Справа № 478/900/23 Провадження № 1-кп/478/79/2023
09 серпня 2023 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка кримінальне провадження №12023152270000301 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не одруженої, пенсіонерки, проживаючої по АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України,
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_4 стала свідком спричинення особою, яка є підозрюваним у кримінальному провадженні №12023152270000275, тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що мало місце в період з 10 по 20 травня 2023 року в нічний час доби, в приміщенні будинку АДРЕСА_1 . Наступного дня, ОСОБА_4 виявила, що від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер, про що вона повідомила ОСОБА_7 , та останній, переконавшись, що ОСОБА_6 мертвий, в присутності ОСОБА_4 , виніс тіло ОСОБА_6 на подвір'я домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , де залишив його на присадибній ділянці.
Після чого, ОСОБА_4 , будучи обізнаною про вчинення особою, яка є підозрюваним у кримінальному провадженні №12023152270000275, злочину, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який згідно ст.12 КК України є тяжким, з метою приховування слідів та обставин злочину, розуміючи, що ОСОБА_7 залишив на городі, розташованого на належного їй території домоволодіння, труп ОСОБА_6 , вжила усіх заходів щодо приховування тіла та предметів вчинення злочину, а саме: прибрала у шафу подушку, на якій були плями крові ОСОБА_6 ; постіль, на якій були плями крові ОСОБА_6 , накрила покривалом, щоб приховати їх; викинула взуття ОСОБА_6 на територію нежилого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Крім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи на присадибній ділянці, належного їй домоволодіння, накрила тіло ОСОБА_6 сіном, та повідомила родичам останнього про його безвісне зникнення, таким чином вчинила активні дії, спрямовані на приховування злочину.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.396 КК України як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.
09 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №12023152270000301 між прокурором - прокурором Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.
Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.396 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. Згідно положень ст.75 КК України, вважають за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Відповідно до ч.3 ст.75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно до ч.2, ч.4, ч.5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
У судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнала свою вину та підтвердила обставини вчинення злочинних дій, викладені в обвинувальному акті. Цілком розуміє свої права, визначені в п.п.1-4 ч.5 ст.474 КПК України, характер обвинувачення, вид узгодженого покарання та усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України.
На підставі пояснень обвинуваченої суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам КПК України та відсутність підстав для відмови в затвердженні укладеної угоди, викладених в ч.7 ст.474 КПК України.
При призначенні покарання, суд згідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст.12 КК України обвинуваченою ОСОБА_4 вчинено нетяжкий злочин.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченої суд вважає, що узгоджене сторонами покарання цілком відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого злочину.
Враховуючи особу ОСОБА_4 , яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, правову позицію прокурора щодо призначення покарання із звільненням засудженої від його відбування з випробуванням, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Отже, в порядку передбаченому ст.75 КК України ОСОБА_4 доцільно звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на неї відповідних обов'язків передбачених ст.76 КК України, необхідних і достатніх для її виправлення.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та визнання обвинуваченої ОСОБА_4 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, з призначенням обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази по даному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 серпня 2023 року між прокурором Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023152270000301 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі положень ст.75 КК України засуджену ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені п.1 і п.2 ч.1 ст.76 КК України, що на неї покладаються, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Міра запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не обиралася.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченою, її захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1