Справа № 201/5612/23
Провадження № 2/201/2173/2023
02 серпня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Турбаївською М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
16.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень позивач в позовній заяви посилався на те, що вироком Жовтневого районного суду міста Дніпро Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року по кримінальній справі №1-кп/201/170/2013 судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16928 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а загалом 26928 грн. Виконавчий лист у вказаній справі виданий 10.08.2013 було пред'явлено в передбачений законом строк, а саме 21.08.2013 до Виконавчої служби Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ та 23.08.2013 було відкрите виконавче провадження ВП НОМЕР_1. 07.07.2015 у зв'язку з невиконанням рішення, позивач знов звернувся з заявою до Начальника Державної Виконавчої Служби про повторне відкриття виконавчого провадження. 15.07.2015 було повторно відкрите виконавче провадження ВП НОМЕР_2 про примусове стягнення з відповідача суми боргу. Проте виконавчий лист не виконаний, позивачу не повернутий та на запит до виконавчої служби не отримав відповіді.
Оскільки наявність судового рішення, яке не виконане боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань, а саме, 80 158,88 грн. - інфляційні втрати та 8 067,33 грн. - заборгованість по 3% річних, які позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Батманової В.В. від 17 травня 2023 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням сторін (а.с. № 47).
В судове засідання позивач надав заяву в якій підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень, просив позов задовольнити, розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання також надала заяву в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову та застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, про що надала окрему заяву.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпро Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року по кримінальній справі №1-кп/201/170/2013 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного їй покарання, якщо вона протягом річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на неї обов'язки у виді: не виїзду за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомлення органу кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16928 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень) 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп.
Судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16928 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а загалом 26928 грн.
Згідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виконавчий лист у вказаній справі виданий 10.08.2013 було пред'явлено в передбачений законом строк, а саме 21.08.2013 до виконавчої служби Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ та 23.08.2013 було відкрите виконавче провадження ВП НОМЕР_1.
07.07.2015 у зв'язку з невиконанням рішення, позивач знов звернувся з заявою до Начальника Державної Виконавчої Служби про повторне відкриття виконавчого провадження.
15.07.2015 було повторно відкрите виконавче провадження ВП НОМЕР_2 про примусове стягнення з відповідача суми боргу. Проте виконавчий лист не виконаний, позивачу не повернутий та на запит до виконавчої служби позивач не отримав відповіді.
Станом на час розгляду справи за вказаним виконавчим листом 22.05.2023 відкрито виконавче провадження № АСВП НОМЕР_3 про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Оскільки наявність судового рішення, яке не виконане боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань, а саме, 80 158,88 грн. - інфляційні втрати та 8 067,33 грн. - заборгованість по 3% річних.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України)
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Щодо посилань відповідача на необхідність застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
як було вказано вище на даний час триває виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16928 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а загалом 26928 грн., а отже підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3% річних у розмірі 8 067,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 80 158,88 грн., а загалом 88 226,21 грн., нараховані за період з 10.08.2013 по 02.08.2023.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 549, 611, 625, 1048, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.4 ст.82, ст.ст. 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані за період з 10.08.2013 по 02.08.2023 у розмірі 88 226 (вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 21 коп., які складаються з: 3 % річних у розмірі 8 067 (вісім тисяч шістдесят сім) грн. 33 коп., інфляційних втрат, які нараховані на прострочену заборгованість у розмірі 80 158 (вісімдесят тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (тисячу сімдесят три) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Батманова