Справа № 202/14543/23
Провадження № 1-кс/202/6228/2023
25 липня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, дистанційно - в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 24.07.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010002321, у відношенні:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Осадче, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не одруженого, військовослужбовець призваний під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаді старшого водія - машиніста заправної машини автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Клопотання мотивовано тим, що 24.07.2023 близько 09 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу підрозділу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , командиром 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 , який є начальником за посадою та військовим званням для солдата ОСОБА_5 доведено для виконання бойове розпорядження (наказ) командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади імені ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_9 від 23.07.2023 №3209 щодо вибуття для виконання бойового завдання, а саме підсилення бойової позиції та відбиття наступу противника на позиції ВП ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в районі населеного пункту Донецької області з терміном виконання до 11 год. 00 хв. 24.07.2023, зокрема і до старшого водія - машиніста заправної машини автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 який знаходився в строю під час вказаного шикування.
При цьому вказаний бойовий наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_5 не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, солдат ОСОБА_5 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24.07.2023 приблизно о 09:00, тобто в умовах воєнного стану, знаходячись у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у Донецькій області, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, доведений йому командиром 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Умисне невиконання солдатом ОСОБА_5 наказу потягло за собою до підриву дисципліни підрозділу та зниження рівня бойової готовності.
24 липня 2023 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24 липня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, а саме: протоколами допитів в якості свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_8 , командира 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , водія 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , командира взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_13 , лікаря медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_14 , стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , протоколом огляду предмету від 24.07.2023, довідкою військово-лікарської комісії та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки.
Крім цього, ОСОБА_5 , є мешканцем іншої області, що вказує на існування обґрунтованих підстав та можливості там переховуватись.
Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування окрім іншого підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу та вірогідність вчинення дезертирства є неминучим.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Враховуючи характер злочину та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні;
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
4) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважаю, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний будучі військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Крім того, бажання ОСОБА_5 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_5 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Слідчий посилається, що враховуючи кваліфікацію дій підозрюваного (ст. 402 КК України), а також дію у державі воєнного стану, сторона обвинувачення не вважає за необхідне обґрунтовувати неможливість у даному випадку застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою не вплине негативно на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, не здійснить підрив авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Для досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв'язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_5 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_15 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечували проти застосування запобіжного заходу, вважали, що підозра є необґрунтованою та ризики є недоведеними. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення матеріалами клопотання та в судовому засідання довів, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; копіями витягів з наказів командира військової частини; допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що підозрюваний будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, який підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
Щодо доводів сторони захисту та підозрюваного про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Слідчий суддя також враховує доводи підозрюваного та його захисника, викладені на його користь, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на положення ч.7 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з урахуванням особи підозрюваного, суд вважає за можливе визначити підозрюваному відповідний розмір застави.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».
Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити. Тому, слідчий суддя враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, стан здоров'я, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн. 00 коп., що відповідає межі застави, встановленій п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Окрім того, у разі внесення застави, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) по 22 вересня 2023 року включно.
Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 161 040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
- повернутися до місця розташування військової частини в якій проходить службу;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця перебування;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на підозрюваного строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді діє по 22.09.2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1