у позивача таких дітей. з їх утримання. Тож, матеріали справи не містять доказів утримання позивачем його неповнолітнії дітей.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Одеська, 17, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, код ЄДРПОУ 09611290) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов