ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2023Справа № 910/6564/22
За первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 99 545,06 грн, -
За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 319 440,00 грн
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за перісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Селіванова О.В. (адвокат за довіреністю №13-ПУ/АУП/2023 від 20.01.2023 року);
від відповідача хза первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гачак І.О. (адвокат за довіреністю від 10.01.2023 року).
27.07.2022 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми вартості недостачі вантажу в розмірі 99 545,06 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/6564/22 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами. Окрім того, запропоновано відповідачу у строк до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.
07.09.2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що технічному відношенні вагони справні, що встановлює відсутність причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже, і вини залізниці.
Окрім того, 07.09.2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" суми штрафу в розмірі 319 440,00 грн, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем даних про масу вантажу у перевізних документах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 319 440,00 грн до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/6564/22, постановлено перейти до розгляду справи №910/6564/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.10.2022.
20.09.2022 до суду від представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 задоволено заяву представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.10.2022 до суду від представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та заява про відкладення судового засідання.
В підготовчому засіданні 18.10.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 22.11.2022.
31.10.2022 до суду від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" надійшла відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що вантаж з вугіллям кам'яним не є вологим вантажем, а тому потрібно застосовувати норму природної втрати 1%. При цьому, у відповіді зазначено, що залізниця вправі відмовити в пернвзенні у разі невжиття відправником профілактичних заходів, що попереджають здування чи змерзання вантажав. Недостача ватажу у вагонах виникла через вільний доступ до вантажу.
02.11.2022 до суду від представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 задоволено заяву представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
22.11.2022 до суду від Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли заперечення та відповідь на відзив та відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідно до накладних вантаж завантажено у вагони відправником, залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу не було, що свідчить про те, що відправником були виконані всі правила перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
В підготовчому засіданні 22.11.2022 судом було оголошено перерву до 31.01.2023.
24.11.2022 до суду від представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 задоволено заяву представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
19.01.2023 до суду від представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 задоволено заяву представника Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
31.01.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" надійшли пояснення, в яких зазначено, що не могли бути внесені невірні відомості до накладних через технічну неможливість внесення інших відомостей маси вантажу, тому викладені у зустрчній позвній заяві твердженя є помилковими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 31.01.2023 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Наступне засідання у справі призначено на 28.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 28.03.2023 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Наступне засідання у справі призначено на 02.05.2023.
Ухвалою від 02.05.2023 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.06.2023 року.
В судовому засіданні 27.06.2023 року в справі оголошено перерву до 01.08.2023 року.
В засіданні 01.08.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
У лютому-травні 2022 року, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснювало відправку вугілля залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними: №№ 47926332, 47864665, 4786465, 45207180, 45180007, 46775060, 46665238, 46671327, 46934345, 46979217, 47301932, 46987954, 46943114, 47149273, 47293154.
Під час перевезення на станціях Бурштин Львовської залізниці, Клепарів Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складено комерційні акти №№ 388103/89, 388103/78, 388103/79, 388103/76, 388103/80, 388103/81, 388103/82, 388103/77, 388103/150, 388103/151, 370400/3, 388103/237, 388103/232, 388103/231, 388103/239, 388103/240, 388103/241, 388103/249, 388103/242, 388103/243, 388103/246, 388103/245 та 388103/248.
Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача за первісним позовом, вини відповідача за первісним позовом у втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу за первісим позовом заподіяно збитки на суму 99 545,06 грн.
При цьому, Акціонерним товариством "Українська залізниця", у зустрічній позовній заяві зазначено, що 20.04.2022 року зі станції Богуславська Придніпровської залізниці у вагонах №53549366 та №53056206 (накладні №46665238 та №46671327 відповідно) відправлено вантаж і на станції Бурштин вагони подано на контрольне зважування та виявилось, що фактична вага менша на 850 кг від зазначеної у перевізних документах.
Також, 08.05.2022 року зі станції Богуславська Придніпровської залізниці у вагоні №60024965, накладна №46987954, відправлено вантаж і на станції Бурштин вагон подано на контрольне зважування та виявилось, що фактична вага менша на 3600 кг від зазначеної у перевізних документах.
За неправильно зазначені у накладних маси вантажу, позивачем за зустрічним позовом, на підставі ст. 122 Статуту залізниць України, було нараховано штраф у розмірі 319 440,00 грн, згідно із статтею 118 цього Статуту, що і стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом з даною зустрічною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ "Українська залізниця" (перевізник) від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станцій призначення за вказанми вище накладними (№№ 47926332, 47864665, 4786465, 45207180, 45180007, 46775060, 46934345, 46979217, 47301932, 46943114, 47149273, 47293154).
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Під час перевезення на станціях Бурштин Львовської залізниці, Клепарів Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складено комерційні акти №№ 388103/89, 388103/78, 388103/79, 388103/76, 388103/80, 388103/81, 388103/82, 388103/77, 388103/150, 388103/151, 370400/3, 388103/237, 388103/239, 388103/240, 388103/241, 388103/249, 388103/243, 388103/246, 388103/245 та 388103/248, а саме:
- № 388103/89 недостача у вагоні №53542825 складає 0,900 тон;
- № 388103/78 недостача у вагоні № 56871197 складає 1,400 тон;
- № 388103/79 недостача у вагоні № 56707235 складає 1,200 тон
- № 388103/76 недостача у вагоні № 62056213 складає 1,250 тон;
- № 388103/80 недостача у вагоні № 53602892 складає 1,250 тон;
- № 388103/81 недостача у вагоні № 53545711 складає 1,350 тон;
- № 388103/82 недостача у вагоні № 61076287 складає 1,550 тон;
- № 388103/77 недостача у вагоні № 61016317 складає 1,500 тон;
- № 388103/150 недостача у вагоні № 56169774 складає 1,850 тон;
- № 388103/151 недостача у вагоні № 56962558 складає 1.300 тон;
- № 370400/3 недостача у вагоні № 65246803 складає 5,600 тон;
- № 388103/237 недостача у вагоні № 61298329 складає 2,750 тон;
- № 388103/239 недостача у вагоні № 61012142 складає 2,050 тон;
- № 388103/240 недостача у вагоні № 53560520 складає 1,250 тон;
- № 388103/241 недостача у вагоні № 62007612 складає 0,850 тон;
- № 388103/249 недостача у вагоні № 53514907 складає 1,100 тон;
- № 388103/243 недостача у вагоні № 63524516 складає 3,100 тон;
- № 388103/246 недостача у вагоні № 56151772 складає 2,400 тон;
- № 388103/245 недостача у вагоні № 62965900 складає 1,900 тон;
- № 388103/248 недостача у вагоні № 59725044 складає 0,900 тон.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, який перевозився у вагонах №№ 553542825, 56871197, 56707235, 62056213, 53602892, 61076287, 61016317, 56169774, 56962558, 65246803, 61298329, 53549366, 61012142, 53560520, 62007612, 53514907, 63524516, 56151772, 62965900, 59725044.
При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення, попри зазначені в заявах по суті заперечення залізниці щодо такого відшкодування.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними (№№ 47926332, 47864665, 4786465, 45207180, 45180007, 46775060, 46934345, 46979217, 47301932, 46943114, 47149273, 47293154 вантажовідправнику - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, які складені Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", підписані директором філії ВТП "Павлоградвантажтранс", головним бухгалтером ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", скріплені печаткою підприємства та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України N04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Таким чином, суд приймає надані позивачем довідки як докази понесених збитків, адже положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Таким чином, господарським судом встановлено, що розрахунок позивача за первісним позовом є частково вірним, а саме в частині щодо вимог за виявленою нестачею у вагонах №№ 553542825, 56871197, 56707235, 62056213, 53602892, 61076287, 61016317, 56169774, 56962558, 65246803, 61298329, 53549366, 61012142, 53560520, 62007612, 53514907, 63524516, 56151772, 62965900, 59725044, а тому, сума збитків, заподіяних позивачу за первісним позовом внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 87 320,51 грн.
Щодо вимог позивача за первісним позовом стосовно виявленої нестачі у вагонах №№ 53056206, 53549366 та 60024965 суд зазначає про необхідність викладу попередньо зустрічних позовних вимог.
Так зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що за неправильно зазначені у накладних №№ 46671327 (вагон №53056206), 46665238 (вагон №53549366) та 46987954 (вагон №60024965) маси вантажу, на підставі ст. 122 Статуту залізниць України, відповідачу за зустрічним позовом нараховано штраф у розмірі 319 440,00 грн, згідно із статтею 118 цього Статуту.
Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Умовами ст. 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).
Згідно з п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів).
Як вже зазначалось вище, відносин у сфері перевезення вантажу (спірних вагонів №№ 53056206, 53549366 та 60024965) залізничним транспортом між сторонами у даній справі виникли на підставі перевізних документів - накладних №46671327, №46665238 та №46987954.
Згідно з абз. 1 ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Умовами п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема:
- № графи накладної - "20", найменування графи накладної - "Найменування вантажу", відомості, що вказуються в накладній - "маса брутто контейнера" та ким заповнюється графа накладної - "Відправником";
- № графи накладної - "24", найменування графи накладної - "Маса вантажу, визначена відправником", відомості, що вказуються в накладній - "Заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом)" та ким заповнюється графа накладної - "Відправником";
- № графи накладної - "26", найменування графи накладної - "Спосіб визначення маси", відомості, що вказуються в накладній - "Зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця" та ким заповнюється графа накладної - "Відправником/залізницею";
- № графи накладної - "55", найменування графи накладної - "Правильність внесених відомостей підтверджую", відомості, що вказуються в накладній - "Представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника" та ким заповнюється графа накладної - "Відправником.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення), загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Згідно положень абз. 5 - абз. 8 ст. 37 Статуту залізниць України, загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо). Маса вантажу визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що:
- у накладній №46665238 зазначено маса вантажу у вагоні №53549366 - 68 650 кг (тара вагона 20 700 кг);
- у накладній №46671327 зазначено маса вантажу у вагоні №53056206 - 69 700 кг (тара вагона 22 000 кг);
- у накладній №46987954 зазначено маса вантажу у вагоні №60024965 - 69 600 кг (тара вагона 22 800 кг).
В п. 22 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів), вказано, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Умовами абз. 4 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з абз. 2 ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Так, абз. 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції Бурштин вагони було подано на котрольне зважування.
Як зазначалось вище, у комерційних актах №№ 388103/232, 388103/231 та 388103/242, у спірних вагонах виявлено навантаження менше проти документа, а саме:
- у вагоні №53549366 на 850 кг;
- у вагоні №53056206 на 850 кг;
- у вагоні №60024965 на 3600 кг.
Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша ст. 216 ГК України).
Положеннями абз. 1 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Враховуючи наведені норми закону, суд зазначає, що чинним законодавством імперативно покладено на вантажовідправника відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, що є основним перевізним документом, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Суд зауважує, що саме на відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами частини першої ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.
Крім того, згідно пп. 6 та 3 п.3.3. та п. 3.15. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно з п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 1 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 (далі - Правила складання актів), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).
Згідно з п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Умовами п. 3. Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються, зокрема, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційні акти №№ 3881032/232, 388103/231 та 388103/242 були складені в день зважування вагонів з вантажем при перевірці маси вантажу зважуванням, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт допущення відповідачем за зустрічним позовом порушення, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України.
Як було зазначено, ст. 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
При цьому у застосуванні ст. 118 та ст. 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація; неправильне зазначення маси вантажу вважається порушенням.
Як вбачається з накладних №46665238, №46671327 та №46987954, провізна плата вантажу у вагонах №53549366, №53056206 та №60024965 становить по 21 296,00 грн.
З урахуванням провізної плати вагонів позивачем за зустрічним позовом визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничних накладних маси вантажу, який, відповідно до наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку, складає 319 440,00 грн.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем за зустрічним позовом, судом встановлено, що він розрахований вірно.
Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничних накладних №46671327, №46665238 та №46987954 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем за зустрічним позовом належним чином не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у зв'язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 319 440,00 грн.
При цьому, у зв'язку з обгрунтованістю зустрічних позовних вимог в частині невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу у вагонах №53056206, №53549366 та №60024965, первісні позовні вимоги щодо виявленої нестачі у вказаних вагонах на суму в розмірі 12 224,85 грн задоволенню не підлягають.
Умовами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму в розмірі 87 320,51 грн, а зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму в розмірі 319 440,00 грн
За змістом ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Таким чином за аналогією вказаної норми, у зв'язку з частковим задоволенням первісних та повним задоволенням зустрічних позовних вимог суд проводить зустрічне зарахування таких сум.
Судові витрати сторін, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим зарахуванням первісних та зустрічних позовних вимог, покладаються на сторін.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний номер 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) суму вартості нестачі вантажу в розмірі 87 320,51 грн (вісімдесят сім тисяч триста двадцять гривень 51 копійка) та суму судового збору в розмірі 2 176,32 грн (дві тисячі сто сімдесят шість гривень 32 копійки).
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов задовольнити повністю.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний номер 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) суму штрафу в розмірі 319 440,00 грн (триста дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 4 791,60 грн (чотири тисячі сімсот дев'яносто одна гривна 60 копійок).
6. В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.
7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ідентифікаційний код 00178353, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний номер 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) суму коштів в розмірі 232 119,49 грн (двісті тридцять дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень 49 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 615,28 грн (дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 28 копійок).
8. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 09.08.2023 року.
Суддя С. МОРОЗОВ