Дата документу 04.08.2023Справа № 554/5929/23
Провадження № 1-кс/554/9816/2023
04 серпня 2023 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського РУП Головного Управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Заворскло Полтавського району Полтавської області, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, по матеріалам досудового розслідування №12023170440000649, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2023 року,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_4 , яке мотивує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №20 від 02.04.2022, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду командира взводу вогневої підтримки окремого батальйону спеціального призначення, ВОС-101147А.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №34 від 16.04.2022, ОСОБА_4 призначено на посаду техніка мінометної батареї штурмового батальйону.
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_4 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують старшого сержанта ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, старший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Установлено, що 05.07.2023 року до чергової частини відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , 1957 р.н., про те, що її син ОСОБА_4 , 1977 р.н., за місцем проживання в АДРЕСА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство.
По приїзду на місце події було проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено предмет який відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-23/10516-ВТХ від 13.07.2023 є ручною осколковою гранатою М67 яку ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, в кінці листопада місяця 2022 року привіз із зони проведення бойових дій та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
04.08.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років.
З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, в судовому засіданні сторонами кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: протоколом огляду місця події від 05.07.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 05.07.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.07.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.07.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31.07.2023 року, висновком експерта № СЕ-19/117-23/10516-ВТХ від 13.07.2023 року;
- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захід забезпечення кримінального провадження, застосування якого ініціює слідчий відносно підозрюваного, є найбільш м'яким із запобіжних заходів.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст. ст.131, 132, 176-179, 194 КПК України, суд -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 02.10.2023 року.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого, прокурора, суду за їх викликом, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, при спілкуванні зі свідками не впливати на них з метою зміни ними своїх показів.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1