08 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/2247/21
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023
на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023
у справі №911/2247/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал"
про банкрутство,
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал"
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2023 залишено без задоволення заяву ТОВ "Фінспот" та відмовлено у відкритті провадження за заявою ТОВ "Фінспот" про банкрутство ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі № 911/2247/21 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал"; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у сумі 52500000,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" залишено без задоволення. Залишено без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 911/2247/21 про відмову у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал". Залишено без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2247/21 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал".
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" з доданими до неї матеріалами (надіслана 17.07.2023 року, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023, на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №911/2247/21, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 та ухвал Господарського суду Київської області від 21.03.2023; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023, якою розглянуто заяву ТОВ "Фінспот" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал" та передати справу в цій частині на розгляд суду першої інстанції; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023, якою розглянуто заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал" та залишити заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Як вбачається з касаційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінспот" не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 та з ухвалами Господарського суду Київської області від 21.03.2023,у справі №911/2247/21.
Натомість в прохальній частині касаційної скарги міститься вимога лише щодо скасування ухвал Господарського суду Київської області від 21.03.2023.
Отже скаржником не конкретизовано вимог, які б відповідали положенням статті 308 Господарського процесуального кодексу України.
Для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінспот" необхідно уточнити касаційні вимоги у відповідності до положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України .
Згідно із положеннями статті 298 частини 2 цього Кодексу у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Статтею 291 вказаного кодексу визначено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Усунувши недоліки заявнику касаційної скарги необхідно надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено в сумі 2270 грн, а станом на 01.01.2022 - 2481 грн.
Відповідно до п.9 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на ухвалу про відмову у відкритті справи про банкрутство скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 45 400 грн. (2270 x10 х 200%).
За подання до Верховного Суду касаційної скарги на ухвалу про відкриття справи про банкрутство скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 49 620 грн. (2481 x10 х 200%).
Проте скаржником сплачено 45 400 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 49 620 грн.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не врахували та безпідставно не застосували правові висновки викладені Верховним Судом.
Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023 на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №911/2247/21 - залишити без руху.
2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінспот" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: уточнити касаційні вимоги та надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення; доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 49 620 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3. Роз'яснити скаржнику у справі №911/2247/21, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.