65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2304/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2304/21
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )
До відповідача: Автогаражного кооперативу „Шкільний" (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 126/1; код ЄДРПОУ 20993925)
про стягнення 403111,95 грн.
Представники:
від позивача - Павлишин Ю.М., адвокат за ордером
від відповідача - Нечепуренко І.О., адвокат за ордером
Встановив: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Автогаражного кооперативу „Шкільний" про стягнення грошової компенсації вартості майна у кооперативі у зв'язку із виключенням із членів у розмірі 132867,00 грн., інфляції у розмірі 20062,92 грн., 3% річних у розмірі 9965,03грн., грошової компенсації завданої матеріальної шкоди у розмірі 48950,00 грн. та грошової компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 181817,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2021р. позовну заяву ОСОБА_1 від 03.08.2021р. вх. № ГСОО 2392/21 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
20.08.2021р. до господарського суду Одеської області представником позивача подано заяву про виконання ухвали господарського суду Одеської області від 05.08.2021р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2023р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2304/21. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" вересня 2021 р. о 16:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду, а також письмові пояснення з приводу заявленого позивачем клопотання про витребування доказів. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.09.2021р. о 16:00.
Одночасно з поданням позовної заяви до суду, ОСОБА_1 було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Автогаражному кооперативу „Шкільний" в межах суми вимоги, а саме: 403111,95 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2021р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 03.08.2021р. вх. № ГСОО 2-991/21.
20.09.2021р. до суду відповідачем було надано відзив на позову заяву.
20.08.2021р. до суду ОСОБА_1 було подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у позивача відомості та документи, на підставі яких ОСОБА_2 набув та припинив членство у кооперативі, відомості та документи щодо будівництва та джерела фінансування будівництва гаражу № НОМЕР_2 у кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 ; відомості та документи, на підставі яких ОСОБА_1 набула та припинила членство у кооперативі; відомості та документи про ринкову оцінку гаражу № 843 у Кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , на момент припинення членства ОСОБА_1 , а саме 25.12.2016 року; відомості та документи із прийому-передачі гаражу № 843 у кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , за період 2016-2021 років; відомості та документи щодо особи, яка виявила бажання користуватися гаражем №843 у Кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , сплатила заборгованість за членськими внесками, сплатила оцінку та оціночну вартість, за якою передано вказаний гараж такій особі, відомості про членство нового користувача гаражу; правовстановлюючі документи та технічну документацію на земельну ділянку Кооперативу за адресою: АДРЕСА_2 та правовстановлюючі документи і технічний паспорт на споруди Кооперативу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; статут Кооперативу, в редакціях 2007-2021 років; документ затверджений кооперативом, який встановлює порядок зберігання документів Кооперативу; відповідь кооперативу на вимогу ОСОБА_1 про отримання грошової компенсації вартості майна від 01.07.2021 року, що вручено Кооперативу 13.07.2021 року; документи, які підтверджують будівництво Кооперативом гаражу №843 за адресою: АДРЕСА_2 , а тому числі проектно-кошторисна документація, чи інших гаражів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2021р. клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2021р. про витребування доказів задоволено частково.
22.09.2021р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.10.2021р. о 10:30.
06.10.2021р. до суду відповідачем були надані пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.
25.10.2021р. до суду позивачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.
25.10.2021р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з непрацездатністю судді Д'яченко Т.Г. у період з 25.10.2021р. по 10.11.2021р. включно.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2021р. призначено підготовче засідання у справі на "15" листопада 2021 р. о 12:50. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.11.2021р. о 12:50.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2304/21 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на "06" грудня 2021р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.12.2021р. о 12:30.
06.12.2021р. позивачем було надано клопотання про застосування в порядку процесуального примусу стягнення з відповідача штрафу.
06.12.2021р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2021р.
Приймаючи до уваги, що 09 грудня 2021р. з 11 год. 15 хв. до 12 год. 25 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, судове засідання не відбулось.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2021р. призначено підготовче засідання у справі на "17" грудня 2021 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.12.2021р. о 12:00.
13.12.2021р. до суду відповідачем було надано пояснення на клопотання позивача від 06.12.2021р.
17.12.2021р. до суду позивачем було надано клопотання про призначення експертизи.
17.12.2021р. судом було оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 06.12.2021р.
20.12.2021р. відповідачем надано заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи.
21.12.2021р. до суду позивачем було надано клопотання про призначення експертизи у новій редакції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2021р. клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи від 17.12.2021р. вх. № ГСОО 34175/21 з урахуванням доповнень від 21.12.2021р. задоволено частково. Призначено у справі №916/2304/21 судову експертизу. Проведення судової експертизи доручено судовому експерту Голєву Олексію Анатолійовичу (ТОВ ОФ „Інюг-Експертиза", м. Одеса, Фонтанська дорога, 16/8, оф. 6, свід. №1479). На вирішення судової експертизи поставлено наступне питання: Яка ринкова вартість, станом на момент припинення членства ОСОБА_1 у Автогаражному кооперативі „Шкільний", а саме станом на 25.12.2016р. майна - гаражу № НОМЕР_2 , розташованого у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 126/1? В іншій частині клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи залишено без задоволення.
Провадження у справі №916/2304/21 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/2304/21 надіслано на адресу судового експерта Голєва Олексія Анатолійовича (ТОВ ОФ „Інюг-Експертиза", м. Одеса, Фонтанська дорога, 16/8, оф. 6.).
28.01.2022р. до суду від судового експерта надійшло клопотання щодо забезпечення доступу до об'єкта експертизи, уточнення технічного стану об'єкта експертизи на дату оцінки, а також здійснення оплати за провадження оціночно-будівельної експертизи №665 по справі №916/2304/21.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2022р. поновлено провадження у справі №916/2304/21. Підготовче засідання у справі призначено на "02" березня 2022 р. о 10:40. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з клопотанням судового експерта та надати до суду письмові пояснення. Викликано учасників справи у судове засідання на 02.03.2022р. о 10:40.
24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 рекомендовано зборам суддів та суддям України оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід, зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.
14.03.2022 р. Указом Президента України № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 26 березня 2022р. строком на 30 діб.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022р. рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області продовжити розгляд справ.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2023р. призначено підготовче засідання у справі для розгляду клопотанням судового експерта на "18" квітня 2022 р. о 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 18.04.2022р. о 10:30.
28.03.2022р. до суду відповідачем були надані пояснення стосовно проведення експертизи.
18.04.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.05.2022р.о 11:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2022р. повідомлено позивача по справі №916/2304/21: ОСОБА_1 про судове засідання, яке відбудеться "16" травня 2022 р. о 11:45.
11.04.2022р. до суду позивачем були надані додаткові пояснення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2022р. клопотання судового експерта Голєва Олексія Анатолійовича (ТОВ ОФ „Інюг-Експертиза") від 28.01.2022п. вх. №ГСОО 2547/22 по справі №916/2304/21 розглянуто по суті та задоволено. Забезпечено доступ судовому експерту Голєву Олексію Анатолійовичу до об'єкту дослідження - гаражу № НОМЕР_2 , розташованого у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 126/1. Роз'яснено судовому експерту Голєву Олексію Анатолійовичу, що при оцінці об'єкту дослідження, слід виходити з технічного стану об'єкту - гаражу № НОМЕР_2 , розташованого у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: АДРЕСА_2 , саме станом на момент виключення позивача - ОСОБА_1 з Автогаражного кооперативу "Шкільний", а саме станом на 25.12.2016р. Провадження у справі №916/2304/21 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/2304/21 надіслано на адресу судового експерта Голєва Олексія Анатолійовича (ТОВ ОФ „Інюг-Експертиза", м. Одеса, Фонтанська дорога, 16/8, оф. 6.) для проведення експертизи.
08.08.2022р. до господарського суду Одеської області від судового експерта Голєва Олексія Анатолійовича (ТОВ ОФ „Інюг-Експертиза") надійшли матеріали господарської справи №916/2304/21 разом з висновком №655/1 судової оціночно- будівельної експертизи по господарській справі №916/2304/21.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2022р. поновлено провадження у справі №916/2304/21 з 19.09.2022р. Підготовче засідання у справі призначено на "19" вересня 2022 р. о 12:00. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення станом на момент розгляду справи, з урахуванням висновку експертної установи. Викликано учасників справи у судове засідання 19.09.2022р. о 12:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. відкладено підготовче засідання на "12" жовтня 2022 р. о 12:15. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.10.2022р. о 12:15.
07.10.2022р. до суду позивачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи.
11.10.2022р. до суду відповідачем були надані додаткові пояснення з урахуванням висновку експерта.
12.10.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2022р. о 12:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2022р. повідомлено учасників справи №916/2304/21 про судове засідання, яке відбудеться "09" листопада 2022 р. о 12:30.
09.11.2022р. до суду позивачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.
09.11.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.11.2022р. о 12:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2022р. повідомлено учасників справи №916/2304/21: ОСОБА_1 та Автогаражний кооператив „Шкільний" про судове засідання, яке відбудеться "23" листопада 2022 р. о 12:00.
23.11.2022р. судове засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2022р. призначено підготовче засідання по справі 916/2304/21 на "07" грудня 2022 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.12.2022р. о 12:00.
07.12.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.12.2022р. о 12:20.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2022р. повідомлено відповідача по справі №916/2304/21 Автогаражний кооператив „Шкільний" про судове засідання, яке відбудеться "20" грудня 2022 р. о 12:20.
09.12.2022р. до суду позивачем було надано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи по встановленню розміру спричиненої моральної шкоди.
20.12.2022р. судом було оголошено перерву до 01.02.2023р. о 11:15.
25.01.2023р. до суду відповідачем були надані пояснення.
01.02.2023р. до суду позивачем були надані додаткові пояснення.
01.02.2023р. судом було проголошено протокольну ухвалу, якою було відмовлено у клопотанні позивача від 09.12.2022р.
09.02.2023р. до суду відповідачем були надані додаткові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2304/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "28" лютого 2023 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.02.23 о 12:30.
28.02.2023р. судом оголошено перерву по справі до 07.03.2023р. о 12:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2023р. повідомлено позивача по справі №916/2304/21: ОСОБА_1 про судове засідання, яке відбудеться "07" березня 2023 р. о 12:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу „Шкільний" про стягнення 403111,95 грн. у справі №916/2304/21 залишено без розгляду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023р. апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. 670/23 від 17.03.2023) та (вх. 723/23 від 23.03.2023) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 про залишення позову без розгляду по справі №916/2304/21 задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 про залишення позову без розгляду по справі №916/2304/21 - скасовано. Справу №916/2304/21 передано на розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2023р. призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "07" червня 2023 р. об 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 07.06.2023р. о 10:30.
05.06.2023р. до суду відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.
07.06.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 21.06.2023р. о 14:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2023р. повідомлено учасників справи №916/2304/21: ОСОБА_1 та Автогаражний кооператив „Шкільний" про судове засідання, яке відбудеться "21" червня 2023 р. о 14:30.
21.06.2023р. до суду позивачем було надано клопотання про допит свідків.
21.06.2023р. судом було оголошено перерву до 26.06.2023р. о 16:00.
23.06.2023р. відповідачем було надано заперечення на клопотання позивача.
26.06.2023р. судом клопотання позивача про допит свідків було залишено без задоволення.
26.06.2023р. судом оголошено перерву по розгляду справи по суті до 31.07.2023р. о 12:55.
27.07.2023р. до суду позивачем було надано заяву про повернення до стадії підготовчого засідання, поновлення строку на залучення доказів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2023р. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 27.07.2023р. вх. №ГСОО 25614/23 про повернення до стадії підготовчого засідання, поновлення строку на залучення доказів відмовлено.
28.07.2023р. до суду відповідачем надано письмові пояснення до судових дебатів.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача у повному обсязі.
У судовому засіданні 31.07.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.08.2023р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Рішенням № 155 Виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07.03.1980 р. "Про організацію кооперативу по будівництву і експлуатації колективного гаражу- стоянки для автомобілів і мотоциклів індивідуальних власників в районі "Шкільного" аеродрому" визнано законним самочинне будівництво гаражів та виділено земельну ділянку площею 3,32 га для наступного будівництва гаражів колишнім військовим із організацією відповідного автогаражного кооперативу.
У подальшому, ОСОБА_2 набув членства у Автогаражному кооперативі "Шкільний", отримав у користування земельну ділянку № 843 під будівництво гаража. Капітальна будівля гаражу була повністю побудована ним за власні кошти (далі - "Гараж").
ОСОБА_1 у 2009 році після смерті чоловіка набула членства у Автогаражному кооперативі "Шкільний" та успадкувала права володіння, користування, а за згодою відповідача розпоряджання Гаражем (ст.19-1 Закону "Про кооперацію"). Гаражем позивач не користувалась через те, що вже є пенсіонером, інвалідом Другої світової війни та має важкий стан здоров'я.
25.12.2016р. рішенням загальних зборів членів Автогаражного кооперативу "Шкільний" позивача було виключено із членів кооперативу за несплату членських внесків, а Гараж повинен бути запропонований особам, які мають бажання ним користуватися після сплати заборгованості за членськими внесками, сплати оцінку та оціночної вартості Гаражу, із наступним прийняттям нового користувача Гаражу у члени Автогаражного кооперативу "Шкільний".
10.03.2017р. син позивача виявив, що на Гаражі були встановлені інші замки, після чого позивач більше не мала доступу до Гаражу та можливості забрати власні речі. Через викладене родина позивача звернулась до поліції із заявою про злочин, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження №12017160480001891 від 19.05.2017р.
Щодо одержання ОСОБА_1 своєї частки грішми, позивачем зазначалось, що строк, зазначений у ч. 3 ст.21 Закону України «Про кооперацію» на одержання позивачем своєї частки грішми сплив 01.01.2019 року.
Ринкова вартість Гаража на момент припинення членства позивача у Автогаражному кооперативі "Шкільний" становить орієнтовно 132867, 00 грн., тому позивач вважає за необхідне отримати грішми вартість майна внаслідок припинення свого членства у Автогаражному кооперативі "Шкільний".
Щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем було зазначено, що 01.01.2019 року настав кінцевий строк виплати грошової компенсації вартості майна. Відповідач не надав інформації про оцінку майна позивача у встановленому порядку. Станом на день звернення із цим позовом прострочено 911 днів. За даними позивача, вартість майна, яка підлягає компенсації грошами становить 132 867, 00 грн., тому в даному випадку індекс інфляції за весь час прострочення становить 115,10 - 20062,92 грн., а три проценти річних від простроченої суми складають 9965,03 грн.
Щодо матеріальної шкоди завданої позивачу, було зазначено суду, що позивач втратила право користуватись Гаражем без належного повідомлення та дотримання порядку. В Гаражі знаходились належні її родині речі, що відповідач не повернув, не надав можливості забрати. Список і орієнтовна вартість яких проводиться нижче: професійний живопис (олія на полотні) викладача вищої категорії - ОСОБА_3 у кількості 8 шт., розмирів 50*60, 40*50, 30*40, мінімальна вартість однієї з робіт - 1500грн., загалом 12000грн.; рами нові для живопису з натуральної сировини у кількості 6 шт., від 300 до 650 грн. за одну раму, загалом 2850 грн.; 9 великих пластикових ящиків з фірмовими дитячими речами від народження до 8 років на різні сезони, вартість одного з ящиків бв - 150 грн., вартість речей приблизно складає -3000грн.; 12 пар шкіряного дитячого взуття з 20 до 36 розмір на різні сезони, приблизна вартість однієї пари бв - 200 грн. загалом 2400 грн.; 5 пар шкіряного фірмового жіночого взуття, в тому числі нового, 39-40 розмирів, вартість однієї пари бв- 350 грн., нової - 1200 грн. загалом -2950 грн. ; дитячі фірмові іграшки на батарейках та звичайні, - 1500грн.; дитячі розвиваючі книжки у великій кількості на загальну суму - 1000грн.; натуральна чорна шкіряна жіноча дублянка 48 розміру, приблизна вартість - 3500грн.; книжки художньої, методичної та наукової літератури у картонних ящиках, вартість однієї книжки від 50 грн., загальна кількість книг більш ніж 50 шт., на загальну суму 2500грн.; електричний чайник побутовий синього кольору - 150 грн.; бухта дроту алюміньового, 50 м, січення 2,4 мм, двожильний, 1500грн.; колекція дисків DVD у кількості 30 шт. з художніми фільмами та родинними фото та відео вартістю 600 грн.; диски автомобільні AUDI Q7, магневі з літнею гумою б/у - 15000грн. Вартість майна, що позивач зберігала у Гаражі оцінюється близько 48950, 00 грн.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди. Як вказує позивач, відповідач не компенсував вартість майна після припинення членства позивача до тепер, що призвело до негативних емоцій, стресу позивача, додаткових зусиль в організації життя, пов'язаних із необхідністю звернення до суду, втрати впевненості в завтрашньому дні, паплюження пам'яті померлого чоловіка.
Виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та з урахуванням обставин справи, позивач вважає, що компенсація моральної шкоди підлягає стягненню із відповідача у розмірі 181817,00 грн., що дорівнює сумі грошової оцінки паю та вартості матеріальної шкоди.
Позовні вимоги позивача направлено на стягнення з відповідача 132867,00 грн. грошової компенсації вартості її майна у кооперативі у зв'язку із виключенням із членів, 20062,92 грн. інфляційних втрат та 9965,03 грн. 3% річних, а також 48950,00 грн. грошової компенсації завданої матеріальної шкоди та 181817,00 грн. грошової компенсації завданої моральної шкоди.
Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що всі вимоги позивача, зазначені у позовній заяві, ним не визнаються.
Відповідач зазначав, що у 2017 р. позивач звертався до суду, де оспорював виключення з членів кооперативу, та судом було відхилено доводи позивача про те, що гараж №843 є її власністю.
Відповідач зазначав, що позивач надає Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_1 , де визначено майно, лише автомобіль марки ГАЗ 2410, 1984 р.в.
Відповідач зазначав, що позивач наводить список речей та вказує їх вартість, проте, жодного доказу, що у гаражі знаходились таки речі, суду не надано. Було зазначено суду, що після виключення ОСОБА_1 з членів Автогаражного кооперативу „Шкільний", комісією у складі 5 осіб був відчинений гараж №843 та складений Акт від 10.03.2017р., в якому містився опис речей та вказаних позивачем у позові речей там не було.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки відсутні протиправні дії відповідача.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.
Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Положеннями ч.1-4 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом (державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Калінюк Р.Б.) від 22.12.2004р. №6-3056, посвідчено, що на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_1 .
Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з автомобілю марки ГАЗ 2410, 1981 року випуску, державний номерний знак б/н, кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , що належав померлому на підставі Довідки-рахунку серії НОМЕР_5 , виданої Приватним науково-виробничим підприємством «ЕКОД» 31.08.1998р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2018р., за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу „Шкільний" про скасування рішення звітних зборів уповноважених та активу автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25.12.2016р. в частині виключення її з членів кооперативу, яке Апеляційним судом Одеської області від 28.08.2018р. по справі №520/10570/17 залишено без змін, у задоволенні позову було відмовлено.
Апеляційною інстанцією встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація вказаного гаражу (№ 843, який розташований у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що і у даній справі таких доказів до суду також надано не було.
За час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності у позивача права власності на гараж № НОМЕР_2 , який розташований у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 126/1.
Отже, судом з'ясовано, що Рішенням звітних зборів уповноважених та активу Автогаражного кооперативу «Шкільний» 25.12.2016р. прийнято рішення про виключення з членів кооперативу позивача.
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.
Твердження позивача, що ОСОБА_1 у 2009 році після смерті чоловіка успадкувала права володіння, користування, а за згодою відповідача розпорядження гаражем № НОМЕР_2 , розташованим у Автогаражному кооперативі „Шкільний" за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 126/1, не знайшли свого підтвердження, оскільки наявне в матеріалах справи відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.12.2004р., засвідчує що спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з автомобілю марки ГАЗ 2410, 1981 року випуску, державний номерний знак б/н, кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , що належав померлому на підставі Довідки-рахунку серії НОМЕР_5 , виданої Приватним науково-виробничим підприємством «ЕКОД» 31.08.1998р.
Інших доказів, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем за час розгляду справи суду надано не було.
Також позивачем було зазначено суду, що строк зазначений у ч. 3 ст.21 Закону України «Про кооперацію» на одержання позивачем своєї частки грішми сплив 01.01.2019 року. Як вказував позивач, ринкова вартість Гаража на момент припинення членства позивача у Автогаражному кооперативі "Шкільний" становить орієнтовно 132867, 00 грн., тому позивач вважає за необхідне отримати грішми вартість майна внаслідок припинення свого членства у Автогаражному кооперативі "Шкільний". За даними позивача вартість майна, яка підлягає компенсації грошами становить 132867, 00 грн., також позивачем будо здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Приймаючи до уваги з'ясовані судом обставини за час розгляду справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у даній частині, оскільки позивачем не доведено суду щодо наявності в нього права власності на майно, грошова вартість компенсації якого є предметом розгляду даної справи, також позивачем не доведено існування підстав для стягнення такої суми з відповідача, з урахуванням доказів, що були надані позивачем. У стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних також відмовляється судом.
Щодо вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості майна, що позивач, з її слів, зберігала у гаражі, у сумі 48950, 00 грн. у вигляді матеріальної шкоди, та компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню із відповідача у розмірі 181817,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії, наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).
Як роз'яснено в п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Суд зазначає, що позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Однак, позивачем не доведено умови та підстави покладення відповідальності, не доведено наявність протиправних дій відповідача, причинний зв'язок між такими діями та спричиненою шкодою,
З урахуванням викладеного, у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Повний текст рішення складено 09 серпня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д'яченко