ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2023Справа № 910/3269/23
За первісним позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
про стягнення 251 860 591,95 грн, -
та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя
про тлумачення умов договору
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Куприянський Б.О. (адвокат за довіреністю №27-ДнЕ/23 від 09.05.2023 року);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Остапенко С.Л. (адвокат за довіреністю №06/01-11 від 06.01.2023 року).
02.03.2023 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) суми боргу в розмірі 247 152 979,06 грн, суми пені в розмірі 1 454 703,36 грн, суми 3% річних в розмірі 1 195 646,60 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 2 057 262,93 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор Договору №0421-41013, дата акцептування 27.05.2019 року) в частині сплати за куплену балансуючу електричну енергію.
Ухвалою від 07.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2023 року.
30.03.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у зв'язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для оперативного проведення розрахунків по балансуючому ринку, у зв'язку з чим в діях відповідача відсутня вина як складовий елемент господарсько-правової відповідальності. Окрім того, до відзиву відповідачем долучено часткові оплати суми боргу.
31.03.2023 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява про тлумачення пунктів 4.1. та 4.2. Договору в частині аналогічності термінів "виставлення рахунків" та "подання платіжних документів" (згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору) та "виставлення сканкопій рахунків" та "подання копій платіжних документів".
Ухвалою від 05.04.2023 року, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним зустрічним позовом не було дотримано вимог ст. 162, ст. 164 та ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не надано до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору, у зв'язку з чим позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк 10 (десять) днів з дня вручення ухвали) та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання необхідних документів до матеріалів позовної заяви.
В підготовчому засіданні 11.04.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.05.2023.
26.04.2023 року до суду позивачем за зустрічним позовом була подана заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якої долучено платіжну інструкцію №АУ-596 від 30.03.2023 року про сплату судового збору на суму в розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою від 01.05.2023 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про тлумачення умов договору з додатками та заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви було повернуто заявникові.
03.05.2023 до суду від АТ "ДТЕК Дніпроенерго" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
15.05.2023 до суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшло клопотання про залишення без руху заяви позивача та клопотання про зупинення провадження у справі.
В підготовчому засіданні 16.05.2023 судом було відмовлено в прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 20.06.2023.
24.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме відповідач як адміністратор розрахунків. Також у відповіді зазначено, що наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
14.06.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми ЗУ «Про ринок електричної енергії» над загальними нормами ЦК України та ГК України. До заперечень також долучено докази на підтвердження часткової сплати суми боргу.
20.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, 3-х відсотків та інфляційних втрат та клопотання про подання додаткових доказів, а саме доказів часткової оплати.
В підготовчому засіданні 20.06.2023 судом було оголошено перерву до 18.07.2023.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 року скасовано, а матеріали оскарження в справі №910/3269/23 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.
13.07.2023 до суду від АТ "ДТЕК Дніпроенерго" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що тлумачення умов договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов.
13.07.2023 від ПрАТ "НЕК "Укренерго" клопотання про подання додаткових доказів, а саме доказів часткових оплат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про тлумачення умов договору до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/3269/23 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
В підготовчому засіданні 18.07.2023 судом було оголошено перерву до 25.07.2023.
24.07.2023 до суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом з клопотанням про зупинення провадження. У відповіді зазначено аналогічну позицію, викладену в заявах по суті, поданих раніше.
Ухвалою від 25.07.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2023 року.
В засіданні 01.08.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» є виробником електричної енергії.
За змістом п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.
Згідно з частиною першою ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (п.п. 7, 12, 46 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
На балансуючому ринку оператором системи передачі (ОСП) здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до частини третьої ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з операторами системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується НКРЕКП - Регулятором.
Умовами п. 4.2.1 глави 4.2 розділу 4 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, встановлено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена у додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ. Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті.
Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було повідомлено позивача за первісним позовом про акцептування заяви останнього про приєднання до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування; ідентифікатор договору №0421-41013, дата акцептування 27.05.2019 (надалі - Договір).
За змістом пунктів 1.1 та 1.2 Договору цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. За цим Договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.
Загальна вартість Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору (п.2.1. Договору).
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
Згідно з п. 4.2 Договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Відповідно до п. 4.3 Договору, якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.
Згідно з п. 4.4 Договору ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.
Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання.
Якщо жодна із сторін не звернулась до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 Договору).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказав на те, що відповідач за первісним позовом в порушення умов укладеного між сторонами Договору не здійснив оплату за придбану у позивача електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість у розмірі 247 152 979,06 грн за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року. Крім того, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 1 454 703,36 грн пені, 1 195 646,60 грн 3% річних та 2 057 262,93 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення первісного позову, відповідач за первісним позовом зауважив, що у зв'язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем. Крім того, відповідач за первісним позовом вказав на необґрунтованість розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем за первісним позовом.
При цьому, зустрічна позовна заява про тлумачення пунктів 4.1. та 4.2. Договору в частині аналогічності термінів "виставлення рахунків" та "подання платіжних документів" (згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору) та "виставлення сканкопій рахунків" та "подання копій платіжних документів" обґрунтована тим, що такий спосіб «виставлення» рахунків не передбачений ані умовами договору, ані правилами ринку. Невірне тлумачення умов договору відповідачем за зустрічним позовом несе тяжкі наслідки для позивача за зустрічним позовом у вигляді невірного встановлення початку перебігу строків вимоги сплати основної суми боргу.
Відповідач за зустрічним позовом проти пред'явлених вимог заперечував вказуючи, що тлумаченню підлягає лише той договір, якій сторонами ще не почав виконуватись, проте в даному випадку, у зв'язку із виконання сторонами умов Договору, він тлумаченню не підлягає.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Стосовно первісних позовних вимог, то згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання; відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс. Оператор системи передачі для забезпечення операційної безпеки має право за межами балансуючого ринку придбавати послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною.
Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку (ч. 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Судом встановлено, що у жовтні 2022 року позивач за первісним позовом (ППБ) поставив, а відповідач за первісним позовом (ОСП) отримав балансуючу електричну енергію у жовтні 2022 року - на суму 38 763 261,27 грн, у листопаді 2022 року - на суму 56 827 608,42 грн, у грудні 2022 року - на суму 92 949 279,10 грн, у січні 2023 року - на суму 58 612 830,27 грн, що підтверджується відповідними актами, які підписані сторонами (копії долучені позивачем до первісної позовної заяви).
Згідно з приписами п. 1.8.1 Правил ринку (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач (як адміністратор розрахунків, АР), зокрема, обчислює обсяги наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.
Відповідно до абз. 26 п. 1.1.2 глави 1.1. розділу І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за балансуючу електричну енергію.
Відповідно до п.7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць.
ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
Система управління ринком (далі Система, ММS) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами ринку.
Згідно з п. 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку, обмін інформацією з учасниками ринку. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком (відповідач) вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку (в тому числі позивач) мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.
Дата формування рахунків у Системі управління ринком є датою направлення рахунків (платіжних документів).
Судом встановлено, що самим відповідачем за первісним позовом, як адміністратором розрахунків, через систему управління ринком виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану відповідачем, а саме: 1) рахунок-фактура від 20.10.2022 №2010202200007 на суму 4 077 487,03 грн; 2) рахунок-фактура від 26.10.2022 №2610202200008 на суму 15 691 623,78 грн; 3) рахунок-фактура від 04.11.2022 №0411202200005 на суму 18 994 150,46 грн; 4) рахунок-фактура від 16.11.2022 №1611202200006 на суму 16 131 296,52 грн; 5) рахунок-фактура від 24.11.2022 №2411202200006 на суму 18 474 738,29 грн; 6) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200006 на суму 7 810 529,18 грн; 7) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200019 на суму 4 780 044,95 грн; 8) рахунок-фактура від 06.12.2022 №0612202200031 на суму 14 411 044,43 грн; 9) рахунок-фактура від 15.12.2022 №1512202200008 на суму 44 176 363,42 грн; 10) рахунок-фактура від 26.12.2022 №2612202200006 на суму 9 619 664,35 грн; 11) рахунок-фактура від 26.12.2022 №2612202200581 на суму 465 539,57 грн; 12) рахунок-фактура від 05.01.2023 №0501202300577 на суму 38 687 711,76 грн; 13) рахунок-фактура від 16.01.2023 №1601202300200 на суму 1 995 438,83 грн; 14) рахунок-фактура від 26.01.2023 №2601202300007 на суму 1 789 555,68 грн; 15) рахунок-фактура від 06.02.2023 №0602202300008 на суму 54 827 835,76 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 5.3 Договору позивач за первісним позовом (ППБ) має право: отримувати від відповідача за первісним позовом (ОСП) оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.
Відповідно до пп. 1 п. 5.4 Договору відповідач за первісним позовом (ОСП) зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої позивачем (ППБ) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківській рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунку (п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку).
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/15364/20 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 13 постанови).
Враховуючи пункт 7.6.4 Правил ринку, суд зазначив, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у Системі (пункт 14 постанови).
Посилання відповідача за первісним позовом на те, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом відхиляються, адже ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 15 постанови).
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/8901/20.
До того ж рахунки формуються в Системі самим відповідачем за первісним позовом.
Судом встановлено, що в період з 09.12.2022 року по 28.07.2023 року відповідач за первісним позовом сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20 379 297,41 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву.
При цьому, 22.06.2023 року між сторонами укладено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з Договором, відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. якого ППБ має непогашене грошове зобов'язання перед ОСП у розмірі 7 523 913,36 грн, а ОСП має непогашене грошове зобов'язання перед ППБ у розмірі 403 005 060,55 грн. Сторони підтвердили зустрічність, однорідність та обсяги взаємних заборгованостей і дійшли згоди, що зобов'язання на суму 7 523 913,36 грн припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому, доказів сплати грошових коштів у розмірі 219 249 768,29 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі, відповідачем за первісним позовом сплачено на рахунок позивача кошти в розмірі 20 379 297,41 грн.
Таким чином, оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 20 379 297,41 грн, провадження в справі, в цій частині, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, сума позовних вимог в частині зарахованого зустрічного виконання на суму в розмірі 7 523 13,36 грн задоволенню не підлягає, з огляду на погодження її сторонами як зарахованої в рахунок погашення частини боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом.
Отже, враховуючи викладене, наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за Договором підтверджуються на суму у розмірі 219 249 768,29 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги за первісним позовом в цій частині підлягають задоволенню у вказаному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем оплати за придбану електроенергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 454 703,36 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.1 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022).
За таких обставин, нарахування позивачем за первісним позовом пені за прострочення виконання зобов'язань за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року є необґрунтованим, у зв'язку з чим суд відмовляє у первісному позові в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 454 703,36 грн.
Також, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 1 195 646,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 057 262,93 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення первісного позову, відповідач за первісним позовом повідомив, що у зв'язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем.
Втім, суд зазначає, що такі твердження відповідача за первісним позовом є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, в тому числі і ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21.
Що стосується заяви відповідача за первісним позовом про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами. Частиною 1 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Отже, результатом такого тлумачення має бути досягнення згоди в цьому питанні.
За відсутності згоди на вимогу однієї або обох сторін правочину тлумачення його здійснюється судом (ч. 2 ст. 213 ЦК України).
Наведене свідчить, що позов про тлумачення правочину повинен ґрунтуватись на загальному праві звернення до господарського суду - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Таким чином, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз'яснювати вже існуючі умови договору.
Оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №317/39/17, від 14.02.2018 у справі №925/106/17, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.
Як встановлено судом вище, відповідно до п. 4.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
Згідно з п. 4.2 Договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківській рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунку (п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку).
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/15364/20 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 13 постанови).
Враховуючи пункт 7.6.4 Правил ринку, суд зазначив, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у Системі (пункт 14 постанови).
Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відсутні підтвердження отримання позивачем за зустрічним позовом надісланих йому рахунків відхиляються, адже ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб.
Отже, направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 15 постанови) є належним виконанням умов Договору та Правил ринку.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/8901/20.
Рахунки формуються в Системі самим позивачем за зустрічним позовом.
Отже, вказані у зустрічній позовній заяві пункти Договору не містить суперечностей щодо їх трактування та не потребують додаткового тлумачення.
Більш того, вказаний Договір виконується сторонами з моменту укладення і на даний час, що свідчить про відсутність у сторін неоднозначного тлумачення його умов.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для тлумачення умов договорів, у зв'язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого первісного позову, та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Судовий збір позивача за первісним позовом, у розмірі 905 911,19 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, покладається на відповідача за первісним позовом.
Судовий збір позивача за зустрічним позовом, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою в задоволенні зустрічних позовних вимог, залишається за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі №910/3269/23 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості з в розмірі 20 379 297,41 грн закрити.
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (ідентифікаційний код 00130872, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20) суму основного боргу в розмірі 219 249 768,29 грн (двісті дев'ятнадцять мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 29 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 195 646,60 грн (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок шість гривень 60 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 2 057 262,93 грн (два мільйона п'ятдесят сім тисяч двісті шістдесят дві гривни 93 копійки) та суму судового збору в розмірі 905 911,19 грн (дев'ятсот п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 19 копійок).
4. В іншій частині первісного позову відмовити.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 09.08.2023 року.
Суддя С. МОРОЗОВ