вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" травня 2023 р. Справа № 911/2029/22
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівська вища авіаційна школа”
до Приватного акціонерного товариства “АС” (Обласний авіаційний центр)
про стягнення 2 424 044,13 грн
за участю представників сторін:
позивача: Комліченко В.С. - адвокат, ордер серії АР № 1082448 від 06.10.2022;
відповідач: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівська вища авіаційна школа” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 06.10.2022 до Приватного акціонерного товариства “АС” (Обласний авіаційний центр) (далі - відповідач) про стягнення 2278458,42 грн, з яких: 1467500,00 грн основного боргу, 112267,75 грн пені, 585048,23 грн інфляційних втрат та 113642,44 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 06/03-19 від 06.03.2019 та Додаткової угоди від 06.08.2019. Як вказує позивач, строк виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги настав 06.03.2020, однак зважаючи, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, до останнього також застосована відповідальність у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних, що передбачено п. 3.1 Договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.11.2022.
07.11.2022 через канцелярію суду позивачем надано письмові пояснення, що доповнюють викладені в позові обставини, які залучено до матеріалів справи.
09.11.2022 через канцелярію суду ПАТ “АС” (Обласний авіаційний центр) подано відзив на позовну заяву, з якого слідує, що відповідачем не заперечується факт отримання від позивача фінансової допомоги. Однак відповідач зазначає, що в інших зобов'язаннях, які виникли між сторонами, ТОВ “Чернігівська вища авіаційна школа” є боржником перед ПАТ “АС” (Обласний авіаційний центр) з оплати аеродромних послуг, наданих в період з травня 2018 року по грудень 2020 року в розмірі 22977063,13 грн. Зважаючи на зазначені обставини, де в різних правовідносинах, які виникли між сторонами у справі, позивач та відповідач є кредитором та боржником по відношенню один до одного та зважаючи на безспірність вказаних вимог, відповідачем була направлена до позивача заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23 від 04.08.2021. Відтак, на думку відповідача, підстав для задоволення позову не має, оскільки зобов'язання відповідача щодо повернення 1467500,00 грн фінансової допомоги є вже припиненими в порядку ст. 601 ЦК України відповідно до направленої заяви № 23 від 04.08.2021. Крім вищезазначеного, відповідачем стверджується, що строк позовної давності стосовно нарахування пені сплив 06.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 року було відкладено розгляд підготовчого засідання на 05.12.2022 з метою надання можливості позивачу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, зокрема, ознайомитись з відзивом на позовну заяву.
21.11.2022 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що на подану відповідачем заяву про зарахування № 23 від 04.08.2021 позивач направляв заперечення № 136 від 16.08.2021, де вказав, що не погоджується із фактом зарахування зустрічних однорідних вимог та не визнає заборгованість в розмірі 2297063,13 грн по оплаті аеродромних послуг, так як сума не має документального підтвердження та не відповідає ознакам безспірності. А тому заява про зарахування від 04.08.2021 відповідача є недійсною та не припиняє зобов'язання останнього, що виникло з Договору позики № 06/03-19 від 06.03.2019 по поверненню фінансової допомоги в сумі 1467500, 00 грн.
Додатково позивач вказує на те, що вказані твердження знайшли своє відображення у змісті рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2022 у справі №911/2757/21, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівська вища авіаційна школа” до Приватного акціонерного товариства “АС” (Обласний авіаційний центр) про визнання недійним одностороннього правочину, оформленого заявою від 04.08.2021 №23 про зарахування зустрічних однорідних вимог задоволено повністю.
Ухвалою суду від 05.12.2022 зупинено провадження у справі № 911/2029/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2757/21.
Підставою зупинення провадження у справі слугувало оскарження ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) до Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2022 у справі № 911/2757/21 за позовом ТОВ «ЧВАШ» до ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою № 23 від 04.08.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційна скарга ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2022 у справі №911/2757/21 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2022 у справі №911/2757/21 без змін.
Ухвалою суду від 06.03.2023 поновлено провадження у справі № 911/2029/22 та призначено до розгляду на 27.03.2023; строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
15.03.2023 позивачем через канцелярію суду (вх. номер 5072/23) було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої він просив стягнути з відповідача 2424044,13 грн, з яких: 1467500,00 грн основного боргу, 112267,75 грн пені, 713023,94 грн інфляційних втрат та 131252,44 грн 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою від 27.03.2023. Також представник позивача усно пояснив, що ним було зроблено описку в прохальній частині поданої заяви, де замість - 131 252, 44 грн 3% річних він зазначив - 131252, 56 грн, хоча відповідно до поданого розрахунку відсотків річних вказана сума складає саме - 131 252, 44 грн, тому просив усно врахувати цю обставину та вважати вірною суму річних - 131 252,44 грн. Суд врахував вказану обставину та прийняв заяву до розгляду.
27.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.04.2023.
10.04.2023 через канцелярію суду (вх. номер 6798/23) відповідачем подано до суду відзив (змінений) на позовну заяву з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог. З поданого відзиву вбачається, що відповідач визнає позов частково - в частині вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 1 467 500,00 грн. Проти позову в частині стягнення фінансових та штрафних санкцій заперечує та просить відмовити. Враховуючи поданий відзив, яким відповідач змінив підстави для відмови в позові в частині стягнення штрафних та фінансових санкцій, а також визнає суму основного боргу, суд в подальшому надає оцінку саме зміненому відзиву, поданому 10.04.2023.
У вказаному відзиві відповідач посилається на наступні обставини: конкретний розмір та порядок сплати таких штрафних санкцій мають визначатись між сторонами у договорі, однак умовами Договору № 06/03-19 від 06.03.2019 не передбачено застосування неустойки за несвоєчасне повернення фінансової допомоги; з огляду на умови п. 2.2. Договору не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних, оскільки інфляційні втрати є фактично компенсацією, а 3 % річних є платою за користування грошовими коштами.
Також відповідачем викладено заперечення проти нарахувань попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести, у зв'язку із розглядом справи, які в поданому відзиві просить зменшити до 10000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.05.2023.
26.04.2023 позивачем подано через канцелярію суду (вх. номер 8113/23) узагальнені пояснення з урахуванням зміненого відзиву відповідача, які містять посилання на умови договору та чинне законодавство стосовно підстав заявленого позову. Також позивач повідомляє, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення по даній справі.
В судовому засіданні 01.05.2023 було оголошено перерву до 15.05.2023.
08.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшли до суду заперечення щодо узагальнених пояснень позивача, які залучені до матеріалів справи. Подані заперечення обґрунтовані тим, що сторони неоднаково розуміють викладений в Договорі пункт стосовно відповідальності за невиконання зобов'язання у вигляді пені, оскільки позиція відповідача з приводу вказаного питання - відсутність сторонами обумовленої відповідальності у вигляді застосування до відповідача неустойки.
09.05.2023 від представника відповідача за довіреністю - адвоката Липового І.В. надійшло клопотання (вх. номер 9022/23) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Присутній в судовому засіданні представник позивача усно не заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Суд, розглянувши вказане клопотання, визнав його таким, що підлягає задволенню.
У судовому засіданні 15.05.2023 судом закінчено з'ясування обставин справи, перевірку їх доказами та вирішено перейти до судових дебатів. Представник позивача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 15.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська вища авіаційна школа» (далі - позикодавець, ТОВ «ЧВАШ») та Приватним акціонерним товариством «АС» (Обласний авіаційний центр) (далі - позичальник) (далі по тексту - ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 06/03-19 (далі - Договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику у національній валюті України в сумі 1 500 000 гривень 00 копійок без податку на додану вартість.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безвідсотковій основі або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (п. 2.2 Договору)
Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк до 1 (одного) року, починаючи з 06 березня 2019 року до 06 березня 2020 року (п. 2.4 Договору).
Відповідно до пункту 2.6 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця.
Зі змісту п. 3.2 Договору вбачається, що при виконанні Договору та врегулюванні розбіжностей, що випливають із нього, сторони керуються чинним законодавством України.
Розділом 4 Договору сторони визначали, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Строк повернення позики, установлений у пункті 2.4. цього Договору, може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється окремим додатком до цього договору, який підписується уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов. (п. 4.1. 4.2, 4.3 Договору).
Додатковою угодою від 06.08.2019 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги №06/03-19 сторонами внесено зміни до п. 2.1 Договору в наступній редакції: «Поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 2 600 000 (два мільйони шістсот тисяч гривень 00 копійок) без податку на додану вартість». Інші умови Договору № 06/03-19 не змінюються та є чинними.
На виконання та відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди до нього ТОВ «ЧВАШ» частинами перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ «АС (Обласний авіаційний центр) суму поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2 600 000 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 396 від 07.03.2019 на суму 600 000 грн, № 407 від 29.03.2019 на суму 300 000 грн, № 428 від 03.05.2019 на суму 500 000 грн, № 486 від 02.07.2019 на суму 100 000 грн, № 502 від 07.08.2019 на суму 500 000 грн, № 549 від 15.10.2019 на суму 600 000 грн.
В свою чергу, як вказує позивач, станом на липень 2021 року ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) взяті на себе зобов'язання по поверненню поворотної фінансової допомоги і відповідно до договору № 06/03-19 від 06.03.2019 не виконало.
З урахуванням викладеного, 09.07.2021 ТОВ «ЧВАШ» за вих. № 09/07-2021/01 направило на адресу ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) претензію з вимогою повернути 2 600 000 грн наданої позики, а також нараховані на вказану суму 3% річних, інфляційних втрат та пені. Докази належного повідомлення відповідача містяться в матеріалах справи за номером поштового відправлення 0101045331149.
26.07.2021 ТОВ «ЧВАШ» за вих. № 09/07-2021/01 направило на адресу ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) повторно претензію щодо повернення заборгованості, якою уточнило суму боргу та вимагало повернути заборгованість за вказаним договором позики в сумі 1467500,00 грн основного боргу, оскільки частина наданої позики в розмірі 1132500,00 грн зарахована сторонами, як частина внеску ТОВ «ЧВАШ» у спільну діяльність, а також сплатити нараховані штрафні та фінансові санкції. Докази відправлення містяться в матеріалах справи за номером поштового відправлення 0101509178233.
Проте, 13.08.2021 на адресу ТОВ «ЧВАШ» від ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) за вих. №23 від 04.08.2021 надійшла Заява про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, якою ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) повідомило про припинення грошового зобов'язання щодо повернення грошової суми 1467500 грн за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №06/03-19 від 06.03.2019, в якому боржником є ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр), а кредитором - ТОВ «ЧВАШ», шляхом зарахування вимоги у зобов'язанні оплатити грошову суму 1467500 грн, що є частиною з 2297063, 13 грн за отримані аеродромні послуги у період з грудня 2018 року по грудень 2020 року, в якому боржником є ТОВ «ЧВАШ», а кредитором ПрАТ «АС» (Обласний авіаційний центр). Також повідомило, що після наведеного зарахування однорідних вимог заборгованість ТОВ «ЧВАШ» перед ПрАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) з оплати аеродромних послуг, наданих у період з травня 2018 по грудень 2020 року становить 829 563, 13 грн.
16.08.2021 ТОВ «ЧВАШ» направило на адресу ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) за вих. № 136 заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у яких повідомило, що не згодне з Вимогою про оплату послуг про надання аеродромних послуг за період з травня 2018 року по грудень 2020 року на суму 2297063, 13 грн.
Разом з цим, листом № 31 від 25.08.2021 ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) за результатом розгляду претензії № 26/07-2021/01 від 26.07.2021 повідомило ТОВ «ЧВАШ» про те, що ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) визнає, що сума 1467500 гри фінансової допомоги, отриманої за Договором № 06/03-19 від 06.03.2019 не була повернута. Вважає, що зобов'язання щодо повернення вказаної суми припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідною заявою № 23 від 04.08.2021; з огляду не безоплатність договору про надання поворотної фінансової допомоги вимоги щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.
Не погодившись з безпідставним зарахуванням зустрічних однорідних вимог ТОВ «ЧВАШ» у вересні 2021 року звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) про визнання недійним одностороннього правочину, оформленого заявою від 04.08.2021 №23 про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) та ТОВ «ЧВАШ» з моменту вчинення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 та постановою Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2757/21 позовні вимоги ТОВ «ЧВАШ» до ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр) задоволені повністю. Визнано недійним односторонній правочин ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр), оформлений заявою від 04.08.2021 №23 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між ТОВ «Чернігівська вища авіаційна школа» та ПАТ «АС» (Обласний авіаційний центр).
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неповернення відповідачем у визначений Договором строк поворотної фінансової допомоги в сумі 1 467 500,00 грн, при цьому у запереченнях відповідач спирався на те, що боргу не існує, у зв'язку з зарахуванням зустрічних позовних вимог згідно заяви від 04.08.2021 №23, після набрання законної сили рішенням у справі № 911/2757/21, якою вказаний правочин у вигляді оформленої заяви визнано недійсним, відповідач подав змінений відзив (вх. номер 6789/23 від 10.04.2023), з якого слідує, що позов він визнає частково, а саме в частині суми основного боргу 1467500,00 грн.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Статті 173 та 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачають, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу положень ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поворотної фінансової допомоги, який за своєю цивільно-правовою допомогою є договором позики.
Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач у відповідності до платіжних доручень № 396 від 07.03.2019, №407 від 29.03.2019, № 428 від 03.05.2019, № 486 від 02.07.2019, № 502 від 07.08.2019, № 549 від 15.10.2019 надав поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 2600000,00 грн, частина з якої в розмірі 1132500,00 грн була зарахована сторонами як частина внеску ТОВ «ЧВАШ» у спільну діяльність, таким чином на момент звернення до суду сума неповернутої позики за відповідачем склала 1467500,00 грн (2600000-1132500).
При цьому, відповідач зі свого боку не надав суду доказів повернення в строки визначені п. 2.4 Договором предмету правочину - грошових коштів, як і не надав суду інших доказів, які б спростовували вищевикладені обставини. Крім того, вказану суму боргу в розмірі 1467500,00 грн він визнав, про що вказав у відзиві, поданому до суду 10.04.2023.
Зазначені вище обставини свідчать про правомірність, обґрунтованість та документальне підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення 14567500,00 грн, які підлягають задоволенню повністю.
Разом з вимогою про стягнення основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 112 267,75 грн пені (за період з 07.03.2020 по 06.09.2020), 713 023,94 грн інфляційних втрат (за період з 07.03.2020 по 28.02.2023), 131 252,44 грн 3 % річних (за період з 07.03.2020 по 28.02.2023), які нараховані внаслідок несвоєчасного повернення грошових коштів наданих відповідачеві в позику.
У поданому 10.04.2023 відзиві на позов, а також запереченнях щодо узагальнених пояснень позивача, поданих до суду 08.05.2023 відповідач вказує на те, що заявлений до стягнення розмір пені не передбачений умовами Договору, оскільки посилання позивача зводяться лише до загальних норм ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 549,551 ЦК України, отже вимога позивача про стягнення пені на вказаних правових підставах не підлягає задоволенню.
Стосовно викладеної в п. 3.1 Договору відповідальності у вигляді пені, то зі слів відповідача, умова застосування неустойки за несвоєчасне повернення фінансової допомоги вказаним пунктом не передбачена, оскільки зазначена в ньому відповідальність містить умову за прострочення терміну оплати по Договору, що в свою чергу, не є тотожним із поняттям повернення фінансової допомоги. Відтак, оскільки у Договорі не передбачено у жодної із сторін будь-яких зобов'язань з оплати, то відповідно не визначено будь-яких термінів оплати.
Вказана правова позиція, зі слів відповідача, стосується як нарахованих до стягнення штрафних санкцій (неустойки), так і 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши умови договору та застосувавши до вказаних правовідносин норми чинного законодавства, розглянувши докази, подані сторонами в якості підстави як для задоволення вказаних вимог, так і для відмови у їх задоволенні, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанні (неналежне виконання).
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1,2 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства..
Згідно п. 1 ст. 218 ГКУ країни, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено,що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, згідно з п. 3.1 Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України. За прострочення терміну оплати до Договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від суми простроченої суми.
З комплексного аналізу змісту Розділу 1 Договору вбачається, що в п. 3.1 Договору сторони передбачили конкретний вид відповідальності за прострочення виконання основного зобов'язання. Виходячи з предмету Договору, таким зобов'язанням є повернення фінансової допомоги, тож сплата пені прямо кореспондується із цим зобов'язанням, оскільки будь-яких оплат за користування грошовими коштами Договір не передбачає.
Тобто вказаний пункт Договору, як і вищезазначені норми законодавства, покладають відповідальність на відповідача у вигляді неустойки, оскільки саме він є зобов'язаною стороною за Договором стосовно повернення грошових коштів, в свою чергу, позивач є особою, яка розраховувала на вчасне отримання таких коштів.
Отже, пеня за прострочення терміну оплати передбачена умовами Договору, нормами закону та не є платою за користування коштами, а є способом захисту від невиконання зобов'язань та є правомірним застосуванням до відповідача, як відповідальності за порушення зобов'язання за Договором № 19/03-19 від19.03.2019 з повернення фінансової допомоги в установлений договором строк.
Згідно з п. 2.4 Договору строк виконання зобов'язання відповідачем з повернення фінансової допомоги настав 06.03.2020 року.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, здійснення нарахування позивачем пені, починаючи з 07.03.2020 по 06.09.2020 (з урахуванням шестимісячного терміну здійснення розрахунку) є правомірним та обґрунтованим.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» суд встановив, що нарахована пеня за період з 07.03.2020 по 06.09.2020 в розмірі 112267,75 грн є обґрунтованою, здійснена арифметично правильно, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 131252,44 грн за загальний період з 07.03.2020 по 28.02.2023, а також інфляційних втрат в розмірі 713023,94 грн, нарахованих за період з 07.03.2020 по 28.02.2023 на заборгованість в розмірі 1467500 грн та поданих заперечень відповідача, викладених у зміненому відзиві на позов, суд зазначає таке.
Як вказано в ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 924/556/20.
Зважаючи на викладене, нарахування позивачем фінансових санкцій на суму неповернутої позики за період з 07.03.2020 по 28.02.2023 є правомірним та обґрунтованим.
Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 131252,44 грн 3% річних (за період з 07.03.2020 по 28.02.2023) та 713023,94 грн інфляційних втрат (за період з 07.03.2020 по 28.02.2023) підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Процесуальне законодавство встановлює критерії, відповідність яким визначає здатність того чи іншого доказу мати доказову силу. Такими критеріями є належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.
Оцінивши в сукупності подані докази та застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача підлягає до стягнення 1467500 грн 00 коп. основного боргу, 112267 грн 75 коп. пені, 713023 грн 94 коп. інфляційних втрат, 131252 грн 44 коп. 3% річних.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 25354 грн 41 грн, яка розрахована наступним чином (50% судового збору від суми основного боргу - 1467500,00 грн, у зв'язку з її визнанням, що дорівнює 11006,25 грн та 100% судового збору від суми штрафних та фінансових санкцій - 956544,13 грн, що дорівнює 14348,16 грн).
Додатково суд зазначає, що про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівська вища авіаційна школа» з Державного бюджету України 50 % судового збору, у зв'язку з визнанням позивачем суми основного боргу в розмірі 1467500,00 грн, буде постановлено окрему ухвалу.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 130, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) (07801, Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, провулок Польовий, буд. 9, код ЄДРПОУ 13737357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська вища авіаційна школа» (07801, Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, провулок Польовий, буд. 9, код ЄДРПОУ 34338634) - 1 467 500 (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 112 267 (сто дванадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн 75 коп. пені, 713 023 (сімсот тринадцять тисяч двадцять три) грн 94 коп. інфляційних втрат, 131 252 (сто тридцять одну тисячу двісті п'ятдесят дві) грн 44 коп. 3% річних та 25 354 (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 41 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2023
Суддя О.В. Щоткін