Справа № 188/1245/23
Провадження № 2-н/172/197/23
про передачу справи за підсудністю
09.08.2023 року суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області Битяк І.Г, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася з вищевказаною заявою до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою вказаного суду від 31.07.2023 року справу передано за підсудністю до Васильківського районного суду Дніпровської області.
Перевіривши матеріали заяви про видачу судового наказу, приходжу до такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.
За правилами ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, зокрема, про стягнення аліментів, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Крім того, у своєму роз'ясненні від 02.09.2022 року Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток - встановлення факту смерті. Такі позови, як зазначили у ВС, подаються у будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України.
З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявниця ОСОБА_1 має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, до заяви долучена довідка від 13.05.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що фактичне місце проживання/перебування останньої є: АДРЕСА_2 .
У своїй ухвалі від 31.07.2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області прийшов до висновку про не підсудність справи № 188/1245/23 цьому суду і передав справу за підсудністю до Васильківського районного суду Дніпропетровської області, не врахувавши при цьому, вимоги п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, де зазначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Окрім цього, зважаю на те, що вирішення справи з порушенням правил підсудності може мати наслідком скасування судового рішення, оскільки справу буде розглянуто неповноважним складом суду.
За таких обставин вважаю, що цивільна справа не підсудна Васильківському районному суду Дніпропетровської області і її необхідно передати за підсудністю до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 162, 165, 260, 353-354 ЦПК України, -
Цивільну справу № 188/1245/23 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, передати на розгляд за підсудністю до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Копію ухвали направити заявнику до відома.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.Г. Битяк