Справа №295/5820/23
Категорія 69
2/295/1855/23
07.08.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про збільшення розміру аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Богунського районного суду м. Житомира з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 700,00 грн щомісяця до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10.05.2023 та до повноліття дитини.
В обґрунтування вимог вказано, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2015 у справі №295/9482/15-ц стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у позові посилається на те, що на даний час неповнолітня донька сторін ОСОБА_3 потребує значно більших витрат у зв'язку зі збільшенням потреб в навчанні, розвитку та іншому.
З 01.01.2023 рівень доходів позивача зменшився майже в три рази, ніж був в період до повномасштабного вторгнення, підприємства, на яких вона працювала, поступово закривалися через війну та карантин, і з 16.12.2022 позивача було звільнено. З 19.12.2022 вона працевлаштована на нове місце роботи, але рівень заробітної платні набагато нижче, ніж був у попереднього роботодавця.
Також на повному утриманні позивача перебуває її дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає в іншому місті, навчається, не отримує стипендії і не може працювати та утримувати себе сама, аліментів на дочку від першого шлюбу позивач не отримує, її батько участі у вихованні та утриманні дочки не приймає.
Позивач вважає за доцільне збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки він працює та має постійний дохід. Позивач наразі не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у одязі, засобах гігієни, не має змоги оплатити у разі потреби послуги репетиторів, додаткові навчальні заняття. Інших дітей у відповідача немає.
Посилаючись на зазначене, позивач просить змінити визначений рішенням суду розмір та спосіб стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 02.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.06.2023 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказує, що проти вимог позову заперечує, вважає їх необґрунтованими та не доведеними.
Заперечення проти позову позивач обґрунтовує тим, що відповідачем сплачується аліменти у розмірі 1 500,00 грн щомісячно.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утриманні позивача перебувала дочка від попереднього шлюбу, та на момент звернення позивача до суду з даним позовом сімейний стан позивача не змінився.
Відповідач зазначає, що його матеріальний стан не змінився, до 22.02.2023 від працював водієм у АТ «Укрпошта», наразі він мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У зв'язку з мобілізацією розмір його доходу не змінився, після закінчення війни він повернеться до роботи, на котрій працював до початку війни. Рухомого, нерухомого чи іншого дорого вартісного майна у нього не має. Позивачем не доведено, що у платника аліментів змінився матеріальний стан, отже підстави для збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення відсутні.
27.06.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про долучення до справи додаткових доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частиною 9 ст. 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
До заяви відповідача від 27.06.2023 не додано відомостей про те, що докази, які долучені до цієї заяви, заздалегідь були надіслані позивачу.
Таким чином, оскільки докази, які позивачем подані до суду 27.06.2023, подані з порушенням порядку їх подання, який визначений ч. 9 ст. 83 ЦПК України, такі докази судом до уваги не беруться.
27.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що свої заперечення проти позовних вимог відповідач обґрунтовує тим, що сплачує аліменти в розмірі 1500,00 грн на місяць, тобто не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину.
Позивач заперечує проти цих доводів, оскільки під час роботи відповідача водієм автотранспортних засобів АТ «Укрпошта» з його заробітної платні утримувався мінімальний законодавчо встановлений розмір аліментів, в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину, який постійно змінювався відповідно до законодавства, і лише у 2023 році згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ з доходів відповідача утримувалися аліменти в мінімальному законодавчо встановленому розмірі 1416,50 грн на місяць. При цьому, довідки з ДВС про розмір сплачуваних аліментів відповідач не надає.
Крім того, відповідач жодним чином не розкриває інформації, що з призивом до Збройних Сил України, з його доходів почали утримувати аліменти в розмірі 700,00 грн на місяць згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2015 у справі №295/9482/15-ц. Доказом даного факту є електронна виписка з банківської картки позивача за 07.06.2023, яка відображає розмір отриманих аліментів за останній місяць до моменту подання відповіді на відзив.
У відповіді на відзив зазначено, що на момент вирішення Богунським районним судом м.Житомира питання про стягнення аліментів з відповідача, інша неповнолітня дитина позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у віці 12 років, навчалася в школі, і проживала разом із матір'ю. На момент звернення до суду з даним позовом, дочка позивача ОСОБА_5 є студенткою вищого навчального закладу, а саме Івано-Франківського національного медичного університету, у зв'язку з чим проживає в іншому місті, через що витрати на утримання набагато збільшені. Позивача вважає, що даний факт є беззаперечним доказом впливу на матеріальний стан позивача, а саме його погіршення.
Позивач зауважує, що у зв'язку з погіршенням її матеріального стану, вона наділена правом звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.
Доводи відповідача, наведені у відзиві, позивач вважає необґрунтованими та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2015 у справі №295/9842/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 01.07.2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5).
ОСОБА_1 також є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції 16.07.2003 (а.с. 7).
ОСОБА_4 навчається у Івано-Франківському національному медичному університеті, є студенткою 3 курсу 4 групи медичного факультету денної форми навчання, підтверджується довідкою №367 від 01.05.2023 (а.с. 9).
Згідно з даними про нараховану заробітну плату Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування від 10.05.2023, у 2021 році ОСОБА_1 отримала дохід у розмірі 254 153,99 грн; у 2022 році 284 700,41 грн; у січні-березні 2023 року дохід ОСОБА_1 становив 9 100,00 грн щомісячно (а.с. 8).
Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» від 19.06.2023 №2106-136, ОСОБА_2 дійсно працює водієм автотранспортних засобів 2 класу групи експлуатації транспорту Житомир Центру перевезення пошти Житомирської дирекції АТ «Укрпошта» з 29.03.2019 (наказ № 1040-к від 28.03.2019) по теперішній час. ОСОБА_2 було увільнено від роботи зі збереженням місця роботи та посади 22.02.2023 у зв'язку з проходженням військової служби за призивом під час мобілізації (наказ №741-к від 01.03.2023, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2023 № 55).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2023 №55 ОСОБА_2 з 22.02.2023 зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ст.182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки). Такий висновок неодноразово наводив і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.05.2019 у справі №444/2619/16-ц; від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи надані позивачем докази, судом встановлено, що аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн були визначені судом у 2015 році та наразі, з урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму та виходячи із загальновідомих ринкових цін на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, є недостатнім для забезпечення дитині достатнього життєвого рівня.
Крім того, раніше визначений судом розмір аліментів є меншим, ніж встановлений законом як мінімальний, отже, є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку.
Заперечуючи проти вимог позову, відповідач не надав до суду доказів того, що підстави для збільшення розміру аліментів відсутні, та що він не спроможний сплачувати аліменти у визначеному у позові розмірі, або сплата аліментів у зміненому розмірі поставить його у скрутний матеріальний стан.
При вирішенні питання суд виходить з найкращих інтересів дитини.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів після зміни розміру та способу їх стягнення, починаючи від дня звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Тобто, в даному випадку, законодавець визначив, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, присуджені за рішенням суду аліменти стягуються від дня пред'явлення позову.
В той же час, чинний Сімейний кодекс України не визначає день пред'явлення позову про зміну розміру та способу стягнення аліментів до суду як початок стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення можливе лише починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
Також суд враховує, що згідно з абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
При цьому, зміна способу стягнення аліментів у цій справі призведе і до зміни розміру аліментів.
З урахуванням викладеного, стягнення аліментів після зміни їх розміру та способу стягнення у цій справі повинно розпочатися з дня набрання законної сили рішенням у справі, а не з моменту звернення до суду, як просить позивач, відтак позов задовольняється судом частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, з урахуванням яких суд вбачає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, присуджених до стягнення рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2015 у цивільній справі №295/9842/15-ц та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 1073,60 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Т.А. Воробйова